П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/6077/20
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 29.12.2020р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, третя особа Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради про стягнення майнової шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Держави України в особі Головного управління державної казначейської служби України в Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 16825,00 грн., завдану Законом України, який визнано неконституційним.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз'яснено позивачу, що вказаний спір має бути вирішено судом в порядку, передбаченому ЦПК України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, та просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 рок, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції вказано, що ним заявлено одну вимогу про стягнення з Державного бюджету України майнової шкоди у розмірі 16825 грн., і що ним не заявлено вимог про вирішення публічно - правового спору (тобто, не заявлено вимоги визнати дії Державної казначейської служби України протиправними), однак суд не врахував, що відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. При цьому, суд не прийняв до уваги, що рішення держави, яку представляє відповідач, уже визнане неконституційним.
При цьому, суд необґрунтовано залишив поза увагою постанову Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 686/23445/17, в якій висловлена позиція, що вимога відшкодувати матеріальну шкоду, завдану визнаним неконституційним актом, що заявлена особою, яка обіймала посаду публічної служби, має розглядатися судами у порядку адміністративного судочинства.
Отже, вважає, що суд не врахував, що наявні аналогічні обставини справи, які свідчать про наявність підстав для розгляду такої справи в порядку адміністративного судочинства.
Тому, суд помилково прийшов до висновку, що дану справу слід вирішувати в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Відмовляючи в відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З врахуванням того, що позивачем не заявлено вимог про вирішення публічно - правового спору, то суд першої інстанції вважав, що дана справа не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства та відмовив у відкритті провадження, з підстав передбачених ч. 5 ст. 170 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 у справі № 686/23445/17 висловлена позиція, що вимога відшкодувати матеріальну шкоду, завдану визнаним неконституційним актом, що заявлена особою, яка обіймала посаду публічної служби, має розглядатися судами у порядку адміністративного судочинства.
Позов заявлено з приводу стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 16825 грн. майнової шкоди у вигляді недоотриманої суми разової грошової допомоги до 5 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Позивач є особою, яка проходила публічну службу, отримав статус інваліда війни 2 групи та мав право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, проте позивач був позбавлений можливості її отримати через прийняття нормативно правового акту, який в подальшому був визнаний неконституційним, проте хоче отримати недоотриману допомогу, а не компенсацію чи іншу виплату, яка не стосується основної виплати.
Оскільки, позивач є пенсіонером Військово-Морських Сил Збройних Сил України (учасник бойових дій), враховуючи обов'язковість висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
З урахуванням викладеного, виходячи з суб'єктного складу та предмету спірних правовідносин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу в порушення пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції від 29 грудня 2020 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, третя особа Управління соціального захисту населення Очаківської міської ради про стягнення майнової шкоди, направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук