вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2021 р. Справа№ 927/184/13-г (927/1074/20)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Полякова Б.М.
Копитової О.С.
секретар судового засідання Ковган О.І.
за участю представників учасників провадження відповідно до протоколу судового засідання від 13.05.2021
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021
у справі № 927/184/13-г (927/1074/20) (суддя Белов С.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»
про стягнення 8 220 659, 44 грн.
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі»
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач, скаржник) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» (далі - ТОВ «НіжинТеплоМережі», відповідач) 8 220 659, 44 грн., з яких 4 641 701,35 грн. - заборгованість за договором поставки постачання природного газу від 15.12.2015 №2117/16-БО-39, 926 029,97 грн. - пеня, 637 739,19 грн. - 3% річних, 2 015 188,93 грн. - інфляційні нарахування.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору поставки щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.
У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив розмір заборгованості за договором від 15.12.2015 №2117/16-БО-39, просив суд зменшити на 98 % розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які можуть бути стягнуті.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 у справі №927/184/13-г (927/1074/20):
позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково,
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжин Тепло Мережі» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4 641 701,35 грн. основного боргу, 463 014,99 грн. пені, 318 869,60 грн. 3% річних, 2 015 188,93 грн. інфляційних нарахувань, 123 309,89 грн. судового збору;
в іншій частині позову відмовлено.
Суд визнав вірним розрахунок пені в сумі 926 029,97 грн. та процентів річних - 637 739,19 грн., нарахованих за період з 15.03.2016 по 28.09.2020 на суму основного боргу, визначив суму основного боргу, врахував доведеність факту прострочення, умови укладеного сторонами договору та норми матеріального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 4 641 701,35 грн. основного боргу, 463 014,99 грн. пені, 318 869,60 грн. 3% річних, 2 015 188,93 грн. інфляційних нарахувань, 123 309,89 грн. судового збору.
Відмовляючи у задоволенні решти позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру відповідальності відповідача та зменшення розміру присуджених до стягнення пені та трьох процентів річних на 50 %.
АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 463 014,98 грн. та 3% річних у розмірі 318 869,59 грн., ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення пені в розмірі 463 014,98 грн. та 3% річних у розмірі 318 869,59 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема статті 223 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 549, 551, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та норм процесуального права, зокрема статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
матеріали справи не містять достатньо належних та допустимих доказів, які можуть бути підставою для застосування місцевим господарським судом приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України;
зменшення місцевим господарським судом розміру пені на 50 % суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, що призводить до зловживання з боку боржника;
три проценти річних є різновидом відповідальності, розмір якої у спірних правовідносинах визначений законом, і стягнення таких коштів є компенсацією боржника за неправомірне користування коштами позивача, але не є штрафними санкціями;
аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дозволяє дійти висновку, що це рішення прийняте за іншого предмету спору, обставин та підстав відносно справи, яка розглядається;
Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 19.10.2020 у справі № 906/456/20, від 13.01.2021 у справі № 903/360/20 дійшов висновку про неправомірне зменшення місцевим господарським судом суми стягуваних трьох процентів річних на 50 %.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.03.2021 справа № 927/184/13-г (927/1074/20) передана на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий), Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Полякова Б.М., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, для розгляду справи № 927/184/13-г (927/1074/20) сформовано колегію суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий), Верховець А.А., Пантелієнко В.О.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Пантелієнка В.О., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021, для розгляду справи № 927/184/13-г (927/1074/20) сформовано колегію суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Верховець А.А., Копитова О.С.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України», справу призначено до розгляду.
27.04.2021 від ТОВ «НіжинТеплоМережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі рішення - без змін як таке, що є законним та обґрунтованим, зважаючи на те, що суд першої інстанції мав законні підстави для зменшення розміру присуджених до стягнення пені та трьох процентів річних на 50 %.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Верховця А.А., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021, для розгляду справи № 927/184/13-г (927/1074/20) сформовано колегію суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Копитова О.С., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Копитова О.С., Поляков Б.М. та призначено до розгляду.
Представник АТ «НАК «Нафтогаз України» в засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник ТОВ «НіжинТеплоМережі» в засіданні суду апеляційної інстанції висловився за відхилення апеляційної скарги.
Суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що 15.12.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ "НіжинТеплоМережі" (споживач) уклали договір постачання природного газу №2117/16-БО-39 (далі - Договір поставки), за умовами якого (п.п.1.1-1.3) постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.6 Договору поставки постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2360 тис. куб. м.
В розділі 3 Договору поставки визначено порядок та умови передачі природного газу, згідно з пунктами 3.1, 3.4, 3.5 якого постачальник передає споживачу у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач зобов'язався подати не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/транспортованого за цим договором газу за розрахунковий місяць, складеного споживачем та оператором ГРМ/ГТС; підписані і скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до пункту 5.2 Договору поставки станом на дату укладання договору ціна на природний газ становить 6 474 грн. за 1000 куб. м, без урахування податку на додану вартість, тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 6 603,48 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 924,18 грн.
В розділі 6 Договору поставки сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків, згідно з пунктом 6.1 якого оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у пункті 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі невиконання пункту 6.1 цього договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня,від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з укладеними додатковими угодами від 31.12.2015 № 1, від 29.01.2016 № 2, від 22.02.2016 № 3, від 28.03.2016 № 4 до вказаного договору сторони погодили внесення змін до договору від 15.12.2015 №2117/16-БО-39 в частині предмету договору, кількості та фізико-хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, порядку обліку газу, ціни за газ, порядку та умов проведення розрахунків, прав та обов'язків сторін, строку дії договору.
На виконання умов договору, згідно складених сторонами актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 поставлено природній газ на суму 6 320425,93 грн. (за січень 2016 року), від 29.02.2016 на суму 4 237 627 грн. (за лютий 2016 року), від 31.03.2016 на суму 3 820 664,65 грн. (за березень 2016 року), від 30.04.2016 на суму 648 600,97 грн. (за квітень 2016 року).
Відповідач оплату за поставлений природний газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у встановлений договором строк, чим порушив вимоги пункту 6.1 договору.
Згідно з наданою позивачем довідкою з операцій по підприємству відповідача за договором поставки від 15.12.2015 № №2117/16-БО-39 за період з 31.01.2016 по 13.04.2017 та сальдо відповідача, останнім частково здійснено оплату у розмірі 10 369 617,25 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 4 641 701,35 грн.
Згідно складеного сторонами акту звіряння розрахунків сторін за договором поставки від 15.12.2015 №2117/16-БО-39 заборгованість відповідача станом на 30.09.2020 складає 4 641 701,35 грн.
Провадження у справі № 927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» було порушено ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 та здійснювалось за правилами, встановленими приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у відповідній редакції.
Згідно постановленої у даній справі ухвали Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2020 прийнято до розгляду позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» про стягнення 8 220 659,44 грн. та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; справу №927/184/13-г (927/1074/20) об'єднано зі справою №927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі".
Заборгованість відповідача за укладеним з позивачем договором постачання природного газу від 15.12.2015 №2117/16-БО-39 виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" у процедурі розпорядження майном, є поточною кредиторською заборгованістю, а відтак застосування до боржника штрафних санкцій та нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвалене місцевим господарським судом рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 463 014,99 грн. та 3% річних в сумі 318 869,60 грн.
Суд першої інстанції встановив обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з боржника пені та трьох процентів річних, нарахованих за період з 15.03.2016 по 28.09.2020.
В той же час суд скористався наданим йому статтями 551 ЦК України та 233 ГК України правом на зменшення заявлених до стягнення з боржника сум пені та трьох процентів річних на 50% врахувавши ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, враховуючи поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору та перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства-відповідача у скрутному становищі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення з боржника сум пені та трьох процентів річних з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений сторонами договір від 15.12.2015 № №2117/16-БО-39 за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
До відносин поставки за змістом частини шостої статті 265 ГК України та частини другої статті 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Разом з тим частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, у статті 611 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як встановлено, відповідно до пункту 8.2 укладеного сторонами у справі Договору постачання природного газу від 15.12.2015 № №2117/16-БО-39, у разі невиконання пункту 6.1 цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Главою 24 ГК України передбачено загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Відповідно до частин першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному статтею 625 ЦК України розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Крім того, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Як встановлено, відповідач просив суд зменшити на 98 % розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зменшення заявлених до стягнення у справі, що розглядається, сум пені та трьох процентів річних відповідно до статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.
Апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, яким зменшено розмір пені та відсотків річних на 50 % з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків у зв'язку з затримкою розрахунку.
Заслуговують на увагу також ті обставини, що надані обґрунтування відповідачем щодо майнового стану дійсно мають місце (перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства), відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні, та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості, внаслідок чого у нього у період з 2016 по 2020 роки утворилась дебіторська заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, у розмірі 26 201 100 грн., а також бюджетним установам - 5 784 800 грн. (згідно довідки відповідача від 29.01.2021 № 01-07/214); заборгованість населення за послуги з опалення та гарячого водопостачання станом на 01.01.2021 складає 41 506 896,64 грн. (згідно довідки відповідача від 04.02.2021 № 01-07/288); під час виконання умов укладеного сторонами Договору поставки позивач здійснив поставку природного газу на загальну суму 15 011 318,5 грн., з яких відповідач оплатив 10 369 617,25 грн.
До того ж додаткові зобов'язання у вигляді пені та процентів річних по поточній заборгованості будуть стягуватися позачергово, що в свою чергу унеможливить виплату грошових вимог конкурсним кредиторам.
Поряд з тим апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що зменшення розміру пені до 99% фактично нівелює інститут цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни розрахунків, може бути розцінене, як порушення балансу сторін та втручання у договірні правовідносини.
У даному випадку матеріалами справи підтверджується, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, значну ступінь виконання сторонами зобов'язань за укладеним договором поставки, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, наслідків порушення ним зобов'язання та вжиття заходів до його виконання, тощо.
При цьому судом дотримано принцип збалансованості інтересів сторін.
За таких обставин Північний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а рішення суду в частині, яка оскаржується, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема статті 223 Господарського кодексу України, статей 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки, покладені в основу ухваленого у справі рішення суду в оскарженій частині. Разом з цим, посилання скаржника на порушення судом статей 236, 238 ГПК України суд відхиляє як такі, що не містять мотивованого обґрунтування суті допущеного судами порушення.
Аргументи скаржника щодо відсутності підстав для зменшення місцевим господарським судом суми присуджених до стягнення пені та процентів річних колегія суддів відхиляє з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Доводи скаржника щодо безпідставності врахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, обставини та підстави позову в якій не є подібними до справи, що розглядається, а також щодо висновків Північно-західного апеляційного господарського суду, викладених у постановах від 19.10.2020 у справі № 906/456/20 та від 13.01.2021 у справі № 903/360/20, колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують правомірності висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення з боржника сум пені та трьох процентів річних відповідно до статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2021 у справі № 927/184/13-г (927/1074/20) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 18.05.2021.
Головуючий суддя Л.Л. Гарник
Судді Б.М. Поляков
О.С. Копитова