Ухвала
17 травня 2021 року
м. Київ
справа № 404/7722/17
провадження № 61-7443ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області Тріщенко Юлії Михайлівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ
у Кіровоградському районі Головного управління Держгеокадастру
у Кіровоградській області, Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання протиправними дій державного кадастрового реєстратора та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в порядку спадкування,
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада
2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області Тріщенко Ю. М. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером № 3510100000:21:160:0053, площею 0,0493 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою
АДРЕСА_1 (номер рішення 8120980 від 20.11.2013 року 09:59:14), та на земельну ділянку з кадастровим номером № 3510100000:21:160:0054, площею 0,0692 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:
АДРЕСА_1 та внесенню записів за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером № 3510100000:21:160:0053 (номер рішення 8120980 від 20 листопада 2013 року 09:59:14), площею 0,0493 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером
№ 3510100000:21:160:0054, площею 0,0692 га для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 13085203 від 20 листопада 2013 року, видане на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером № 3510100000: 21:160:0053, площею 0,0493 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:
АДРЕСА_1 , видане державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Пилипенко В. В.
У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, укладений 26 липня 2016 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у частині продажу земельної ділянки площею 0,0493 га (кадастровий номер № 3510100000:21:160:0053), що розташована за адресою АДРЕСА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 листопада 2018 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1
до Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства
у Кіровоградському районі Кіровоградської області Тріщенко Ю. М., ОСОБА_2., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ
у Кіровоградському районі Головного управління Держгеокадастру
у Кіровоградській області, Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області Тріщенко Ю. М. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:21:160:0053, площею 0,0493 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (номер рішення 8120980 від 20 листопада 2013 року 09:59:14), та на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:21:160:0054, площею 0,0692 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , та внесення записів за даними рішеннями до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:21:160:0053 (номер рішення 8120980 від 20 листопада 2013 року 09:59:14), площею 0,0493 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою
АДРЕСА_1 , та права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку
з кадастровим номером 3510100000:21:160:0054, площею 0,0692 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд за адресою АДРЕСА_1 , скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 13085203
від 20 листопада 2013, видане на ім'я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:21:160:0053, площею 0,0493 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою
АДРЕСА_1 , видане державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Пилипенко В. В., визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, укладений 26 липня
2016 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у частині продажу земельної ділянки площею 0,0493 га (кадастровий номер 3510100000:21:160:0053), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду
від 08 квітня 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 цього Кодексу, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених
у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України
та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору у зв'язку
з тим, що розмір судового збору перевищує п'ять відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. На підтвердження клопотання надала довідку про доходи від 29 квітня 2021 року, видану Головним управлінням пенсійного фонду України у Кіровоградській області.
Дослідивши наданий доказ, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаний доказ в повному обсязі не відображає майнового стану особи. Оскільки, особа не вказала, що крім пенсії, вона не отримує інших доходів і не надала відповідних доказів цього, то у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2017 році.
Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 640,20 грн).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
При подачі позовної заяви ОСОБА_1 заявляла чотири позовні вимоги немайнового характеру.
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 120,00 грн ((640,00*4)*200%=5 120,00 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або надати докази на підтвердження тяжкого матеріального становища особи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення
від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 16 червня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць