Справа № 276/767/21
Провадження по справі 1-кс/276/124/21
13 травня 2021 року смт. Хорошів
Слідчий суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області клопотання слідчого СВ відділення поліції №4 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12021060460000060 від 03.05.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Нова Борова, Володарсько-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого в по АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, з неповною середньою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні інших осіб, в силу ст.89 Кримінального кодексу України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України,
12.05.2021 слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних дій, які виразились у заподіянні ОСОБА_7 умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, визначених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також неможливістю запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити, з підстав зазначених у ньому. Також прокурор наголосив на особливій зухвалості з боку підозрюваного ОСОБА_5 , який наніс потерпілому ОСОБА_7 більше 20 ударів алюмінієвим дротом в гумі, не реагував на прохання потерпілого припинити протиправні дії, при цьому, проводив відеозапис події на власний мобільний телефон.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив обґрунтованість підозри відносно нього за ч. 2 ст. 121 КК України, зазначивши, що дійсно він спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 03.05.2021 року завдали потерпілому множинні удари алюмінієвим дротом в гумі по різним частинам тіла, чим спричинили йому тілесні ушкодження, від яких останній помер. ОСОБА_5 пояснив, що особисто він наніс потерпілому ОСОБА_7 близько 20-25 ударів, однак не хотів настання тяжких наслідків для нього, розкаюється у вчиненому. В судовому засіданні запевнив слідчого суддю, що не має наміру переховуватись від слідства та суду, жодним чином впливати на потерпілу чи свідків, вчиняти нові правопорушення. Просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід - у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що ризики, на які посилається прокурор не підтверджені, ґрунтуються на припущеннях. Так, підозрюваний ОСОБА_5 не ухиляється від слідства та суду, після вчинення ним діяння не намагався втекти, з'являється на виклики слідчого та суду, не має намір продовжити протиправну діяльність, до клопотання не надано доказів на підтвердження впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні. Просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання потерпілому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до нього домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби: з 22 год 00 хв. до 06 год. 00 хв. з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Дослідивши клопотання та додані до нього копії з матеріалів кримінального провадження, заслухавши доводи прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За частиною 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частинами 2 та 4 ст. 194 КПК України регламентовано, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу відповідно до вимог ст.194 КПК України слідчий суддя враховує наступні обставини.
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати неупередженого спостерігача в тому, що відповідна особа, можливо, вчинила злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (рішення «N.C. проти Італії» від 11 січня 2001, §45).
Відповідно до матеріалів клопотання ОСОБА_5 підозрюється у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Під час розгляду клопотання прокурором на підставі матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання та досліджених в судовому засіданні, доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Підозра підтверджується не лише визнанням вини ОСОБА_5 , але й сукупністю доказів: протоколами огляду місця події від 03.05.2021, протоколом допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 03.05.2021, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 05.05.2021, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_9 від 05.05.2021, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 , лікарським свідоцтвом про смерть №1901 від 05.05.2021 року.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
У поданому клопотанні слідчий вказував на наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні, продовжити свою злочинну діяльність, а також неможливістю запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, зокрема в пункті 36 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років (ч. 2 ст. 121 КК України), може вдатися до відповідних дій.
Крім того, наявність вказаного ризику підтверджується й тим, що ОСОБА_5 не працевлаштований, постійного та офіційного заробітку не має, інші особи на його утриманні відсутні, за вчинення вказаного тяжкого злочину останньому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі, за місцем проживання характеризується негативно, схильний до вчинення майнових злочинів, про що свідчить вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 08.04.2019 року, яким його засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі з іспитовим строком, а також розгляд судами кримінальних проваджень про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.3 ст. 185 та ч.1 ст. 186 КК України. Відтак, ОСОБА_5 матиме реальну можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Обґрунтованими є доводи прокурора про наявність ризику того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе впливати на потерпілу, свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні шляхом психічного впливу, умовляння, переконання, застосування фізичного насильства або погрози його застосування, з метою зміни останніми показів, оскільки добре знайомий з ними та перебуває в дружніх відносинах.
Доведеним є також ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень, оскільки останній згідно відомостей УІЗ ГУНП в Житомирській області був засуджений вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області суду від 08.04.2019 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, на даний час проводиться судовий розгляд кримінальних проваджень про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.3 ст. 185 та ч.1 ст. 186 КК України, водночас наявність незавершених кримінальних проваджень за вказаними статтями жодним чином не перешкодило йому вчинити новий умисний тяжкий злочин за наведених вище обставин, що мало наслідком смерть потерпілого. Крім цього, відсутність у ОСОБА_5 постійного місця роботи та офіційного заробітку, притягнення його до кримінальної відповідальності за корисливі злочини підтверджує доводи прокурора про те, що основним джерелом прибутку може бути вчинення ним злочинів майнового характеру з метою власного збагачення, що в свою чергу, свідчить про наявність ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказане вище не спростовано підозрюваним та його представником в ході розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про підтвердження зазначених ризиків, слідчий суддя також враховує початкову стадію досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021060460000060, розпочатого лише 03.05.2021, суть та характер кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, особу підозрюваного та обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Щодо можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчим суддею враховується наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, сукупність відомостей про підозрюваного, який характеризується негативно, офіційно не працює, неодружений, раніше був засуджений за вчинення тяжкого злочину до покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, на даний час триває судовий розгляд кримінальних проваджень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , останній не має міцних соціальних зв'язків, не має на утриманні інших осіб, не є особою похилого віку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж у вигляді тримання під вартою, буде суперечити суспільному інтересу, який полягає в захисті та охороні найвищої соціальної цінності - права на життя людини. Інший запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому, незважаючи на презумпцію свободи та невинуватості, наявні ризики, з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Водночас, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , мав наслідком загибель людини, слідчий суддя, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе не визначати розмір застави.
Крім того, в клопотанні про обрання запобіжного заходу, як і в судовому засіданні, слідчим та прокурором обґрунтовано необхідність встановлення максимального строку дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою для підозрюваного, з огляду на початкову стадію досудового розслідування та необхідність провести ряд слідчих дій та експертиз. Слідчий суддя вважає за можливе визначити строк запобіжного заходу для підозрюваного в межах строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, врахувавши, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, - 05 травня 2021 року.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених частиною 1 статті 194 КПК України, та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 липня 2021 року, включно.
Керуючись ст.176 - 178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №4 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12021060460000060 від 03.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 05 липня 2021 року, включно, без визначення розміру застави.
Взяти під варту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безпосередньо в залі суду.
Рахувати строк тримання під вартою з моменту взяття під варту з 13 год. 15 хв. 13.05.2021 року .
Строк дії ухвали встановити до 05 липня 2021 року, включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст оголошено 17.05.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1