справа № 197/289/21
провадження № 1-в/197/56/21
7травня 2021 року
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
представника установи
відбування покарань: ОСОБА_3 ,
засудженого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Широке клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання на більш м'яке,
На адресу суду надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання у виді обмеження волі на більш м'яке покарання, а саме виправними роботами.
В судовому засіданні засуджений, захисник підтримали клопотання та його обґрунтування.
Представник установи відбування покарань не заперечував проти задоволення клопотання.
Прокурор в судове засідання не з'явився, у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З наданого суду клопотання, пояснень учасників судового провадження та наданих установою відбування покарань матеріалів випливає, що:
ОСОБА_6 засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2015 за ч. 4 ст. 187 КК України до 08 року позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.02.2020 засудженому замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного йому на підставі вироку Приморського районного суду м. Одеси 01.07.2015 року, більш м'яким, а саме на обмеження волі на строк 2 (два) роки 07 (сім) місяців 11 (одинадцять) днів невідбутого строку покарання, зарахувавши засудженому в строк відбування покарання у вигляді обмеження волі за правилами ст.72 КК України час перебування засудженого під вартою в слідчому ізоляторі з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.
Засуджений відбуває покарання в ДУ ШВЦ (№75) з 05.08.2020.
Початок строку відбування покарання - 11.03.2015.
Станом на 07.05.2021 року не відбута частина покарання засудженого складає 11 місяців 12 днів.
У відповідності до п.3 ч.4 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, зокрема не менше 2/3 строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
На даний час засуджений відбув більше 2/3 строку призначеного покарання.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2020 ОСОБА_6 відмовлено в умовно-достроковому звільненні, тобто станом на 07.05.2021 пройшло менше 1 року.
ДУ ШВЦ (№75) в наданій суду характеристиці відзначає, що засуджений характеризується позитивно.
Суду надано гарантійний лист щодо працевлаштування засудженого в разі задоволення вказаного вище клопотання (арк. с 6, 7 ).
Зі змісту частини другої статті 50 КК України випливає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Як слідує з роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Таким чином, з вищенаведених статей випливає, що головною передумовою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
Згідно ч. 1 ст. 382 КК України, умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Суд враховує вищевикладене, а також те, що:
- засуджений (якому тільки в 2017-2019 роках було нараховано 75 401,04 грн заробітної плати за місцем відбування покарання, протягом практичного всього часу відбування покарання з 2015 року й до тепер отримував зарплату, за виконавчими листами стягнення з нього не здійснювалися) не відшкодував витрати за вироком суду в сумі 2961,84 грн. Як заявили в судовому засіданні засуджений та його захисник, перший чекав, коли державні органи надішлють за місцем відбування покарання виконавчий лист. До суду за роз'ясненням порядку сплати судових витрат за вироком суду не звертався, оскільки є недостатньо освіченим (має лише 11 класів середньої школи). Звернувся до гарячої лінії щодо виконавчих проваджень лише в серпні 2020. Суд приходить до висновку, що засуджений добровільно витрати не відшкодував (засуджений підтвердив це в судовому засіданні), а чекав примусового виконання вироку в цій частині, хоча мав тривалий час можливість оплатити процесуальні витрати,
- виконавче провадження (на виконання вироку суду) (арк.с 9-зворот) завершене не через сплату суми, а через відсутність майна боржника … (п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»),
- щодо відшкодування витрат на лікування, моральної шкоди, яка безумовно була заподіяна злочином щодо осіб похилого віку в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, то докази такого відшкодування суду не надано, що є характеристикою ставлення засудженого до наслідків злочину,
- має 01 стягнення в 2016 році, яке погашене,
- має 14 заохочень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки своєю поведінкою він не довів своє виправлення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 372, 395, 539 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ ОСОБА_7