19.05.2021 року м. Дніпро Справа № 912/3586/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області
на рішення Господарського суду Кіровоградській області від 22.01.2021р.
(суддя Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 01.02.2021р.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Малишевої Лариси Вікторівни, м. Олександрія, Кіровоградська область
до відповідачів:
1. Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, м. Кропивницький,
2. Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, м. Кропивницький
про стягнення 57 950,80 грн. шкоди та 20 000,00 грн. моральної шкоди
1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Малишева Лариса Вікторівна звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, про стягнення з держбюджету в рахунок відшкодування шкоди 57 950,80 грн., а також 20 000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю дій, бездіяльністю органів досудового розслідування під час вилучення майна належного позивачеві, внаслідок якої завдано шкоду, у розмірі 77 950,80 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Кіровоградській області від 22.01.2021р. позов задоволено повністю - стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь фізичної особи-підприємця Малишевої Лариси Вікторівни 57950,80 грн. шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що при постановленні оскаржуваного рішення судом не було дотримано всі засади законності, обґрунтованості, неупередженості та об'єктивності через неправильне застосування норм матеріального та процесуального законодавства, неповно та не всебічного з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, всупереч всім принципам адміністративного судочинства, а також судом не було доведено обставин, які мають значення для справи, які суд вважав вже встановленими.
Скаржник вказує на те, що судом невірно визначено орган через який повинна стягуватись шкода завдана позивачеві.
Зокрема Скаржник вважає, що в даній справі не може стягуватись шкода через ГУНП в Кіровоградській області, а повинна стягуватись виключно з державного бюджету через Державну казначейську службу України, виходячи з того, що згідно з положеннями ст. 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення' у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову. діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
При цьому Скаржник зазначає, що Позивачем не доведено спричинення йому шкоди у розмірі 77 950,80 грн., саме з боку ГУНП в Кіровоградській області, так як частина майна позивача була передана на зберігання до іншої особи та у якої майно було знищено внаслідок пожежі.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Фізичної особи-підприємця Малишевої Лариси Вікторівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Фізична особа-підприємець не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Фізична особа-підприємець посилається на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції так і до матеріалів апеляційної скарги Відповідачі не надали жодного доказу на підтвердження своїх доводів, а навпаки відповідач -1 визнав в одному з судових засідань, що майно Малишевої Л.В., яке було арештоване та вилучене у неї працівниками відповідача-1, зникло і місце його знаходження невідоме.
Позивач наголошує на тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача-1 по незбереженню та відповідно неповерненню майна, позивачу завдано шкоду, у вигляді вартості вилученого та арештованого майна, що не заперечується відповідачем-1.
Посилання відповідача-1 на те, що судом першої інстанції невірно визначено орган через який повинна стягуватися шкода, завдана позивачеві, Фізична особа-підприємець також вважає безпідставними, адже, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019р. усправі № 242/4741/16-ц., належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Визначений законодавством України обов'язок повернути майно не виконаний державою Україна, разом з цим не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна та не забезпечено порядку належної процедури схоронності майна, у зв'язку з недбалим відношенням державного органу в особі ГУНП в Кіровоградській області, що призвело до його втрати, в зв'язку з чим Позивач вважає, що підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяної Позивачу шкоди (збитків) є правомірними.
Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2021р. апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградській області від 22.01.2021р. у справі №912/3586/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів надсилання Позивачу та Відповідачу -2 копії скарги і доданих до неї документів, які у їх відсутні, листом з описом вкладення.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградській області від 22.01.2021р. у справі № 912/3586/20, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
У провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016120000000153 від 13.09.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2017р. у справі № 405/7650/17, надано дозвіл на проведення обшуку комплексу виробничих будівель, що розташований за адресою: вул. Козацька (Червоного Козацтва), № 120, м. Олександрія, Кіровоградська область, що на праві приватної власності спільної частки 1/10 належить Малишевій Ларисі Вікторівні, з метою відшукання та вилучення речових доказів, що підтверджують незаконну вирубку та реалізацію деревини, документів про походження та обіг деревини, документів, що підтверджують облік придбаних (реалізованих) лісоматеріалів, а також необлікованої деревини, лісопильних та стругальних виробництв, виробництво інших основних органічних хімічних речовин (а саме; продукти перероблення деревини (наприклад, деревне вугілля, вироблене дистиляцією деревини), оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, кругляк, крім меблів, лісопильні інструменти та обладнання (стрічкові пилорами, дискові двохпильні станки, торцювальні станки, станки для переробки горбилю, кругло пильні станки, поздовжньо обрізочні станки, багатопильні станки, щепорізи, автоматичні лісопильні комплекси, бензинові ланцюгові пили, електропили, дискові пили, ручні ножівки та пили), обладнання для виготовлення меблів, електронно - обчислювальні прилади, електронні носії інформації, печатки та штампи, грошові кошти здобуті злочинним шляхом, що підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення та мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні щодо осіб які вчинили кримінальне правопорушення.
Зі змісту ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017р. у справі № 405/7785/17 вбачається, що 21.12.2017р. на підставі вищезазначеної ухвали було проведено обшук комплексу виробничих будівель, що розташований за адресою: вул. Козацька (Червоного Козацтва) № 120 м. Олександрія, Кіровоградська область, в ході якого виявлені та вилучені вказані в клопотанні слідчого речі та документи.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017р. у справі № 405/7785/17 клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Спориша А.Ю., у кримінальному провадженні № 42016120000000153, про арешт майна - задоволено частково.
Накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної, спільної часткової власності, розмір частки 1/10 належить ОСОБА_1 , а саме: 27 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 30 см.; 5 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 2 метри кожна в діаметрі 30 см.;13 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 15 см.;180 штук необрізної дошки породи дуб довжиною по 3 метри кожна товщиною 2 см.; 54 колод кругляку деревини породи дуб довжиною по 3 метри кожна в діаметрі 20 см, та колода кругляку деревини породи ясень довжиною 3 метри в діаметрі 15 см.; Ноутбук марки “Асус” з № C7NOAS56536731B; Системний блок персонального комп'ютера чорного кольору марки “Асус”; Зошит з рукописним текстом; Журнал складського обліку матеріалів; Кліше печатки ФОП Малишев В.Б., ФОП Малишев Л.В., ФОП Малишев В.Б.; Книжку порожніх накладних проштамповану кліше печатки ФОП Малишев В.Б.; Два блокноти з рукописними текстом щодо обліку деревини; Книга обліку операцій; Договір на переробку давальницької сировини; Витяг з реєстру на ФОП Малишев В.Б.; Бірки на дрова, в кількості 27 штук; Копію договору-продажу земельної ділянки; Аукціоне свідоцтво № 88 від 03 квартала 2016 р.; Товаротранспортні накладні.
Заборонено користування та розпорядження вищевказаним майном.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.01.2018р., ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017р., якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області, про арешт майна, - залишено без мін.
Постановою старшого слідчого Спориш А.Ю. від 29.12.2017р. визначено зберігачем арештованого майна відповідно до ухвали слідчого судді від 26.12.2017р., а саме деревини, ФОП "Ємченко А.О.", код НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 143, 145).
Відповідний акт складено 29.12.2017р. (а.с. 145).
Згідно постанови старшого слідчого Спориш А.Ю. від 21.12.2017р., інші речові докази передано до камери схову Кіровоградського ВП ГУПН в Кіровоградській області, до вирішення питання по суті.
Постановою про відмову у задоволенні клопотання від 17.01.2018р., старшим слідчим Спориш А.Ю. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, про надання інформації щодо місця зберігання арештованого майна слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017р. та надання доступу до нього (а.с. 43).
В січні - лютому 2018 р., представник позивача зверталась до старшого слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області з клопотанням про проведення експертизи та з заявою про винесення постанови про проведення експертизи, на які старшим слідчим Спориш А.Ю. листами від 17.01.2018р. № 187/27-2018 та від 05.02.2018р. № 591/27-2018 зазначено, що клопотання розглянуто та задоволено (а.с. 48 - 51).
Ухвалою від 26.02.2018 р. у справі № 405/1188/18, слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда за результатами розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пастух Вікторії Віталіївни, у кримінальному провадженні за № 42016120000000153, про надання тимчасового доступу до речей і документів, частково задоволено клопотання адвоката Пастух В.В.
Надано власнику майна - ОСОБА_1 , представника власника майна - адвоката Пастух Вікторії Віталіївні тимчасовий доступу до речей та документів, а саме: 27 колод кругляку деревини породи дуб, довжиною по 3 метри кожна, в діаметрі 30 см.; 5 колод кругляку деревини породи дуб, довжиною по 2 метри кожна, в діаметрі 30 см.; 13 колод кругляку деревини породи дуб, довжиною по 3 метри кожна, в діаметрі 15 см.; 54 колоди кругляку деревини породи дуб, довжиною по 3 метри кожна, в діаметрі 20 см; колоди кругляку деревини породи ясень, довжиною 3 метри, в діаметрі 15 см, які перебувають у володінні старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області Спориша А.Ю. (а.с. 44).
Ухвалою від 20.04.2018 р. у справі № 405/2511/18, слідчим суддею Ленінського районного суду м. Кіровограда за результатами розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Пастух В.В., про надання дозволу на проведення обшуку, задоволено.
В ухвалі зазначено, що 02.03.2018р. ухвала від 26.02.2018р. (про надання тимчасового доступу до речей) адвокатом було направлено слідчому СУ ГУНП в Кіровоградській області Споришу А.Ю., для виконання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, вказана ухвала слідчим в строк до 26.03.2018 р. виконана не була, а фактично тимчасовий доступ до вказаного в клопотанні майна був наданий після закінчення строку її дії.
Ухвалою від 20.04.2018р. надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстрованого за ОСОБА_2 , з метою виявлення та вилучення: 27 колод кругляку деревини породи дуб, довжиною по 3 метри кожна, в діаметрі 30 см.; 5 колод кругляку деревини породи дуб, довжиною по 2 метри кожна, в діаметрі 30 см.; 13 колод кругляку деревини породи дуб, довжиною по 3 метри кожна, в діаметрі 15 см.; 54 колод кругляку деревини породи дуб, довжиною по 3 метри кожна, в діаметрі 20 см; колоди кругляку деревини породи ясень, довжиною 3 метри, в діаметрі 15 см.
Постановлено забезпечити проведення обшуку процесуальному прокурору прокуратури Кіровоградської області у кримінальному провадженні №42016120000000153 (а.с. 45).
За поясненнями позивача, власник майна двічі, 30.03.2018р. та 18.05.2018р., зі свідками, оглядала майно в місці зберігання - АДРЕСА_2 на підставі ухвал Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.02.2018 р. та 20.04.2018 р., в результаті чого власник майна встановила, що її майно за місцем зберігання відсутнє, а майно, що надається їй на огляд, не є її майном, про що було складено акт від 30.03.2018р. та 18.05.2018р. (а.с. 59 - 61).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.08.2018р. надано власнику майна ОСОБА_1 та її захиснику Пастух В.В. у кримінальному провадженні № 42016120000000153 від 13.09.2016р. тимчасовий доступ до фото зйомки та відео зйомки, яка проводилась під час здійснення обшуку 21.12.2017р. за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 46, 47).
За поясненнями позивача, вказана ухвала не виконана.
У листі-відповіді від 29.05.2018р. № 27/П-579, на звернення представника позивача від 11.05.2018р. щодо неправомірних дій слідчого Спориша А.Ю. під час розслідування кримінального провадження № 42016120000000153, керівництвом слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області, зокрема зазначено, що з метою забезпечення належного зберігання та схоронності тимчасово вилученого (арештованого) майна слідчим Споришем А.Ю., відповідно до вимог Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, колоди деревини в кількості 100 штук на підставі акту прийому-передачі від 29.12.2017р. передано на відповідальне зберігання ФОП Ємченку А.О. ( АДРЕСА_2 ). Доводи щодо неналежного виконання своїх службових обов'язків слідчим Споришем А.Ю. під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а також зволікання щодо виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2018р., про проведення обшуку перевірено, свого об'єктивного підтвердження не знайшли; підстави для проведення службового розслідування відсутні (а.с. 53).
Як вбачається з матеріалів справи, у березні - жовтні 2018 р., позивач зверталась до прокуратури Кіровоградської області з заявами та скаргами щодо: розшуку майна; закриття кримінального провадження; щодо надання інформації про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні; дій слідчого по невиконанню ухвали слідчого судді від 07.08.2018р.; виконання ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2018р. (а.с.70,71 - 72,76, 77).
Прокуратурою Кіровоградської області надавались листи-відповіді, в яких зокрема зазначалось про відсутність підстав для закриття кримінального провадження та проведення службового розслідування (а.с. 52, 54, 55, 56).
Постановою слідчого від 16.11.2018р., кримінальне провадження № 42016120000000153 закрите, що також підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань.
Заяви позивача від 19.07.2019р. адресовані прокуратурі та слідчому управлінню про повернення майна (а.с. 83, 84) залишені без реагування.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.09.2019р., скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2017р. (а.с. 37).
20.10.2019р. позивач звернулась письмово із заявою до відповідача про повернення майна та 29.01.2020р. вже з вимогою про повернення (а.с. 62, 64, 65).
Слідчим управлінням у листі-відповіді від 04.11.2019р. зазначено про необхідність звернення до камери схову для отримання майна (а.с. 63); у листі від 12.03.2020р. повідомлено, що на території складу ФОП Ємченко А.О. сталася пожежа, під час якої знищено господарські споруди та 50 складометрів дошки та встановлено факт відсутності іншого вилученого майна в кімнаті зберігання речових доказів, за результатами чого призначено службове розслідування (а.с. 85).
Головне Управління національної поліції в Кіровоградській області у листі від 06.07.2020р. (за результатами звернення позивача 22.06.2020р.) проінформувало позивача, що за фактом втрати частини майна, вилученого протоколом обшуку від 21.12.2017р., у ФОП Малишевої Л.В., працівниками ГУНП проведено службове розслідування, за результатами якого факт втрати підтвердився, а місцезнаходження ноутбуку марки "Асус", системного блоку та іншого майна не встановлено. Зазначено, що з питань відшкодування збитків необхідно звертатися до суду (а.с. 86).
Відповідачем надано Висновок за результатами службового розслідування від 03.07.2020р., в якому зазначено, що факт втрати речових доказів у кримінальному провадженні № 42016120000000153 підтвердився (а.с. 130 - 132).
Оскільки, ГУНП в Кіровоградській області не повернуто майно позивачу, заподіяну шкоду Малишева Л.В. оцінює у розмірі вартості деревини та системного блоку у сумі 57 950,80 грн., з яких: 43700,80 грн.- вартість деревини, 6450,00 грн. - вартість ноутбука та 7800,00 грн. - вартість системного блока, з вимогою про стягнення яких звернулась до суду позивач.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Правовідносини в даній справі виникли з факту завдання шкоди, тобто з цивільних правовідносин. Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/715/17 (постанова від 12.03.2019р.) висловлено правову позицію, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Частиною 1 ст. 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями працівників нацполіції, на підставі ст.ст. 16, 22, 1166, 1173, 1176 ЦК України.
Вказаним, а також правовими висновками Великої палати Верховного Суду, наведеними у справах №920/715/17 та 925/1196/18, спростовуються доводи Скаржника щодо суб'єктного складу учасників цієї справи та підвідомчості справи.
Отже, враховуючи правову позицію Великої палати Верховного Суду, наведену у постанові від 12.03.2019р. по справі № 920/715/17, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України, кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).
За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Тобто, дії (бездіяльність) ГУНП в Кіровоградській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Обов'язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений ч. 4 ст. 168 КПК України.
Порядком № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до п. 27 Порядку № 1104, схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з п.п. 1-26 цього Порядку.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За ст. 169 КПК України, у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, обов'язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Частинами 1,2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законом України № 475/97 від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
При цьому відповідно до положень ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджується вилучення у позивача майна та його арешт, неналежне зберігання, та невиконання обов'язку з повернення майна після скасування арешту.
Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача-1 по незбереженню та відповідно неповерненню майна, позивачу завдано шкоду у вигляді вартості вилученого та арештованого майна, що не заперечується відповідачем-1.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.
Вартість частини вилученого у ФОП Малишевої Л.В. та зниклого під час зберігання відповідачем майна підтверджується наступним: ліс технологічний дуб для розпилювання, у кількості 98 колод, вартістю 43700,80 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу товару від 10.09.2017р. та накладною № 11/2 від 27.09.2017р., квитанцією до прибуткового касового ордеру № 22/7 від 27.09.2017р., ТТН № 231261 від 27.09.2017р., специфікацією від 27.09.2017р., накладною № 11/5 від 30.11.2017р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/3 від 30.11.2017р., ТТН № 231282 від 30.11.2017р., специфікація від 30.11.2017р., накладна № 11/4 від 20.11.2017р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/12 від 20.11.2017р., ТТН № 231271 від 20.11.2017р., специфікація від 20.11.2017р., накладна № 11/3 від 30.10.2017р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/9 від 30.10.2017р., ТТН № 231263 від 30.10.2017р., специфікація від 30.10.2017р., накладна № 11/1 від 18.09.2017р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 22/4 від 18.09.2017р., ТТН № 231242 від 18.09.2017р., специфікація від 18.09.2017р.; ноутбук марки "Асус" з № С7NOAS56536731B, ціною 6450,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 431 від 15.10.2015р. та системний блок персонального комп'ютера марки "Асус", вартістю 7 800,00 грн., що підтверджується товарним чеком № 226 від 23.08.2015р..
За поясненнями позивача, все арештоване майно було вилучене за місцем здійснення підприємницької діяльності та яке використовувалось безпосередньо для здійснення господарської діяльності. При вилученні майна позивач не була присутня.
Згідно договору, укладеного з ФОП Полло О.В. від 10.09.2017р., позивач придбала деревину дуба для здійснення підприємницької діяльності.
Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця Малишевої Л.В., згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: лісопильне та стругальне виробництво.
Вартість вилученого та неповернутого майна складає 57 950,80 грн..
З матеріалів справи вбачається, що вартість та перелік зазначеного позивачем майна, відповідач-1 не заперечив та не спростував.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таким органом у даній справі є ГУНП в Кіровоградській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і відносно того, що визначений законом обов'язок повернути майно не виконаний і державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків, у розмірі 57 950,80 грн..
Також позивач вважає, що незаконними діями відповідача-1 їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 20 000грн. та обґрунтовує свою позицію наступним.
В результаті неправомірних дій органів дізнання, попереднього слідства, які полягають у неповерненні позивачу її майна, у ОСОБА_1 значно погіршився стан здоров'я. Після вилучення її майна та його не повернення навіть при наявності відповідного рішення суду (ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.09.2019р.) ОСОБА_1 перебуває у тривалому пригніченому стані, відчуває постійний психологічний дискомфорт. Нервове напруження, позбавило її нормальної роботи і звиклого ритму життя та можливості розпоряджатися власним майном по даний час. Вся ця ситуація триває вже майже три роки та змушує ОСОБА_1 постійно скаржитися до суду до вищестоящих органів з приводу незаконних дій відповідача-1. За роки вилучення та незаконного неповернення майна ОСОБА_1 написала велику кількість скарг та звернень з приводу повернення майна та постійно перебувала в стані психологічної напруги та пригніченості. Крім того, у зв'язку з даною ситуацією та вилученням у ОСОБА_1 всієї деревини, що в неї перебувала, ОСОБА_1 не отримує жодного доходу від своєї підприємницької діяльності, так як майно потрібне їй для роботи було вилучено і не повернуто. На сьогодні ФОП Малишева Л.В. не отримує доходу та ніде офіційно не працює. Такі наслідки вона пов'язує саме з вилученням та неповерненням її майна (деревини, техніки), які були їй необхідні для провадження підприємницької діяльності, що призвело до зупинення підприємницької діяльності ФОП Малишевої Л.В., що в свою чергу підтверджується податковими деклараціями, за якими з 2018 р. і по сьогодні дохід ФОП постійно зменшувався, а на 2020р. взагалі відсутній.
Позивач просить суд врахувати ту обставину, що ФОП Малишева Л.В. постійно намагалася захистити свої права в законний спосіб, шляхом звернення із заявами, клопотаннями та скаргами до відповідача, суду так і до вищих органів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частина 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (ч. 2).
Оскільки внаслідок протиправних дій службових осіб ГУ НП в Кіровоградській області, позивач понесла реальні збитки, була певний час незаконно позбавлена права на ведення своєї підприємницької діяльності, що за твердженням позивача негативно вплинуло на стан її здоров'я, а також негативно вплинуло на її ділову репутацію, декілька років активно намагалась повернути своє майно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка заявлена позивачем в розмірі 20 000,00 грн., з дотриманням засад розумності та виваженості.
Доводи Скаржника відносно того, що судом в даній справі не може стягуватись шкода через ГУНП в Кіровоградській області, а повинна стягуватись виключно з державного бюджету, через Державну казначейську службу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними, оскільки відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області (яка забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів та відповідно здійснює списання таких коштів).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Позивачем було доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення з Відповідача-1 у цій справі суми коштів, що є підставою для задоволення позову.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області відсутні.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградській області від 22.01.2021р. у справі № 912/3586/20 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус