Справа № 640/11489/19
13 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства розвитку громад та територій України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 212/К/ОС від 27.05.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника самостійного відділу;
- стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.05.2019 р.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду позивачем було подано апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 212К/ОС від 27.05.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу управління державною власністю та захисту інтересів держави Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Стягнуто з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.05.2019 р. по 11.06.2020 р. в розмірі 238 898, 52 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
09 березня 2021 року Міністерством розвитку громад та територій України подано заяву про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що за висновками суду апеляційної інстанції виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Однак, 05.02.2021 р. на адресу Мінрегіону надійшла претензія Святошинської районної філії Київського міського центру зайнятості, зі змісту якої відповідачу стало відомо про те, що позивач у період з 10.07.2019 р. по 14.07.2020 р. перебував на обліку як безробітний в службі зайнятості та у період з 10.07.2019 р. по 03.07.2020 р. включно отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття на загальну суму 97 515,73 грн. Проте, під час судового розгляду Мінрегіону не було відомо про перебування позивача на обліку в службі зайнятості та отримання ним будь-яких виплат.
На переконання заявника, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 має бути здійснено з урахуванням виплаченої соціальної допомоги на випадок безробіття, а саме 97 515,73 грн.
Вважаючи, що викладені обставини є нововиявленими обставинами по справі та з метою відновлення порушеного права держави в особі заявника на судовий захист та з метою уникнення надмірного (додаткового) витрачання бюджетних коштів, відповідач вирішив звернутися з цією заявою до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Розглянувши заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 2 цієї статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведених норм вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник послався на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», в абзаці другому частини 32 якої зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Надаючи оцінку таким доводам заявника, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аналіз наведеної статті КЗпП України дає підстави для висновку, що у разі незаконного звільнення особи з займаної посади орган, що розглядає трудовий спір, зобов'язаний вирішити питання щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу незалежно від факту отримання такою особою у вказаний період будь-яких інших доходів.
Чинне законодавство не містить положень щодо зменшення розміру середнього заробітку, нарахованого за час вимушеного прогулу, на суми отриманого доходу з інших джерел, в тому числі і в якості допомоги по безробіттю.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Посилання заявника на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини 3 статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16, постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16.
З огляду на викладене, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, а наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень частини 2 статті 361 КАС України, а тому підстави для скасування постанови суду відсутні.
За такого правового регулювання та обставин справи, враховуючи, що отримана позивачем в період вимушеного прогулу допомога по безробіттю не впливає на розмір визначеної до стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви Міністерства розвитку громад та територій України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №640/11489/19 відсутні.
Згідно із частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Відповідно до частини 1 статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 329, 361, 368, 369 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Міністерства розвитку громад та територій України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в адміністративній справі №640/11489/19 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Ухвала складена в повному обсязі 18 травня 2021 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя Г.В.Земляна