Постанова
Іменем України
28 серпня 2006 року
Справа № 2-2/9251-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Плута В.М.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, закритого акціонерного товариства "Видавнича група "СЬОГОДНІ";
відповідача: не з'явився, державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида";
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Видавнича група "СЬОГОДНІ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 25-29 травня 2006 року у справі № 2-2/9251-2006,
за позовом закритого акціонерного товариства "Видавнича група "СЬОГОДНІ" (вул. Борщагівська, 152-б, Київ 56, 03056)
до державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Ген. Васильєва, 44, Сімферополь, 95040)
про стягнення 26721,57 грн.,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25-29 травня 2006 року у справі №2-2/9251-2006 (суддя Толпиго В.І.) відмовлено у задоволенні позову закритого акціонерного товариства "Видавнича група "СЬОГОДНІ" до державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" про стягнення 26721,57грн.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що суд зробив помилковий висновок, що укладений між сторонами договір від 27.09.2004 за своїм змістом є договором надання послуг, а не договором зберігання. Зроблений Господарським судом висновок, щодо неправильної правової природи взаємовідносин між сторонами, також не відповідає фактичним обставинам справи та сприяв прийняттю невірного рішення. При розгляді справи господарський суд неповно з'ясував обставини справи, помилково встановивши, що договір не містить умов по зберіганню паперу. Якби суд з'ясував, що договір між сторонами за своєю природою є договір підряду, який до речі виконувався сторонами відповідно до вимог статті 840 Цивільного кодексу України (виконання роботи з матеріалу замовника), що підтверджують звіти відповідача про витрати газетного паперу на друк газети, які є додатками у справі. Отже, не з'ясувавши характер договору суд знехтував статтями 840, 841 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та зобов'язаний повернути залишки. Суд також не дослідив підпункти 3.1.- 3.5. договору, з яких випливає, що папір замовника (позивача) передається на склад відповідача та зберігається там, за що до речі сплачувалися кошти.
Крім того, господарський суд не встановив, що відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, договір між сторонами від 27.09.2004 містив елементи різних видів договорів тобто є змішаним договором. А до таких договорів застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі. І тому позивач зазначив, що в частині повернення залишку матеріалу (паперу) слід керуватися порядком передбаченим параграфом 1 (загальні положення про зберігання) глави 66 Цивільного кодексу України (зберігання).
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Плута В.М., у зв'язку з відпусткою, на суддю Гонтаря В.І.
В судовому засіданні з 17.07.2006 року по 20.07.2006 року було оголошено перерву.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Прокопанич Г.К., у зв'язку з відпусткою, на суддю Плута В.М.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Гонтаря В.І. у зв'язку з поважними причинами, на суддю Борисову Ю.В.
В судове засідання призначене до розгляду на 28.08.2006 року, представники сторін не з'явились.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Крім того, судова колегія не може задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення слухання справи, оскільки дане клопотання надійшло до Севастопольського апеляційного господарського суду після часу слухання справи, а саме о 12 год. 12 хв., про що є відмітка на телеграмі, а слухання справи було призначено о 12 год. 00 хв.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як свідчать надані докази, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 21420,70грн., штрафу у сумі 1478,33грн., пені у сумі 3822,54грн. (а. с. 2-4).
Позовні вимоги позивача були мотивовані тим, що між позивачем і відповідачем було укладено договір від 27 вересня 2004 на друк газети. За умовами договору відповідач зобов'язаний здійснювати друк газети "Сьогодні" з газетних матеріалів позивача, друк газети здійснити на папері позивача. Позивачем передана відповідачеві на зберігання за актом прийому - передачі №1 від 18.10.2004 газетний папір "Мишков" формату 84 щільністю 45 в кількості 11866кг та газетний папір "Мишков" формату 42 щільністю 45 в кількості 3574кг. Приймання паперу оформлено накладною 01-05/1 від 18.10.2004. Відповідач здійснював друк газети "Сьогодні" використовуючи переданий йому папір. Про використання паперу відповідач щомісячно складав звіти про витрати газетного паперу на друк газети "Сьогодні". Відповідно до звіту витрачено паперу по формату 84см 7513кг, залишок склав 4353кг, по формату 42см.- 3574кг, залишок склав 1681кг., разом залишок склав 6034кг. На вимоги позивача повернути належний йому газетний папір у зв'язку з закінченням терміну дії договору відповідач не вчиняв жодних дій, тим самим порушив свої майново-господарські зобов'язання. Керуючись статтями 530, 612, 220 Цивільного кодексу України, позивач втративши інтерес до виконання відповідачем свого зобов'язання щодо повернення паперу вимагав від відповідача відшкодувати збитки шляхом сплати вартості паперу, для цього відповідачу були виставлено рахунки фактури Се 0000012 від 18.02.2005 та Се -403 від 20.4.2005 на суму 21119грн., це по 3350,00грн. за тону. Однак, до моменту подачі позову відповідач не вчинив жодних дій на виконання свого майново-господарського зобов'язання, порушивши вимоги статті 193 Господарського кодексу України., 526, 949, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України. На підставі статей 218, 220, 224, 225 Господарського кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу його збитки. Крім того, не виконавши вимогу позивача щодо сплати рахунків на невикористаний папір відповідач не виконав і грошове зобов'язання. Отже відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, відповідач має також сплатити штрафні санкції за невиконання грошового зобов'язання з відшкодування збитків. Керуючись статтями 216, 217, 230, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (21119,00грн.) з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення (з 18.02.2005), а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, дійшла висновку про те, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при прийнятті зазначеного рішення, дотримувався принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд першої інстанції застосував принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянув спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Положеннями статей 525, 526, 599 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З наданих доказів в матеріалах справи вбачається, що між сторонами було укладено договір на друк газети "Сьогодні" від 27.9.2004 (а. с. 8). За умовами договору відповідач узяв на себе зобов'язання здійснити друкування газети "Сьогодні" з представлених позивачем газетних матеріалів (пункт 1.1 договору). Друк газети здійснюється на папері позивача ( пункт 3.1. договору).
Відповідно до пункту 5.3. договір діє до 31.12.2004, а "якщо до цього часу жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати договір або внести до нього доповнення (зміни), він вважається пролонгованим на тих же умовах наступного року і таке інше".
Оскільки позивач не надав суду доказів напрямку або замовником, або друкарнею пропозиції про бажання розірвання договору, як це передбачено пунктом 5.3. договору, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до даного пункту договору він вважається пролонгованим, та є таким, що діє.
Згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний друкувати газету відповідно до встановленого графіку, з виконанням окремих процесів згідно з діючими технологічними інструкціями і забезпечувати якість відповідно до технічних вимог на процеси, економно витрачати папір на техпотреби і друкування тиражу газети, не перевищуючи норми відходів паперу на ці процеси, у разі витрачання паперу понад встановлених норми з своєї вини, відповідач зобов'язаний відшкодувати перевитрату.
Вище було зазначено, що договір є таким, що діє, і у відповідача перед позивачем існують вищенаведені обов'язки і у разі їх невиконання позивач має право вимагати їх виконання.
Але, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду документів, які підтверджують порушення відповідачем зобов'язань з друкування газети за наявністю газетних матеріалів позивача, порушення строків виконання зобов'язань з друкування газети, тобто, не довів прострочення відповідача з виконання зобов'язання, тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на статтю 220 Господарського кодексу України, статтю 612 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.
Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, він зажадав від відповідача повернення паперу. Однак, дана стаття передбачає право кредитора вимагати виконання зобов'язання, тоді як за умовами договору у відповідача інші зобов'язання - це друкування газети. Крім того, позивач взагалі не довів факт напрямку, або факт отримання відповідачем рахунків-фактур СЕ-0000012 від 18.02.2005 (а.с. 15), СЕ- 403 від 20.4.2005 (а. с. 16) та позивач також посилається на порушення відповідачем статей 949, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України, хранитель зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, передану на зберігання або відповідну кількість речей такого ж роду і такої ж якості.
Але, як вірно визначив суд першої інстанції, за своїм змістом договір від 27.09.2004 є договором на надання послуг з друкування газети, а не є договором зберігання. Будь-яких умов з зберігання паперу договір не містить. Крім того, збитки, заподіяні поклажодавцеві відшкодовуються у разі втрати (недостачі), пошкодження речі.
Як свідчать матеріали справи, позивач не надав суду доказів втрати, пошкодження паперу, однак посилається на статтю 951 Цивільного кодексу України, як на підставу для стягнення збитків.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу, пені з посиланням на норми статей 229, 230 Господарського кодексу України.
На думку судової колегії, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що у відповідача відсутні перед позивачем грошові зобов'язання, крім того, відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин з забезпечення виконання зобов'язання, а штраф і пеня є способами забезпечення виконання зобов'язання, укладаються у письмовій формі, тоді як договір від 27.09.2004 взагалі не містить умов про сплату "типографією", тобто відповідачем у даній справі відсутні зобов'язання зі сплати пені, штрафу, і за вищенаведеними підставами позов задоволенню не підлягає.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
В процесі розгляду апеляційної скарги, сторонами, за вимогою суду, було складено акт звірки.
Даний акт підтвердив наявність залишків невикористаного паперу, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Однак, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, лише позивачу надано право змінювати підстави або предмет позову, суду такого права не надано. Тому, за підставами, вказаними у позові, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25-29 травня 2006 року у справі № 2-2/9251-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Видавнича група "СЬОГОДНІ" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.М. Плут
Ю.В. Борисова