17 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/17065/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 р. (суддя Серьогіна О.В.) в справі № 160/17065/20 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекосистеми» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 21.12.2020 р. звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекосистеми» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік в розмірі 54 100 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 р. відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 27.01.2021 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 р. позов залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що звернувшись 21.12.2020 р. з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік, позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав з моменту отримання від відповідача 09.12.2020 р. річного звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Встановивши, що річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю за 2019 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня 2020 року та розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, - до 15 квітня 2020 року, суд першої інстанції вважав, що 16 квітня відповідного року у Фонду виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку, і на подання такого позову поширюється строк звернення до суду, встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому суд першої інстанції вважав, що відлік строку на звернення до суду для позивача як суб'єкта владних повноважень почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред'явлення передбачених законом вимог, тобто з 16 квітня 2020 року.
Визнавши необґрунтованими посилання позивача на те, що ним не пропущено строки звернення до суду з тих підстав, що він дізнався про порушення відповідачем норм чинного законодавства саме з 09.12.2020 року, тобто з моменту отримання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернувшись із адміністративним позовом 21.12.2020 р., суб'єктом владних повноважень пропущено тримісячний строк, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що предметом цього позову, поданого позивачем до суду першої інстанції 21.12.2020 р., є стягнення з ТОВ «Теплоекосистеми» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік в розмірі 54 100 грн.
Спірним є питання дотримання позивачем як суб'єктом владних повноважень строку звернення до суду як підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-ХІІ), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
За змістом частини четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Пунктом 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна звітність) «Звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42 в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Відтак, є правильним зазначення судом першої інстанції, що річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю за 2019 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня 2020 року та розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, - до 15 квітня 2020 року.
У випадку, що розглядається, відповідачем звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми № 10-ПІ за 2019 рік подано позивачу 09.12.2020 р.
У постанові від 21.02.2011 р. у справі №21-9а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що за змістом статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, Верховним Судом України зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 р. у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 р. у справі №809/1933/16, від 08.08.2019 р. у справі №809/1931/16, від 06.11.2020 р. в справі № 160/8707/19.
Таким чином, з 16.04.2019 р. у позивача виникли підстави для стягнення несплачених відповідачем адміністративно-господарських санкцій, відповідно, відлік строку звернення до суду для позивача як суб'єкта владних повноважень почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред'явлення передбачених законом вимог, тобто з 16.04.2019 р.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзаців першого та другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернувшись до суду з цим з позовом 21.12.2020 р., позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, а клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності причини пропуску такого строку позивачем до суду першої інстанції не подано.
Пропуск строку звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними, і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами.
В цьому випадку позивачем не обґрунтовано поважність причин пропуску строку звернення до суду, не поставлено питання визнання причин пропуску такого строку поважними, тому судом першої інстанції таке питання обґрунтовано не розглядалось.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 122 КАС України тримісячний строк для звернення до суду з цим адміністративним позовом і не заявлено про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не наведено поважних причин його пропуску, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Доводи апелянта стосовно того, що позивач дізнався про порушення своїх прав з моменту отримання від відповідача 09.12.2020 р. річного звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ, спростовані приведеними вище висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 р. в справі № 160/17065/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 р. в справі № 160/17065/20 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекосистеми» про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17.05.2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.05.2021 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко