"13" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/640/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Свічкар В.В.,
розглядаючи справу №916/640/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОВЖЕНКА, 4, 4-А" (65058, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Довженка, будинок 4, 4-А; код ЄДРПОУ 35302064)
про стягнення 48200,93 грн.
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - Попов М.М.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Довженка,4,4-А" про стягнення 48200,93 грн., з яких 34301,47 грн. пені, 7976,76 грн. 3% річних, 5922,70 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу від 16.10.2018р. №7090/18-ТЕ-23.
Ухвалою від 16.03.2021р. прийнято позовну заяву (вх. № 663/21 від 11.03.2021) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/640/21, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін, судове засідання призначено на 14.04.2021р.
01.04.2021р. до суду надійшов відзив (вх. №8989/21).
02.04.2021р. судом отримано відповідь на відзив (вх. №9125/21).
14.04.2021р. до суду надійшло клопотання позивача (вх. №10316/21) про розгляд справи без участі представника.
14.04.2021р. розгляд справи відкладено на 13.05.2021р.
19.04.2021р. до суду надійшли заперечення відповідача (вх. №10818/21) щодо відповіді на відзив.
28.04.2021р. судом отримано клопотання позивача (вх. №11935/21) про розгляд справи без участі представника.
13.05.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив наступне.
16.10.2018р. між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Довженка, 4, 4-А" (далі - відповідач, споживач) укладено договір №7090/18-ТЕ-23 постачання природного газу (далі - Договір).
На виконання умов Договору, відповідно до актів прийому-передачі позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 151 407,54 грн.
Відповідно до пункту 6.1 (з 01.12.2018 - п.5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4), оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором.
Реалізуючи право на судовий захист, позивач обрав наступні способи захисту порушеного права:
- застосування штрафних санкцій (щодо стягнення пені);
- відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат).
У відзиві відповідач просив застосувати до позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позовну давність, а також зменшити належні до стягнення штрафні санкції за простроченням оплати, обмежуючи їх сумою в 1 грн.
Аргументуючи свою позицію, відповідач вказав наступне.
По-перше, відповідач звернув увагу суду на положення ст. 258 ЦК України, відповідно до якої встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Крім того, пояснив, що позивач просить стягнути на його користь пеню у розмірі 34 301 грн. 47 коп., нарахування якої відбувалось у 2018-2019 роках, що вказує на те, що з моменту нарахування пені пройшло більш ніж 1 рік, а отже строк заявлення такої вимоги сплинув.
По-друге, відповідач акцентував на відсутності негативних наслідків та збитків позивача та, посилаючись на ст.ст. 233, 551 ЦК України, вказав на можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, зауважив на неспівмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій у порівнянні з негативними наслідками, понесеними позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору.
Крім того, відповідач пояснив, що ОСББ "Довженка 4, 4-А" є непідприємницьким товариством, не має на меті одержання прибутку. Здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію. Інші способи отримання відповідачем коштів для розрахунків з позивачем відсутні. Затримка в розрахунках за поставлений природний газ відбувається через те, що мешканці будинків невчасно сплачують кошти за постачання теплової енергії.
Відповідачем також вказав про наявність важкого майнового стану та пояснив, що першочергово розраховується з працевлаштованими робітниками ОСББ, як передбачено ст.ст. 97, 115 Кодексу законів про працю України.
У відповіді на відзив позивач, наводячи контраргументи щодо спливу строку позовної давності, вказав, що відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду, позивач вказав, що не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача. Відзначив, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
В запереченнях відповідач додатково звернув увагу суду на майнову нерівність позивача та відповідача, та вказав, що позивач не зазнав жодних збитків і не міг їх зазнати.
Крім того, слід зазначити, що у судовому засіданні 13.05.2021р. представник відповідача не підтримував позицію про застосування інституту позовної давності щодо стягнення пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
16.10.2018р. між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу №7090/18-ТЕ-23, пунктом 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018р. природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1. Договору, споживач визначає самостійно.
Згідно з п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угода №4 до Договору) постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 258006 куб. метрів.
Пунктом 3.7. Договору (п. 3.8. в редакції Додаткової угода №4 до Договору) передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором у відповідному періоді (п. 3.11. Додаткової угоди №4 до Договору).
Відповідно до п. 5.2. (п. 4.2. в редакції Додаткової угоди №4 до Договору) Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн., крім того, ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 7482,61 грн.
В п. 6.4 Договору (п.5.4. в редакції Додаткової угоди № 4 до Договору) сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.
Відповідно до п. 6 Договору (п. 5.1. в редакції Додаткової угоди №4 до Договору) оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2. Договору (п. 7.2. в редакції Додаткової угоди №4 до Договору) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
26.10.2018р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору.
27.10.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору.
02.11.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору.
03.12.2018р. між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору, пунктом 11.1. якої погодили, що Договір діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
20.03.2019р. сторону уклали Додаткову угоду №5 до Договору.
20.03.2019р. сторону уклали Додаткову угоду №6 до Договору.
У жовтні 2018р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,006 тис.куб.м. вартістю 35,58 грн. з ПДВ (згідно з Актом приймання передачі від 31.10.2018р.).
У листопаді 2018р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 25,048 тис.куб.м. вартістю 187424,46 грн. з ПДВ (згідно з Актом приймання передачі від 30.11.2018р.).
У грудні 2018р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 39,384 тис.куб.м. вартістю 294695,20 грн. з ПДВ (згідно з Актом приймання передачі від 31.12.2018р.).
У січні 2019р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 36,000 тис.куб.м. вартістю 269374,03 грн. з ПДВ (згідно з Актом приймання передачі від 31.01.2019р.).
У лютому 2019р. позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 29,301 тис.куб.м. 219248,02 грн. з ПДВ (згідно з Актом приймання передачі від 28.02.2019р.).
У березні 2019р. позивачем було поставлено відповідачу 24,140 тис.куб.м. природного газу вартістю 180630,25 грн. з ПДВ (згідно з Актом приймання передачі від 31.03.2019р.).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, з жовтня 2018р. по березень 2019р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ загальним обсягом 153,879 тис.куб.м. на суму 1151407,54 грн. Проте, вартість отриманого на підставі Договору природного газу оплачувалась відповідачем із порушенням строку.
За несвоєчасне виконання зобов'язань по Договору, з урахуванням суми та строку прострочення сплати боргу, позивачем нараховано відповідачеві пеню у розмірі 34301,47 грн., 7976,76 грн. 3% річних та 5922,70 грн. інфляційних втрат.
Матеріали справи містять розрахунок вищевказаних сум (а.с. 8-11).
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення нарахованої позивачем пені у розмірі 34301,47 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що свідчить про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача пені у розмірі 34301,47 грн.
Вирішуючи питання про розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем у відзиві клопотанню про зменшення розміру штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що відповідач згідно умов Договору має право використовувати отриманий від позивача природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об'єктів.
Суд також враховує, що ОСББ «Довженка, 4, 4А» є непідприємницьким товариством, не має на меті одержання прибутку. Здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію. Інші способи отримання відповідачем коштів для розрахунків з позивачем відсутні. Затримка в розрахунках за поставлений природний газ відбувається через те, що мешканці будинків невчасно сплачують кошти за постачання теплової енергії.
Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що можливість своєчасного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору грошових зобов'язань ставиться в залежність від оплати населенням послуг з опалення та підігріву води.
Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності з надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню, відшкодування вартості яких залежить безпосередньо від виконання споживачами власних обов'язків, приймаючи до уваги сплату відповідачем всього розміру вартості поставленого позивачем природного газу до моменту звернення позивача до суду із даними позовними вимогами, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає за правомірне зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені до 24000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стосовно судових витрат суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на вищезазначене, суд покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 230, 343 ГК України, ст.ст. 73, 74, 75, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОВЖЕНКА, 4, 4-А" (65058, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Довженка, будинок 4, 4-А; код ЄДРПОУ 35302064) про стягнення 48200,93 грн. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОВЖЕНКА, 4, 4-А" (65058, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Довженка, будинок 4, 4-А; код ЄДРПОУ 35302064) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) 24000,00 грн. пені, 7976,76 грн. 3% річних, 5922,70 грн. інфляційних втрат, 2270,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 13 травня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 18 травня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков