ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2021Справа № 910/4568/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО"
до 1) Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель 2) Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації
про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача:Калачик В.В. - представник за довіреністю;
від відповідача-1:Зубенко М.О. - представник за довіреністю;
від відповідача-2:Макарчук В.І. - представник за довіреністю.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4568/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" до Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації відповідно до якого просить про визнання недійсними та скасування індивідуальних актів.
Разом із позовною заявою подано заяво про забезпечення позову відповідно до якої позивач просить:
Заборонити Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації вчиняти певні дії, а саме: готувати та подавати до органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів документи для здійснення платежів з рахунків Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, згідно з узятими фінансовими зобов'язаннями за правочинами:
- Договір № 1-21 будівельного підряду по об'єкту "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С061602 Ходорків - Мохначка, через Липки, Криве, Корнин, Білки, на ділянці км. 4+000 - км. 8+ 000, Житомирська область" (ДК 021:2015 (СРV) - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)" від 06.01.2021, що було укладено з приватним підприємством "Автомагістраль", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31481658;
- Договір № 3-21 будівельного підряду по об'єкту "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С061316 ст. Новоград-Волинський ІІ - Немильня, через Барвинівку, на ділянці км. 0+000 - км. /+790, Житомирська область (ДК 021:2015 (СРV) - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів та залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)" від 20.01.2021, що було укладено з приватним підприємством "Автомагістраль", ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31481658;
- Договір № 2-21 будівельного підряду по об'єкту "Реконструкція автомобільної дороги загального користування місцевого значення С060202 Суємці - Рогачив, км. 0+000 - км. 11+335, Житомирської області" (ДК 021:2015 (СРV) - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)" 06.01.2021, що було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будстандарт" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 41945421).
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/4568/21, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.05.2021.
Безпосередньо в підготовчому засіданні 14.05.2021 представник позивача наполягав на вжитті заходів забезпечення позову та заперечив проти закриття провадження у справі в частині.
Представник відповідача-1 наполягав на задоволені клопотання про закриття провадження у справі, а проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову заперечив.
Представник відповідача-2 надав усні пояснення стосовно заявлених у справі клопотань.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, беручи до уваги доводи представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі також ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
На обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позивач стверджує, що враховуючи зміст позовних вимог в частині визнання недійсними результатів закупівель та наявність факту правочинів, укладених за результатами проведення спірних закупівель, відповідач-2 може вчинити дії пов'язані з наданням третім особам попередніх оплат у порядку та розмірі, визначеними правочинами, а тому існує реальна загроза невідворотності наслідків таких дій та ускладнення виконання судового рішення за наслідками розгляду даної справи.
За правовою позицією, викладеною в Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову".
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже - елементом правосуддя.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08 жовтня 2018 року у справі № 913/257/18.
Зі змісту заяви позивача реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачами можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.
В силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Належними згідно ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, позивачем не обґрунтовано належними доказами з документальним підтвердженням необхідності заборони відповідачу-2 вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за правочинами, укладеними з третіми особами, стороною яких позивач не являється, як і не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Обрані позивачем заходи забезпечення позову є неадекватними та непропорційними, адже зупинення виконання договорів фактично унеможливлює виконання тих робіт та послуг, потреба в яких обґрунтовувалася замовником при укладенні договорів.
Отже, заявником в обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, за захистом яких такі особи звернулись до суду.
Також суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача.
Таким чином, зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачами можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Суд не вбачає підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" про забезпечення позову.
За таких обставин, керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано - 19.05.2021
Суддя Ю.О.Підченко