12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15038/18
провадження № 61-7001св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Д. В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року у складі судді Штих Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Коваленко І. П., Тичкової О. Ю.,
У серпні 2018 року позивач звернувся з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі - Фонд), третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Д. В., про отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.
Позов мотивований тим, що протягом всього життя його батько ОСОБА_2 мешкав в м. Торезі Донецької області. За життя він працював на гірничому виробництві. Внаслідок трудового каліцтва, отриманого на виробництві, ОСОБА_2 втратив працездатність та отримав другу групу інвалідності. З моменту отримання каліцтва батько позивача отримував страхові виплати по втраті працездатності.
З початком бойових дій на сході батько позивача опинився на окупованій території. В квітні 2015 року він виїхав зі свого місця мешкання до м. Мерефа Харківського району Харківської області, де зареєструвався, як тимчасово переміщена особа. В той же час він зареєструвався та став на облік до Харківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з метою отримання страхових виплат.
З квітня по липень 2015 року батько позивача отримував кошти у розмірі 2 900,00 грн щомісячно. З серпня 2015 року виплати по нез'ясованим причинам були припинені.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Позивач вважає, що виплати припинені були неправомірно.
Просив:
визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 на страхові виплати по втраті працездатності внаслідок трудового каліцтва на виробництві;
зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 страхові виплати, невиплачені його батькові ОСОБА_2 за період з серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Таким чином, звертатися до органів Фонду з проханням про поновлення виплат, мав право лише ОСОБА_2 , однак, він зазначеним правом за життя не скористався. З урахуванням вищенаведеного Фондом не нараховувались щомісячні страхові виплати з 01 серпня 2015 року, тобто сум соціальних виплат, які б належали ОСОБА_2 (спадкодавцеві), але не були сплачені за життя, не було.
Крім того, позивач не надав свідоцтва про право на спадщину, яке є підставою для виплати йому, як спадкоємцю, належної суми страхових виплат, що були нараховані та недоодержані спадкодавцем за життя.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що строк дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи закінчився 31 липня 2015 року, іншої довідки за життя ОСОБА_2 до УВДФСС України в Харківській області надано не було, постанову про припинення страхових виплат у встановленому законом порядку не оскаржено, страхові виплати на нараховувались, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані виплати до складу спадщини не увійшли, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 березня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що за життя батько позивача був незаконно позбавлений законних нарахувань за страховими виплатами, які залишаються за ним по день його смерті та повинні передаватися його спадкоємцям. Факт внутрішнього переміщення особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Підстав для скасування дії довідки ОСОБА_2 та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних у відповідних державних органів не було. Касаційна скарга подається на підставі відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У липні 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що твердження позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставним. 26 лютого 2020 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 243/2404/19-ц, в якій дійшов висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, Верховний Суд зазначив, що право на призначення та виплату щомісячної страхової суми у випадку трудового каліцтва не входить до складу спадщини. Позивачем не доведено, в чому полягає порушення його прав як спадкоємця, вимоги щодо зобов'язання Фонду виплатити щомісячні страхові виплати за період з 01 серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, які фактично не були нараховані, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/15038/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2020 року матеріали цивільної справи № 640/15038/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 09 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду у кількості п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суди встановили, що ОСОБА_2 перемістився до АДРЕСА_1 з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, де мешкав за адресою: АДРЕСА_2 .
Факт переміщення ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи був підтверджений довідкою від 28 січня 2015 року № 6344003385 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
23 березня 2015 року ОСОБА_2 як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції звернувся до відповідача з заявою про тимчасове продовження раніше призначеної страхової виплати.
Постановою Харківського відділення УВДФСС України в Харківській області № 2038/5880/1 від 28 травня 2015 року потерпілому ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеній особі було продовжено з 01 квітня 2015 року виплату щомісячної грошової суми у зв'язку з втратою працездатності раніше призначеної страхової виплати по 31 липня 2015 року.
Постановою Харківського відділення УВДФСС України в Харківській області від 01 жовтня 2015 року щомісячні страхові виплати припинено у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік. Строк дії довідки ОСОБА_2 не продовжено. Нової довідки до Фонду не надано.
Постанову про припинення страхових виплат у встановленому законом порядку не оскаржено, страхові виплати на нараховувались.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у м. Торезі Донецької області.
У пункті 4 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Аналіз пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, то касаційне провадження закривається.
У справі, що переглядається, позивач пред'явив вимогу про визнання права власності в порядку спадкування на неотримані за життя страхові виплати його батьком та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити страхові виплати не отримані за життя.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19) зазначено, що «ОСОБА_2 не є внутрішньо переміщеною особою, так як відповідно до свідоцтва про смерть від 11 липня 2018 року, він помер у м. Горлівка Донецької області, тобто він із району проведення АТО тимчасово не переселився на контрольовану територію. Ненадання за життя ОСОБА_2 , який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для не нарахування чи невиплати страхових виплат. Проте припинення нарахування Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 здійснено з 01 липня 2015 року, тобто за життя ОСОБА_2 , але останній у встановленому законом порядку не оскаржив дії відповідача, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а отже, указані суми йому за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 . Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову спадкоємиці ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , оскільки ці виплати не увійшли до складу спадщини, право на яку має ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто майже через три роки від дати прийняття Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області рішення про припинення виплати щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, а отже, ОСОБА_1 як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця йому не нараховано і спадкодавець дій відповідача із не нарахування вказаних страхових виплат не оскаржував. Оскільки право на призначення та виплату щомісячної страхової суми у випадку трудового каліцтва згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги спадкоємця ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду з ненарахування та невиплати страхових виплат спадкодавцю ОСОБА_2 , за період із 01 липня 2015 року по 14 лютого 2018 року є безпідставними».
Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв постанову відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, касаційне провадження слід закрити з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Закрити касаційне провадження у справі № 640/15038/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поляк Д. В., про отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.
Головуючий І. О. Дундар
Судді: Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов