17 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/18073/16
адміністративне провадження № К/9901/16595/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зайченка Василя Миколайовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №826/18073/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях, в якому, з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними та незаконними дії конкурсної комісії регіонального сервісного центру МВС в місті Києві щодо складання списку №2 до протоколу №9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в регіональному сервісному центрі МВС в місті Києві;
- визнати протиправною бездіяльність регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині неповідомлення ОСОБА_1 про результати конкурсу протягом п'яти календарних днів з дня їх оприлюднення, розгляду його звернення та ненаправлення витягу з протоколу Конкурсної комісії за його заявою;
- визнати протиправною та незаконною бездіяльність керівництва регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині непризначення на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру №8046 переможця конкурсу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати регіональний сервісний центр МВС в місті Києві призначити на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046 або на рівнозначну посаду, переможця конкурсу ОСОБА_1 з 10 серпня 2016 року;
- зобов'язати регіональний сервісний центр МВС в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- визнати протиправною бездіяльність Головного сервісного центру МВС України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві щодо призначення його на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру № 8046, як переможця конкурсу, та ненадання вичерпної відповіді на його звернення;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в частині неповідомлення ОСОБА_1 про пересилання його скарги за належністю до Головного сервісного центру МВС України;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 9700 грн, як компенсацію витрат на правову допомогу;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 15 000 грн, в якості відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії конкурсної комісії регіонального сервісного центру МВС в місті Києві щодо складання списку №2 до протоколу №9 засідання конкурсної комісії на зайняття посад державних службовців в регіональному сервісному центрі МВС в місті Києві;
- визнано протиправною бездіяльність регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині неповідомлення ОСОБА_1 про результати конкурсу протягом п'яти календарних днів з дня їх оприлюднення, розгляду його звернення та ненаправлення витягу з протоколу Конкурсної комісії за його заявою;
- визнано протиправною бездіяльність керівництва регіонального сервісного центру МВС в місті Києві в частині непризначення на посаду провідного спеціаліста-адміністратора територіального сервісного центру №8046 переможця конкурсу - ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позову, представник позивача вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 6 травня 2021 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №826/18073/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що представник позивача, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак не наводить жодної постанови Верховного Суду, прийняту у подібних правовідносинах (правовідносини, які виникли у справах №№ 818/2993/14, 821/3743/15-а, 826/26753/15, 750/6330/17, 751/3840/15-ц, 922/445/19, 814/698/16, 826/7806/17, 826/2689/15, 823/2638/18, на які посилається скаржник, не є подібними до правовідносин у цій справі), як і не вказує норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховний Суд у подібних правовідносинах.
Водночас, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Одночасно, Верховний Суд звертає увагу, що лише загальні посилання на неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах за відсутності посилання на відповідні постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зайченка Василя Миколайовича належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №826/18073/16.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що у ній не викладені передбачені КАС України підстави для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зайченка Василя Миколайовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №826/18073/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду