"12" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/627/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши у судовому засіданні справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КМК-БУД" (пр-т Миру,5 Р,Чорноморськ,Одеська область,68001) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСКАН" (вул. Миколи Раєвського, 15, Київ, 01042) про стягнення 193364,1 грн.;
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "КМК-БУД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСКАН", в якому просить господарський суд: про стягнення 193364,1 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення грошових коштів у розмірі 50%, отриманих відповідачем у якості попередньої оплати.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2021 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2664/20 за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній”. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 12.05.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
На підставі рахунку Постачальника № 2212/3 від 22.12.2018р., 28 грудня 2018 року ТОВ «КМК-БУД» сплатило на користь ТОВ «СВРОСКАН» грошові кошти у якості попередньої оплати за товар (авансу) в сумі 193 364,10 гривень, що становить 50% від суми, зазначеної у рахунку № 2212/3 від 22.12.2018р.
Отже, між ТОВ «КМК-БУД» та ТОВ «ЄВРОСКАН» фактично виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки певних товарів на суму 386 728,20 гривень, згідно якого ТОВ «ЄВРОСКАН» виступив у якості Продавця (Постачальника), а ТОВ «КМК-БУД» є Покупцем (Отримувачем) товару відповідно.
Покупець (Отримувач) здійснив на користь Постачальника попередню оплату за товар (аванс) у розмірі 50% від суми Договору (193 364,10 гривень) на підставі виставленого рахунку №2212/3 від 22.12.2018р.. який викладено письмово із зазначенням, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки вказаних в рахунку товарів. Здійснення попередньої оплати за товар на користь ТОВ «ЄВРОСКАН» підтверджується платіжним дорученням №509 від 28.12.2018 року.
Отже, Договір поставки товару хоча і було укладено не у формі єдиного документу, спрощений спосіб сторонами дотримано, що відповідає вимогам ст. 181 ГК України та ст.207 ЦК України, сторонами були виконані дії щодо оплати товару та його постачання.
Як зазначає позивач, ТОВ «КМК-БУД» та ТОВ «ЄВРОСКАН» досягли згоди про розірвання договору поставки товару, у зв'язку із чим 20 лютого 2019 року товар був повернутий Постачальнику у повному обсязі на суму 364315,20 гривень та прийнятий ним, що підтверджується документом про повернення постачальнику №19 від 20.02.2019 року, який підписаним сторонами Договору.
Відповідач підтвердив наявність у нього зобов'язання щодо повернення Позивачу грошових коштів у сумі 193 364,10 гривень, отриманих Відповідачем у якості попередньої оплати за Договором, який було згодом розірвано, про що сторонами було складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 01.09.2019 року.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків на 01.09.2019 року заборгованість ТОВ «ЄВРОСКАН» на користь ТОВ «КМК-БУД» складає 193 364.10 гривень.
Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ «КМК-БУД», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 193364,1 грн. та витрат на сплату судового збору.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в сизу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому чиєї і боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управиєна сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати серед іншого з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачапьник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 265 ГК України передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі- продажу.
Крім того, ч7 ст.179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержиш пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчиниш дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надаш послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов 'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, між ТОВ «КМК-БУД» та ТОВ «ЄВРОСКАН» виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки певних товарів на суму 386 728,20 гривень, згідно якого ТОВ «ЄВРОСКАН» виступив у якості Продавця (Постачальника), а ТОВ «КМК-БУД» є Покупцем (Отримувачем) товару відповідно.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, серед іншого, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якіцо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як було зазначено вище, на підтвердження виконання Договору поставки, Покупець (Отримувач) здійснив на користь Постачальника попередню оплату за товар (аванс) у розмірі 50% від суми Договору (193 364,10 гривень) на підставі виставленого рахунку №2212/3 від 22.12.2018р.. який викладено письмово із зазначенням, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки вказаних в рахунку товарів. Здійснення попередньої оплати за товар на користь ТОВ «ЄВРОСКАН» підтверджується платіжним дорученням №509 від 28.12.2018 року.
Отже, Договір поставки товару хоча і було укладено не у формі єдиного документу, спрощений спосіб сторонами дотримано, що відповідає вимогам ст. 181 ГК України та ст.207 ЦК України, сторонами були виконані дії щодо оплати товару та його постачання.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
ТОВ «КМК-БУД» та ТОВ «ЄВРОСКАН» досягли згоди про розірвання договору поставки товару, у зв'язку із чим 20 лютого 2019 року товар був повернутий Постачальнику у повному обсязі на суму 364315,20 гривень та прийнятий ним, що підтверджується документом про повернення постачальнику №19 від 20.02.2019 року, який підписаним сторонами Договору.
Відповідач підтвердив наявність у нього зобов'язання щодо повернення Позивачу грошових коштів у сумі 193 364,10 гривень, отриманих Відповідачем у якості попередньої оплати за Договором, який було згодом розірвано, про що сторонами було складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 01.09.2019 року.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків на 01.09.2019 року заборгованість ТОВ «ЄВРОСКАН» на користь ТОВ «КМК-БУД» складає 193 364.10 гривень.
Відповідно до ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Первісною підставою для отримання попередньої оплати за товар (авансу) був укладений між Позивачем та Відповідачем договір постачання товарів, проте після його розірвання за взаємною згодою сторін, повернення Покупцем раніше поставленого товару Постачальнику у повному обсязі, підстава набуття ТОВ «ЄВРОСКАН» грошових коштів у сумі 193 364,10 гривень - відпала.
Відповідно до cm. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегли його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Оскільки первинна підстава одержання відповідачем грошових коштів за договором поставки відпала з його припиненням за згодою сторін, одержані Постачальником грошові кошти (аванс) у сумі 193 364,10 гривень за Договором поставки Покупцю не повернуті.
Так, судом встановлено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСКАН" зобов'язання щодо повернення Позивачу грошових коштів у сумі 193 364,10 гривень, у зв'язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.
Станом на день розгляду справи, відповідач кошти не повернув, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " КМК-БУД " до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСКАН" про стягнення 193364,1 грн. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСКАН», ( вул. Миколи Раєвського, 15, Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37573210) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КМК-БУД», ( пр-т Миру,5 Р, Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 37550831) грошові кошти у сумі 193 364,10 гривень та судовий збір в сумі 2 900,50 грн.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст складено 17 травня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов