17 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/31273/20
адміністративне провадження № К/9901/15892/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просила:
визнати протиправним стягнення судового збору з ОСОБА_1 понад 5% від доходу за 2019 рік, що складається з всіх завищених сум стягнутих надмірно в 2020 році понад 926 грн 54 коп.;
визнати протиправними вимоги ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2020 року сплатити ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви за нововиявленими обставинами по справі № 528/200/19 від 21 травня 2019 року 1152,60 грн в дохід держави;
визнати протизаконними вимоги ухвали Гребінківського районного суду Полтавської
області від 30 листопада 2020 року сплатити ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви за нововиявленими обставинами по справі № 528/1285/17 від 03 вересня 2018 року 960,00 грн в дохід держави;
зобов'язати Державу Україна в особі Судової влади України утриматися від стягнення з ОСОБА_1 судового збору понад 5% від доходу за попередній 2019 рік, в поточному 2020 році, які складають завищення понад 926 грн 54 коп. на 1409 грн 24 коп, від суми 2335 грн 78 коп (957,69 + 420,40 + 957,69);
повернути з державного бюджету України ОСОБА_1 всі надмірно стягнуті суми, які складатимуть суму на день прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва рішення, суми судового збору стягнуті в 2020 році понад 926 грн 54 коп., з урахуванням понесених судових витрат, 3% річних та інфляційних втрат;
на час розгляду справи, до прийняття рішення по суті, зупинити дію рішень в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ухвалених судами України по справах:
1) рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 21 липня 2020 року № 528/999/19;
2) ухвали Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року по справі № 431/3092/20;
3) постанови Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року по справі № 528/999/19;
4) ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2020 року по справі №528/596/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2020 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав неналежності розгляду даної справи у порядку адміністративного та будь-якого іншого судочинства, оскільки оскарження процесуальних дій та рішень суду або судді не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду або судді.
05 травня 2021 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Положеннями статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції, законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
У даному випадку, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції встановив, що предметом даного позову є незгода ОСОБА_1 з процесуальними діями та рішеннями суддів Гребінківського районного суду Полтавської області та Полтавського апеляційного суду, пов'язаних із стягненням з позивача судового збору або покладенням на нього обов'язку забезпечити сплату судового збору.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено із правильним очевидним застосуванням положень статті 170 КАС України, а мотиви касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею, 333 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: Н.А. Данилевич
С.А. Уханенко