79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.05.2021 справа № 914/528/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України», м. Львів
про стягнення 13924,60 грн заборгованості за Договором постачання природного газу №9559/19-БО(Т)-21 від 03.01.2019
За участю представників сторін: не викликались
Судові процедури
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» про стягнення 13924,60 грн заборгованості за Договором постачання природного газу №9559/19-БО(Т)-21 від 03.01.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.03.2021 справу №914/528/21 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.
Ухвалою суду від 09.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу №9559/19-БО(Т)-21 від 03.01.2019 року в частині повної та вчасної оплати вартості поставленого природного газу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 577,09 грн пені та 113,15 грн 3 % річних. Також у зв'язку з відхиленням фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% у березні та квітні 2019 року позивач просить суд стягнути з відповідача збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 13234,36 грн.
Заперечення відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№8800/21 від 12.04.2021) позовні вимоги визнав частково в частині стягнення з Університету 50,03 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного в квітні 2019 року природного газу. Щодо решти позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що позивач міг запобігти виникненню збитків, але не зробив цього, оскільки не підписав додаткову угоду на коригування березня, тому не має права посилатися на те, що Університетом заподіяні збитки і у відповідності до ст.226 п.3 Господарського кодексу України позбавляється права на відшкодування збитків. Так, 25.03.2019 Університетом було відправлено поштою додаткові угоди на перейменування та на коригування березня на адресу заявника, тобто Університетом було підписано і надано заявнику оригінали додаткових угод, і згідно електронного листа п. Коваля В. від 28.03.2019 року, угоди на коригування березня отримані 28.03.2019 і повідомлено про те, що підписуватись вже не будуть. Однак, додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 03.01.2018 р. №9559/19-БО(Т)-21 про перейменування позивача 29.03.2019 року підписано. У відповіді на претензію університет вдруге надіслав два примірники додаткової угоди до договору постачання природного газу від 03.01.2019 року №9559/19-БО(Т)-21. Таким чином, на думку відповідача, позивач ухилився від укладення додаткової угоди, а швидше виконати п.п.2.4. цього договору університет не міг, Університетом вжито всіх необхідних заходів щодо своєчасного виконання зобов'язань по даному договору і зроблено все для запобігання виникненню збитків своїми діями.
Обставини справи
03.01.2019 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Національним лісотехнічним університетом України» (Споживач) укладено Договір №9559/19-БО(Т)-21 постачання природного газу (Договір).
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до п.2.1. Договору (з урахуванням укладених Додаткових угод від 25.01.2019 №1, від 28.01.20219 №2, від 26.04.2019 №4 до Договору) Постачальник передає Споживачу в період з 01.01.2019 по 30.04.2019 замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 74,790 тис.куб.м.
На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 134859,12 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 32534,40 грн, від 28.02.2019 на суму 21998,88 грн, від 31.03.2019 на суму 67208,82 грн, від 30.04.2019 на суму 13117,02 грн.
Відповідно до п.5.1. Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Як зазначив позивач у позовній заяві, оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений п.5.1. Договору.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого газу за Договором відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 577,09 грн пені та 113,15 грн 3 % річних.
Відповідно до Додаткової угоди від 14.03.2019 № 1/1 до Договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються Сторонами з 01.03.2019.
Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договорів з 01 березня 2019 року втрачають чинність.
Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4). При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vn) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
Ц - ціна природного газу за цим Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:
- Позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;
- Позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- Відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4), Відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати Позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору.
Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4), Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення Відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі. Якщо відхилення фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти Договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджується з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vn) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 2 від 28.01.2019 року) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 66,610 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 8,982 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 57,628 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-956-19 від 16.05.2019, змінену листом №26-243-20 від 28.10.2020, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 13 184,33 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (66,610 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором (8,9820 куб.м.), згідно детального розрахунку наданого у додатках.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 26.04.2019 року) Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 1,980 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 1,7530 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,2270 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-2313-19 від 14.06.2019, змінену листом №26/5-4157-19 від 27.11.2019 (докази направлення додаються), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 50,03 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (1,980 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором (1,7530 куб.м.), згідно детального розрахунку наданого у додатках.
Як зазначив позивач в позовній заяві, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
Відповідач зазначив, що вжив всіх необхідних заходів щодо своєчасного виконання зобов'язань по даному договору для запобігання виникненню збитків своїми діями, надіслав на адресу позивача разом із додатковою угодою №3 до договору постачання природного газу від 03.01.2018 р. №9559/19-БО(Т)-21 про перейменування позивача також примірники додаткової угоди до договору постачання природного газу від 03.01.2019 року №9559/19-БО(Т)-21 про коригування споживання за березень 2019 року, однак, підписавши додаткову угоду про перейменування позивач безпідставно ухилився від укладення додаткової угоди на коригування споживання за березень 2019 року.
Позиція суду
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору постачання природного газу №9559/19-БО(Т)-21 від 03.01.2019.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором постачання природного газу №9559/19-БО(Т)-21 від 03.01.2019 відповідач вчасно не оплатив вартість поставленого природного газу та допустив прострочення платежу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 статті 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.5.1. Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру 3 % річних та пені, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 577,09 грн пені та 113,15 грн 3 % річних.
Що стосується стягнення 13234,36 грн, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 57,628 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору, а в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,2270 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору
У зв'язку з наведеним позивачем на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил нараховано відповідачу збитки на загальну суму 13234,36 грн, до яких входять:
- 13 184,33 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (66,610 куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором (8,9820 куб.м.);
- 50,03 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (1,980 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором (1,7530 куб.м.).
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-956-19 від 16.05.2019, змінену листом №26-243-20 від 28.10.2020, та Акт-претензію за вих.№ 26-2313-19 від 14.06.2019, змінену листом №26/5-4157-19 від 27.11.2019.
Як зазначив позивач в позовній заяві, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
Визнаючи позовні вимоги в частині стягнення 50,03 грн збитків за квітень 2019 року, та заперечуючи проти стягнення 13 184,33 грн збитків за березень 2019 року, відповідач зазначає, що 25.03.2019 відправив поштою разом із додатковою угодою №3 до договору постачання природного газу від 03.01.2018 р. №9559/19-БО(Т)-21 про перейменування позивача також примірники додаткової угоди до договору постачання природного газу від 03.01.2019 року №9559/19-БО(Т)-21 про коригування споживання за березень 2019 року, однак, підписавши додаткову угоду про перейменування позивач безпідставно ухилився від укладення додаткової угоди на коригування споживання за березень 2019 року.
У відповідності до п.2.4. Договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Для цього Споживач зобов'язаний надати Постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
На думку позивача, відповідач не надав вчасно позивачу у відповідності до п.2.4. Договору за три робочих дні до кінця місяця постачання газу додаткові угоди на коригування споживання за березень 2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що вказані додаткові угоди отримані позивачем 28.03.2019, тобто, за один робочий день до кінця місяця, проте, позивачем підписані не були.
Суд приймає до уваги заперечення відповідача та враховує твердження відповідача щодо надсилання додаткової угоди на коригування березня 2019 року лише 25.03.2019, оскільки саме 25.03.2019 електронною поштою за відповідачем від позивача отриманий примірник додаткової угоди на перейменування. Раніше, 20.03.2019, електронною поштою відповідачем отримано листи від головного фахівця Департаменту реалізації газу про те, що додаткові угоди на електронку не потрібно висилати, такі в роботу не прийматимуться. Крім того, в листі відповідач повідомлявся про те, що у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №226 нової редакції Статуту Компанії змінено її найменування. Отож із змісту переписки вбачається, що позивач застерігає відповідача про особливості подання документів для вчинення правочинів у зв'язку із перейменуванням позивача, а саме: «завтра - 21.03.2019 року буде направлено додаткову угоду на перейменування … якщо вже надіслали якісь додаткові угоди їх потрібно буде передпідписувати».
Однак, як зазначалось вище, додаткова угода на перейменування отримана відповідачем лише 25.03.2019.
Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було об'єктивної можливості надіслати додаткову угоду на коригування споживання за березень 2019 року раніше 25.03.2019, оскільки редакцію додаткової угоди на перейменування з новими реквізитами та найменуванням (які мали бути використані при підписанні додаткової угоди на коригування та які не були відомі відповідачу) отримана ним лише 25.03.2019.
Таким чином, надсилання відповідачем 25.03.2019 додаткової угоди на коригування споживання за березень 2019 року відбулось не з вини відповідача.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
З огляду на викладене, у зв'язку з відсутністю вини відповідача суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 13 184,33 грн збитків за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором
Більше того, суд звертає увагу сторін, що у відповідності до положень статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Таким чином, надсилання додаткової угоди 25.03.2019 - за чотири робочі дні до закінчення місяця, в розумінні статті 255 ЦК України не є пропуском встановленого п.2.4. Договору строку для надання Постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу двох екземплярів належним чином оформленої додаткової угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №0000014957 від 16.02.2021.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» (ідентифікаційний код 02070996; 79057, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ГЕНЕРАЛА ЧУПРИНКИ, будинок 103) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720; 01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6) 577,09 грн (п'ятсот сімдесят сім гривень 09 копійок) пені, 113,15 грн (сто тринадцять гривень 15 копійок) 3 % річних, 50,03 грн (п'ятдесят гривень 03 копійки) збитків за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного в квітні 2019 природного газу, 120,68 грн (сто двадцять гривень 68 копійок) відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. У частині позовних вимог про стягнення 13 184,33 грн збитків за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 19.05.2021
Суддя Р.А. Кидисюк