Справа № 755/1813/21
"11" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Ганжа Д.О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 755/1813/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 за вимогами якого просить в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 2/3 частини однокімнатної квартири площею 36,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , відповідачу залишити у власності 1/3 частини цієї квартири.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.06.2002 року. На сьогоднішній день подружні відносини між ними припинені, відповідач проживає окремо, подружнє життя вони не ведуть. В шлюбі з ОСОБА_3 ними 11.12.2019 року була придбана за договором купівлі-продажу квартира АДРЕСА_2 . Ця квартира являється єдиним місцем проживання його та сина ОСОБА_4 , який є повнолітнім, однак продовжує навчання в НТУУ КПІ, хоча всі вони зареєстровані у м. Тараща за адресою його матері, проте там фактично не проживають. Відповідач висловлює побажання продати спірну квартиру.
Позивач вважає, що його частка у вказаному нерухомому майні має бути визначена у розмірі 2/3, а не Ѕ, оскільки ним вкладено більше особистих зусиль з проведення ремонту. З ним залишився проживати їхній спільний з відповідачем повнолітній син, який продовжує навчання. Також він здійснював ремонт за рахунок позичених коштів, які має повернути, тому внаслідок цього істотно зросла вартість квартири. Відповідач усно визнає всі ці обставини, однак відмовляється остаточно вирішити всі питання у нотаріуса.
З посиланням на норми ст. ст. 60, 61, 69, 71 СК України, ст. 372 ЦК України відповідач просить задовольнити позов.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позову протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 16, 17).
Ухвалою суду від 02.03.2021 року відкрите провадження у справі у порядку загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання на 05.04.2021 року на 11 год. 30 хв. (а.с. 24, 25). Відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали з доданими процесуальними документами для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року підготовче провадження у справі закрите та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 11.05.2021 року на 11 год. 40 хв. (а.с. 34).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просила задовольнити позов, надала пояснення викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення ОСОБА_3 судової повістки, про причини неявки суд не повідомила (а.с. 38).
Відзив на позов відповідач у визначений термін не надала.
Згідно норми частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача судом протокольно постановлена ухвала про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29 червня 2002 року (а.с. 5).
11.12.2019 року за Договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2319, відповідач ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа якої 36,6 кв.м., житлова - 15,2 кв.м. (а.с. 7-9).
Реєстрація права власності на відповідачем на вказану квартиру підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.12.2019 № 192532348 (а.с. 10).
Отже, вищевказане спірне нерухоме придбане у період перебування сторін по справі в шлюбі.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
Відповідно положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Нормою частини 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15, від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17.
Відповідачем не спростована презумпція спільності права власності подружжя на придбану в період шлюбу з ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Позивач просить здійснити поділ майна, визнавши за ним право власності на 2/3 частини спірної квартири, посилаючись на те, що він проводив ремонт квартири, має зобов'язання по поверненню позичених коштів за які здійснював ремонт житла, також з ним проживає їхній спільний з відповідачем повнолітній син ОСОБА_4 , який продовжує навчання.
Суду не надано жодних доказів на підтвердження факту здійснення поліпшення спірної квартири, що зроблені за особисті кошти позивача, у зв'язку з чим позивач, як співвласник, мав би право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної власності, згідно частин 2, 3 ст. 357 ЦК України.
Відповідно положень частин 2, 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно свідоцтва про народження, позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Представник позивача суду пояснила, що у період коли дитина сторін по справі була неповнолітня позивач не звертався з позовом до суду про стягнення з відповідача аліментів, тому відповідно такого судового рішення не існує.
Також суду не надано будь яких доказів на підтвердження обставин того, що відповідач не дбала про матеріальне забезпечення своєї сім'ї, приховала, знищила чи пошкодила спільне майно, витрачала його на шкоду інтересам сім'ї, що підлягає доведенню за позовними вимогами про збільшення розміру часток майна одному з подружжя при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно норми ст. 70 СК України.
За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин суд вважає за необхідне у порядку поділу майна подружжя визнати за кожним із сторін по справі право власності по Ѕ частині на квартиру АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у порядку розподілу судових витрат з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в дохід держави у розмірі 8 512 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст. ст. 355, 356, 357 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141,178, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36,6 кв.м., жилою площею 15,2 кв.м.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 36,6 кв.м., жилою площею 15,2 кв.м.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8 512 (вісім тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 18.05.2021 року.
Суддя