справа №380/2879/21
17 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся керівник Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області (далі - позивач) з позовною заявою до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей;
- зобов'язати відповідача виконати у повному обсязі визначені законодавством повноваження, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів Великомостівської міської ради не утворено службу у справах дітей. На даний час функції щодо дотримання прав та законних інтересів дітей, які знаходяться на території Великомостівської міської ради, виконує служба у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації. Враховуючи вимоги законодавства України, органи місцевого самоврядування зобов'язані здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів службу у справах дітей. Бездіяльність відповідача полягає у не створенні відповідного органу - служби у справах дітей, яка повинна забезпечувати реалізацію державної політики щодо захисту прав дитини на території вказаної ради, що є порушенням вимог Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», та ставить під загрозу забезпечення прав вразливих категорій дітей, зокрема щодо здійснення їх обліку, визначення місця проживання, встановлення та припинення опіки та піклування, призначення опікуна, піклувальника тощо. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 15.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
24.03.2021 за вх. №3395 від позивача надійшло клопотання в порядку ст.ст. 47, 52 КАС України, в якій просив замінити сторону у справі: Червоноградську місцеву прокуратуру Львівської області на Червоноградську окружну прокуратуру Львівської області.
Суд, керуючись вимогами ст. 52 КАС України, допустив заміну Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області на Червоноградську окружну прокуратуру Львівської області.
01.04.2021 за вх. №3874ел від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 17.05.2021 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
01.04.2021 за вх. №3875ел від Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що з метою соціального захисту дітей, повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, відповідно до Постанови КМУ від 24.09.2008 №866 рішенням виконавчого комітету Великомостівської міської ради №10 від 13.02.2020 «Про створення опікунської ради при виконавчому комітеті Великомостівської міської ради» створено опікунську раду, затверджено Положення про опікунську раду при виконавчому комітеті Великомостівської міської ради та затверджено склад опікунської ради. Опікунська рада вирішує питання, які законодавством віднесено до компетенції органів опіки і піклування. Крім цього, Рішенням IV сесії VIII скликання №65 від 11.01.2018 створено комунальну установу «Центр надання соціальних послуг Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області», до якої, зокрема, входять відділ у справах дітей та сім'ї, відділ соціальної реабілітації дітей-інвалідів, відділ соціальної допомоги вдома. Також, функції щодо дотримання прав та законних інтересів дітей, які знаходяться на території Великомостівської міської ради, виконує служба у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації. З огляду на це, відповідач вважає недоцільним дублювання повноважень та створення ще однієї служби в справах дітей. Крім цього, відповідач акцентує увагу суду на тому, що в законодавчих актах, на які посилається позивач, відсутні норми, якими на орган місцевого самоврядування покладається обов'язок стосовно створення служби у справах дітей, відтак, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей є виключними дискреційними повноваженнями Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області. Враховуючи наведене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю таких.
13.04.2021 за вх. №4528ел від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач навів спростування доводів відповідача, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до приписів ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд з'ясував підстави позову, відзиву, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -
Червоноградською окружною прокуратурою Львівської області у межах наданих повноважень, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вивчено інформацію Великомостівської міської ради та служби у справах дітей Сокальської РДА, викладену у відповіді голови Великомостівської міської ради від 21.12.2020 №2105/02-09 та листі Служби у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації від 29.01.2021 №74/01-11, щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей, та встановлено, що до Великомостівської об'єднаної територіальної громади, яка створена 14.12.2017, входить 6 населених пунктів Сокальського району, на території яких проживає 2891 дитина, у тому числі 57 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 18 дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Крім цього, на території Великомостівської міської ради діє Благодійна організація Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки», в якому перебуває 22 дитини; функціонує 1 дитячий будинок сімейного типу, переміщений із Луганської області, в якому виховується 6 дітей; функціонує 1 прийомна сім'я, в якій перебувають 3 дитини, позбавлені батьківського піклування та являються дітьми з інвалідністю, а також проживає 7 усиновлених дітей.
На даний час функції щодо дотримання прав та законних інтересів дітей, які знаходяться на території Великомостівської міської ради, виконує служба у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації.
Проте, на думку позивача, у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей, у складі відповідних виконавчих органів Великомостівської міської ради не утворено службу у справах дітей.
Вважаючи протиправною бездіяльність Великомостівської міської ради щодо не утворення служби у справах дітей у складі відповідних виконавчих органів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Згідно із ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем) (пп. 6, 8 п. «б» ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Відповідно до п. 2, 2-1 п. «б» ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» суб'єктами добровільного об'єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст. Об'єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» найменування об'єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.
У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №877 та від 11.04.2018 №301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об'єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, зокрема передано об'єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
З аналізу викладених положень слід виснувати, що об'єднані територіальні громади повинні самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п. 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що Методичні рекомендації носять виключно рекомендаційний характер щодо утворення служби у справах дітей як юридичну особу.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.
Так, відповідно до п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Згідно п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Після взяття дитини на первинний облік служба у справах дітей складає та затверджує індивідуальний план соціального захисту дитини, залишеної без батьківського піклування, дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Абзацом 3 частини 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. №866 передбачена норма іншого змісту, а саме: безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
Зміст цієї норми стосується виключно функцій служб у справах дітей, які вже утворені та здійснюють своє функціонування, та жодним чином не зобов'язує органи місцевого самоврядування створити таку службу у складі відповідних виконавчих органів.
Звертаючись із даним позовом, керівник Червоноградської окружної прокуратури Львівської області наводить доводи стосовно бездіяльності органу місцевого самоврядування - Великомостівської міської ради, а саме не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей. На підтвердження даних доводів наводить ряд нормативно-правових актів, що стосуються діяльності служби у справах дітей, її чисельності. Проте, в наведених законодавчих актах відсутні норми, якими покладається на органи місцевого самоврядування обов'язок стосовно створення служби у справах дітей, як виконавчого органу органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. «б» ч.ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишилися без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питання надання соціальних послуг особами та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Суд погоджується з тим, що дійсно такі делеговані повноваження є у виконавчого органу ради, однак предметом позову та доказування є питання створення служби у справах дітей.
Згідно з наданими відповідачем доказами, на даний час функції щодо дотримання прав та законних інтересів дітей, які знаходяться на території Великомостівської міської ради, виконує служба у справах дітей Сокальської районної державної адміністрації.
Крім цього, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Великомостівської міської ради №10 від 13.02.2020 «Про створення опікунської ради при виконавчому комітеті Великомостівської міської ради» створено опікунську раду, затверджено положення про опікунську раду при виконавчому комітеті Великомостівської міської ради та затверджено склад опікунської ради. Відповідно до затвердженого положення, опікунська рада при виконавчому комітеті Великомостівської міської ради утворюється при органі опіки та піклування, яким є виконавчий комітет Великомостівської міської ради. Крім цього, рішенням IV сесії VIII скликання №65 від 11.01.2018 створено комунальну установу «Центр надання соціальних послуг Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області». До комунальної установи входять, зокрема, відділ у справах дітей та сім'ї, відділ соціальної реабілітації дітей-інвалідів, відділ соціальної допомоги вдома.
Відповідач наголошує, що це є підтвердженням того, що виконавчий комітет Великомостівської міської ради, як орган опіки та піклування, провадить свою діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, з дотриманням таких принципів, які визначені в пункті 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866.
Крім того, відповідно до п.п. 1, 9, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями щодо захисту майнових та немайнових прав дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківських прав, осіб з їх числа, сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах та ін.
Тобто Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження адміністрацій, щодо захисту прав дітей не обмежуються у зв'язку з утворенням територіальної громади.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей» №1068 від 30.08.2007, в редакції від 19.02.2018, п. 4 передбачено обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям у місячний строк розробити та затвердити положення про службу у справах дітей.
Пунктом 5 цієї ж Постанови Кабінет Міністрів України лише рекомендує органам місцевого самоврядування розробити положення про службу у справах дітей на основі Типового положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації та Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.
Аналізуючи дані норми можна дійти до висновку, що якщо законодавством було б встановлено обов'язок органу місцевого самоврядування створити службу у справах дітей, то даний суб'єкт би зазначили саме в пункті 4, та зобов'язали б розробити та затвердити таке положення, а не рекомендували б.
Крім того, позивач у позовній заяві посилається на Указ Президента України від 30.09.2019 №721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей».
Так, з метою забезпечення права дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, на особливий захист та допомогу держави, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей, Указом Президента України від 30.09.2019 №721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей» постановлено: вжити в установленому порядку заходів Кабінету Міністрів України, перелік яких наведено у частині першій; обласним, Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування відповідно до компетенції уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо, зокрема, приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об'єднаних територіальних громадах.
Отже, відповідно до компетенції об'єднана територіальна громада має уживати в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством.
Питання нормативів передбачено у Методичних рекомендаціях. Так, з метою забезпечення єдиного методологічного підходу до виконання власних (самоврядних) повноважень об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей на підставі норм законодавчих актів з питань соціального захисту населення розроблено Методичні рекомендації, які затверджені наказом Мінсоцполітики за №26 від 19.01.2016.
Відповідно до п.1.3, п.1.8 Методичних рекомендацій передбачено: - для виконання власних повноважень у сфері соціального захисту населення, в тому числі захисту прав дітей, у структурі виконавчого органу об'єднаної територіальної громади пропонується утворити відповідні структурні підрозділи або покласти повноваження на відповідальних працівників виконавчого органу (далі - відповідальний підрозділ (посадова особа)); - з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об'єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу об'єднаної територіальної громади (із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення) або утворювати структурний підрозділ захисту прав дітей (якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі).
Системно проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з метою належного виконання власних (самоврядних) повноважень об'єднаної територіальної громади у сфері захисту прав дітей рекомендується передбачати посади спеціалістів з питань захисту прав дітей у штатному розписі виконавчого органу ОТГ із розрахунку: орієнтовно 1 працівник на 2 тисячі дитячого населення, або альтернативно, в разі якщо дитяче населення перевищує 4 тисячі, утворювати структурний підрозділ.
Відтак, суд вважає помилковим твердження позивача про обов'язок міської ради створити службу із обов'язком забезпечувати соціальні гарантії прав дітей, оскільки такі поняття не є тотожними.
В той же час суд зазначає, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип поділу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, дискреційне повноваження надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд зауважує, що суд є правозастосовчим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку, вирішує справи.
В свою чергу, утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей є виключно дискреційним повноваженням Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області, що також виключає задоволення заявлених позивачем вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України судові витрати позивачу, якому в задоволенні позову відмовлено, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 258, 261-263, 294, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2021.
Суддя Кравців О.Р.