Номер провадження 1-в/754/30/21
Справа №754/8631/20
Іменем України
18 травня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду клопотання засудженого ОСОБА_4 про виправлення вироку Апеляційного суду АР Крим від 26 січня 2004 року стосовно нього, в частині покарання і приведення його до законодавства,
до Деснянського районного суду м. Києва, відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 23.12.2020, надійшли матеріали клопотання ОСОБА_4 про виправлення вироку Апеляційного суду АР Крим від 26.01.2004 стосовно нього, яким його було засуджено до довічного позбавлення волі, в частині покарання і приведення його до законодавства шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 до 20 років, замість незаконного довічного позбавлення волі.
Відповідно до п. 15 Перехідних положень КПК України, апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Як вбачається з клопотання засудженого ОСОБА_4 , останній звернувся до суду з клопотанням про виправлення / приведення у відповідність вироку Апеляційного суду АР Крим від 26.01.2004, який було ухвалено у порядку КПК України 1960 року.
Наведене, з огляду на положення п. 15 Перехідних положень КПК України, дає підстави для висновку про те, що клопотання засудженого ОСОБА_4 , слід розглядати місцевим судом за правилами КПК України 1960 року, що також зазначається в ухвалі Київського апеляційного суду від 23.12.2020 (а.с. 82-84).
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 уточнив своє клопотання та просив суд постановити ухвалу якою привести вирок Апеляційного суду АР Крим від 26.01.2004 стосовно нього у відповідність до вимог міжнародних норм права та вимог КПК України в (ред.1960 року) та призначити покарання, яке не буде порушувати ст.3 Конвенції. Підтримав свої аргументи викладені у основному клопотанні та додаткові аргументи викладені в клопотання про додаткові аргументи від 18.05.2021. Вважає, що покарання у виді довічного позбавлення волі, йому призначено незаконно у зв'язку із відсутністю правової визначеності закону, яке існувало у період вчинення та судового розгляду інкримінованого йому злочину, а саме за ст. 93 КК України (в ред.1960 року). також послався на рішення ЄСПЛ від 10.12.2020 у справі «Дем'ян Іванович Старенький проти України».
Захисник ОСОБА_5 клопотання засудженого з додатковими аргументами підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання засудженого, зазначивши, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, питання про заміну покарання виходить за межі повноважень суду, а тому просить в задоволенні клопотання відмовити.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 411 ч.4 КПК України (в ред.1960 року), суд заслухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, безпосередньо засуджений доставлений конвоєм у судове засідання, думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, прийшов до наступного висновку.
Так, вироком Апеляційного суду АР Крим від 26.01.2004, ОСОБА_4 було засуджено за ст.ст. 93 пп. ж, з, і, 142 ч. 3, 17 ч. 2, 142 ч. 3, 19 ч. 4, 142 ч. 3, 69 ч. 6, 263 ч. 1, 307 ч. 2, 185 ч. 2, 198, 42 КК України (в ред. 1960) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного суду України від 21.07.2005, вирок Апеляційного суду АР Крим від 26.01.2004 - залишено без змін.
Клопотання засудженого ОСОБА_4 суд вирішує в порядку ст. 409 КПК України (в ред.1960 року), як питання, зв'язане з виконанням вироку.
Зі змісту клопотання вбачається, що засуджений ставить питання про заміну покарання з довічного позбавлення волі, яке не має строкового визначення, на більш м'яке покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Положення КК України (в ред. 1960 року) містить главу V «Про призначення покарання і про звільнення від покарання», безпосередньо, у ст. 52 КК України (в ред. 1960) визначений порядок умовно-дострокового звільнення від покарання і заміна покарання більш м'яким, яке застосовується до осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, виправних робіт або направлення в дисциплінарний батальйон, а також до осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці відповідно до ст. 52-2 цього Кодексу, крім осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Зі змісту ст. 52 ч. 1 КК України (в ред. 1960 р.), вбачається, що законодавством передбачено лише можливість заміни більш м'яким покаранням покарання у виді позбавлення волі на певний строк, при цьому заміна більш м'яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, не передбачена.
Крім того, відповідно до ст. 52 ч. 4 КК України (в ред. 1960 р.), умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано і після фактичного відбуття засудженим не менше половини призначеного строку покарання, такий строк визначається при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до ст. 25 КК України (в ред. 1960 р.).
Покарання у виді довічного позбавлення волі, призначене у відповідності до ст. 25-2 КК України (в ред. 1960 р.), не має строкового виміру, тому вирішення судом питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, є неможливим.
При цьому, довічний характер даного покарання не є абсолютним, оскільки у передбачених законом випадках можлива його заміна іншим видом покарання, зокрема, згідно ст. 87 ч. 2 КК України, актом помилування Президента України може бути здійснена заміна засудженій особі до довічного позбавлення волі на певний строк не менше 25 років, стосовно індивідуально визначеної особи, а згідно ст. 151 ч. 7 КВК України, засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання.
В даному випадку засуджений має відбутий строк покарання більше 28 років.
Зазначені в клопотанні доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі за вироком Апеляційного суду АР Крим від 26.01.2004, не відповідає міжнародним договорам, ратифікованим Україною, зокрема ст.ст. 1, 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 28, 29 Конституції України, а також принципу верховенства права, тобто є нелегітимним по суті та таким, що викликає сумніви і протиріччя, суд не бере до уваги, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі застосовувати норми матеріального права, у тому числі чинні міжнародні договори, які відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, які б могли призвести до перегляду судового рішення по суті, зокрема в частині виду та розміру призначеного покарання, навіть у випадку, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»). Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті отримати нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд гарантоване п. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Крім того, застосування покарання у виді довічного позбавлення волі не суперечить Конституції України та міжнародним нормам, оскільки метою і виправданням вироку із застосуванням такого покарання, як зазначено в параграфі 58 Мінімальних стандартних правил ООН, є захист суспільства і попередження скоєння в майбутньому жорстоких злочинів. Цієї мети можливо досягти лише у випадку, коли правопорушник готовий і здатен підкорятись законодавству. Тому відбування зазначеного виду покарання направлено на реабілітацію засудженого та ніяк не може розцінюватись, як катування чи нелюдське ставлення до нього.
Таким чином, враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 409, 411 КПК України (в ред.1960), суд -
в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про приведення вироку Апеляційного суду АР Крим від 26 січня 2004 року стосовно нього у відповідність до вимог міжнародних норм права та вимог КПК України в (ред.1960 р.) та призначити покарання, яке не буде порушувати ст.3 Конвенції - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії постанови.
Суддя : ОСОБА_1