Іменем України
15 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4579/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Пономарьової О.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Носової Ю.М.,
представника відповідача - Комісова І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (59 військовий мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
10 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених вимог (арк.спр.159-178), позивач просить суд:
- визнати протиправними і скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 (59 військового мобільного госпіталю Військово медичного клінічного центру Центрального регіону України), прийняті у виді наказів командира військової частини: № 295 від 31.08.2020 і № 354 від 13.10.2020, № 407 від 01.12.2020; частково № 38 від 01.02.2021 (в частині наказу про продовження виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у вигляді окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років у період з 01.01.2021 по 06.01.2021) про призначення і виплату ОСОБА_1 , молодшому лейтенанту, начальнику автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення, грошового забезпечення у вигляді окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 35 відсотків окладу за військовим званням;
- визнати протиправними і скасувати рішення відповідача - військової частини НОМЕР_1 (59 військового мобільного госпіталю Військово медичного клінічного центру Центрального регіону України), прийняті у виді наказів командира військової частини № 346 від 02.10.2020 частково - в частині не виплати винагороди за безпосередню участь в операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення у період за цілий вересень 2020; № 349 від 06.10.2020 - в частині не виплати винагороди ( за наказом Міноборони України від 16.09.2020 № 330) за цілий вересень 2020 року; №382 від 03.11.2020; № 381 від 03.11.2020; №408 від 02.12.2020; №409 від 02.12.2020; частково № 39 від 01.02.2021 в частині пунктів 3 і 4 щодо виплати винагороди за 25 днів і не виплати винагороди у період часу з 01.01.2021 по 01.06.2021; № 12 від 01. 01.2021; № 14 від 01.01.2021, №407 від 01.12.2020;
- зобов'язати відповідача нарахувати і доплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 у період часу з 08.08.2020 по 06.01.2021 у виді посадового окладу, надбавки за вислугу років у розмірі 35 відсотків від посадового окладу і з урахуванням окладу за військовим званням; надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 65 % до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; винагороду за безпосередню участь в операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації за період вересень 2020 - 06.01.2021; винагороду відповідно до наказу Міністерства оборони України від 16.09.2020 за період з 19.09.2020 о 06.01.2021;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої прийняттям протиправних рішень відповідачем, якими безпідставно суттєво зменшено грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 ,- в сумі 30 000 гривень.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус учасника бойових дій. У період часу з 15.05.2016 по 07.01.2017 позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції.
На час спірних правовідносин позивач є військовослужбовцем за контрактом Збройних сил України. Наказом Міністра оборони від 11.06.2019 за № 320 позивача призначено на посаду начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення 59 військового мобільного госпіталю (військова частина НОМЕР_1 ) Військово медичного клінічного центру Центрального регіону України. За наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.07.2019 за № 191 позивача зараховано до списків особового складу частини. За наказом командира військової частини НОМЕР_1 (59 військовий мобільний госпіталь ВМКЦ) від 17.07.2019 № 199 ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв посаду та справи начальника автомобільної служби.
До серпня 2020 року позивач тимчасово виконував обов'язки за посадою помічника начальника госпіталю з матеріального забезпечення (наказ командира вч НОМЕР_1 № 68 від 07.03.2020), і відповідно, отримував грошове забезпечення визначене законодавством.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 227 від 09.08.2020 ОСОБА_1 тимчасово увільнено від виконання службових обов'язків (на 72 години) у зв'язку із затриманням та триманням під вартою. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 230 від 12.08.2020, позивача визначено таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення військової частини з 12.08.2020. Також з 12.08.2020 по 11.09.2020, цим же наказом, позивачу надано відпустку тривалістю 31 день (щорічної основної 30 діб та 1 добу додаткової - святковий день 24.08.2020).
На адвокатський запит відповідачем було надано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 295 від 31.08.2020, яким позивачу призупинено виплату грошового забезпечення з 08.08.2020 по 11.08.2020, тобто з дня взяття під варту на час обрання запобіжного заходу.
Крім того, наказом № 354 від 13.10.2020 командира в/ч НОМЕР_1 встановлено продовжити виплачувати ОСОБА_1 з 06.10.2020 грошове забезпечення у виді окладу за військовим званням «молодший лейтенант» - 1060 грн і надбавки за вислугу років в розмірі 35 відсотків від окладу за військовим званням.
Наказом № 407 від 01.12.2020 командира в/ч НОМЕР_1 , встановлено продовжити виплачувати позивачу з 06.11.2020 грошове забезпечення у виді окладу за військовим званням «молодший лейтенант» - 1060 грн і надбавки за вислугу років в розмірі 35 відсотків від окладу за військовим званням.
Після повернення з відпусток, з 19.09.2020 позивач виконував посадові обов'язки за своєю посадою і перебував на місці служби у військовій частині весь період служби протягом доби, визначений командиром для особового складу - який прирівнюється до звичайного робочого дня працівників цивільної установи, або підприємства, при цьому виконував вимоги ухвал Краматорського міського суду про запобіжний захід у кримінальному провадженні.
Командир військової частини НОМЕР_1 окремо не визначав для позивача переліку посадових обов'язків чи то тривалості робочого дня чи періоду виконання службових обов'язків протягом доби за час його служби у ЗСУ починаючи з 12.08.2020. Ухвалою Краматорського міського суду від 06.10.2020 у справі 234/11320/20 залишено без задоволення клопотання слідчого Теруправління Державного бюро розслідувань про відсторонення підозрюваного ОСОБА_1 від займаної посади.
Оскарженими наказами відповідач, на думку позивача, протиправно обмежив нарахування та виплати йому грошового забезпечення, хоча залишив виконання посадових обов'язків в повному обсязі на весь час дії запобіжного заходу - з 12.08.2020 по 06.01.2021 в цей час фактично виплати складалися лише з окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 35 % від окладу за військовим званням.
Отже, надбавна за вислугу років йому в цей період нараховувалася та виплачувалася відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства лише з суми окладу за військовим званням.
Так, наказами № 346 від 02.10.2020; № 381 від 03.11.2020; № 408 від 02.12.2020; № 12 від 01.01.2021 командира військової частини НОМЕР_1 встановлено не виплачувати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації в межах визначеної зони її проведення (за розпорядженням Міністра оборони України від 14.01.2020 № 248/291); наказами командира військової частини № НОМЕР_1 : № 349 від 06.10.2020; № 382 від 03.11.2020; № 409 від 02.12.2020, № 14 від 01.01.2021 встановлено не виплачувати ОСОБА_1 винагороду в розмірі 5 000 гривень (за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 року № 330) у таких місяцях: вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року. Підставами позбавлення ОСОБА_1 зазначеної додаткової виплати є посилання в наказах на «Порядок виплати грошового забезпечення..», що затверджений наказом МО України від 07.08.2020 за № 260 і на ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області у кримінальному провадженні № 62020050000000558 від 24.03.2020 за ч.3 ст. 410 КК України.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_1 : № 41 від 02.02.2021 встановлено не виплачувати позивачу винагороду в розмірі 5 000 гривень (за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 року № 330 ) - у період з 1 січня 2021 року по 6 січня 2021 року; з 07.01.2021 по 31.01.2021 виплатити позивачу винагороду згідно з зазначеним наказом МО № 330 від 16.09.2020, пропорційно дням безпосередньої участі за вказаний період 2021 року - 25 днів в сумі - 4032,26 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2021 за № 38 встановлено продовжити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця з 01.01.2021 по 06.01.2021 у виді окладу за військовим званням - молодший лейтенант; надбавки за вислугу років в розмірі 35 % від окладу за військовим званням.
З 07.01.2021 встановлено виплачувати ОСОБА_1 посадовий оклад - З 810 грн в місяць, оклад за військовим званням - 1090 грн місяць, надбавку за вислугу років - 35 % від посадового окладу з урахуванням військового звання, премії 70% від посадового окладу згідно телеграми директора Департаменту фінансів № 248/612 від 27.01.2021, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу з урахування військового звання та надбавки за вислугу років; виплачувати ОСОБА_1 з 07.01.2021 додаткові види грошового забезпечення: винагороду за безпосередню участь в операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації в межах визначеної зони її проведення відповідно до наказу МО України № 330 від 16.09.2020.
Наказом командира військової частини № НОМЕР_1 : №39 від 01.02.2021 встановлено виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в ООС в інших місцях дислокації в межах визначеної зони її проведення з розрахунку 6500 грн в місяць пропорційно дням безпосередньої участі за січень 2021 року , для ОСОБА_1 - за 25 днів з 07.01.2021 по 31.01.2021.
Позивач вважає, що його права на грошове забезпечення військовослужбовця за контрактом Збройних сил України у період з 12.08.2020 по 06.01.2021 суттєво обмежено протиправними рішеннями командира військової частини НОМЕР_1 , де ОСОБА_1 проходить військову службу: він був безпідставно позбавлений належного грошового забезпечення, і такий стан тривав 5 місяців.
На думку позивача, неправомірними рішеннями відповідача, за наслідками яких, він, продовжував виконувати свої посадові обов'язки по службі, тривалий час, фактично безпідставно, був позбавлений належного грошового забезпечення, а також можливості отримати навіть мінімальний дохід для життя, чим спричинено моральну шкоду, відшкодування якої, за думкою позивача, він має право отримати від відповідача.
Ухвалою від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (арк. спр. 51-52).
Ухвалою суду від 02.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання (арк.спр.132).
Ухвалою суду від 25.02.2021 відкладено підготовче засідання до 10.03.2021 (арк.спр.151).
Ухвалою суду від 10.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.03.2021 (арк.спр.199-200).
30.03.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 14.04.2021 (арк.спр. 237-238).
Від представника Військової частини НОМЕР_2 .03.2021 за вх. № 10814/2021 надійшов відзив на уточнений позов, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення уточнених позовних вимог, оскільки надані ними докази повністю підтверджують законність наказів командира військової частини та спростовують позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі (арк. спр. 203-215).
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, зазначили, що на весь час обмеження виплати грошового забезпечення позивачу, він продовжував перебувати у складі сил та засобів ООС на території Луганської та Донецької областей, за межі території проведення ООС не виїжджав, виконував посадові обов'язки в повному обсязі. Відповідач не ознайомив його з жодним наказом про обмеження виплати грошового забезпечення, про підстави такого обмеження він дізнався вже після надання відповідей відповідачем на адвокатський запит. Станом на час розгляду цієї справи в суді його не засуджено, не визнано винним в кримінальному правопорушенні на підставі вироку суду, однак через протиправні накази відповідача він мав нести надмірний тягар наслідків притягнення його до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення значної частини заробітної плати (грошового забезпечення) за виконанні в повному обсязі обов'язки служби за контрактом. Щомісячно нараховані та сплачені йому суми в цей період були менші за розмір мінімальної заробітної плати, що визначений чинним законодавством на цей період. Позивач є батьком неповнолітньої дитини, отже такі обмеження виплат вплинули і на можливість виконання ним свого обов'язку з її утримання. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача зазначив, що відповідач не приймав окремих наказів щодо визначення певних обов'язків позивачу на період застосування до нього запобіжного заходу у вигляді не цілодобового домашнього арешту, тому він повинен був і виконував в цей період свої обов'язки відповідно до посадової інструкції. Також весь цей період він перебував в складі сили та засобів ООС. Пояснив, що невиплата грошового забезпечення в період тримання під вартою та обмеження виплати грошового забезпечення (виплата лише окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) в період застосування до військовослужбовців запобіжних заходів чітко передбачені вимогами пункту 3 розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Тому всі накази відповідача щодо невиплати та обмеження виплати грошового забезпечення позивачу є правомірними. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю.
Свідкок ОСОБА_2 зазначив, що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 і до його функціональних обов'язків також віднесено здійснення розрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців. За час з 08.08.2020 по 11.08.2020 позивача увільнено від виконання обов'язків за посадою - помічника начальника госпіталю з матеріально-технічного забезпечення - начальника відділення матеріально-технічного забезпечення 59 військового мобільного госпіталю, які він тимчасово виконував до затримання. Після повернення до військової частини він виконує обов'язки за посадою - начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення військової частини з 12.08.2020. Грошове забезпечення йому не нараховано за період з 08.08.2020 по 11.08.2020 у зв'язку з триманням його під вартою 72 години на підставі абзацу першого пункту 3 розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Оскарженими наказами позивачу обмежено виплату грошового забезпечення на весь час дії запобіжного заходу у вигляді не цілодобового домашнього арешту - з 12.08.2020 по 06.01.2021 на підставі вимог абзацу другого пункту 3 розділу ХХІХ Порядку № 260. В цей час фактично щомісячні виплати складалися лише з окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років в розмірі 35 % від окладу за військовим званням (оскільки посадовий оклад йому не нараховувався та не виплачувався). Ознайомлення військовослужбовців з наказами про призначення виплати грошового забезпечення чинним законодавством не передбачено, тому позивача не було ознайомлено з оскарженими наказами.
Дослідивши матеріали справи, а також оскаржувані накази в оригіналах, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Сватівським РВ УМВС України в Луганській області (арк.спр.6-7), РНОКПП НОМЕР_4 (арк.спр.8), з 11.06.2019 його прийнятио на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та призначено начальником автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення автомобільного відділення автомобільного взводу 7 окремої автомобільної санітарної роти 59 військового мобільного постіллю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, що підтверджується витягом з наказу від 11.06.2019 № 320 (арк.спр.11).
04.10.2018 ОСОБА_1 отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 (арк. спр. 10).
09.07.2019 наказом №191 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення (арк.спр.19).
17.07.2019 наказом № 199 молодший лейтенант ОСОБА_1 вважається таким, що з 17.07.2019 прийняв справи та посади начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення та приступив до виконання службових обов'язків (арк.спр.18).
07.03.2020 наказом №68 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою помічника начальника госпіталю з матеріально-технічного забезпечення - начальника відділення матеріально-технічного забезпечення 59 військового мобільного госпіталю, з 07.03.2020 справу та посаду прийняв та приступив до тимчасового виконання службових обов'язків за посадою (арк.спр. 20).
08.08.2020 протоколом слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Поденежка А.В. було затримано (арк.спр.92-97).
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11.08.2020 у справі № 234/11320/20 відмовлено в задоволенні клопотання про обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрано запобіжний захід захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 21.00 по 07.00 годин (не цілодобового) до 09.10.2020 включно (арк.спр. 92-99)
Доказів обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 08.08.2020 по 10.08.2020 відповідач суду не надав.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06.10.2020 у справі № 234/11320/20 продовжено дію запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді не цілодобового домашнього арешту в період часу з 21.00 по 07.00 годин (не цілодобового) продовжено до 08.11.2020 включно (арк.спр. 100-102).
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 06.11.2020 у справі № 234/11320/20 продовжено дію запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту в період часу з 21.00 по 07.00 годин (не цілодобового) продовжено до 06.01.2021 включно (арк.спр. 100-102).
Оглядом оригіналів наказів відповідача та витягів із них, що знаходяться в матеріалах справи, судом встановлені такі обставини.
09.08.2020 наказом №227 звільнено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків за посадою начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення у зв'язку із затриманням та триманням під вартою на 72 години (арк.спр.103).
12.08.2020 наказом №230 ОСОБА_1 визначено таким, що прибув із затримання під вартою та приступив до виконання службових обов'язків начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення військової частини; з 12.08.2020 по 11.09.2020, цим же наказом, позивачу надано відпустку 31 день (щорічної основної 30 діб та 1 добу додаткової - святковий день 24.08.2020) (арк.спр. 104).
Як встановлено судом з оригіналу наказу №295 від 31.08.2020 відповідно до наказу №227 від 09.08.2020 та ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 11.08.2020 призупинена виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 з 08.08.2020 по 11.08.2020; визначено з 12.08.2020 виплачувати грошове забезпечення у вигляді окладу за військовим званням «молодший лейтенант» - 1060 грн та надбавки за вислугу років в розмірі 35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (арк.спр.249).
Відповідач же до суду надав витяг з наказу №295 від 31.08.2020, що не відповідає оригіналу, оскільки в його постановочній частині зазначено: з 12.08.2020 виплачувати грошове забезпечення у вигляді окладу за військовим званням «молодший лейтенант» - 1060 грн та надбавки за вислугу років в розмірі 35% від окладу за військовим званням (арк. 89). Отже зазначений витяг є недостовірним та неналежним доказом усправі згідно з вимогами ст. ст. 73 та 75 КАС України.
Однак нарахування та виплата позивачу надбавки за вислугу років всупереч вимогам оригіналу наказу відповідача №295 від 31.08.2020 фактично здійснювалося ним без урахування посадового окладу, що підтверджено довідкою відповідача про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу №68/48 від 22.01.2021 (а.с.125).
03.09.2020 наказом №307 визначено виплатити, зокрема, ОСОБА_1 за серпень 2020 року (7 календарних днів) надбавку за особливості проходження служби у базовому розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за складність та важливість виконуваних обов'язків; премію за особливий внесок в загальний результат служби (арк.спр. 224).
Наказом від 02.10.2020 №346 відповідно до наказу №295 від 31.08.2020 визначено не виплачувати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення операції об'єднаних сил за вересень 2020 року (арк.спр. 185).
02.10.2020 наказом №347 визначено не виплачувати ОСОБА_1 винагороду за серпень 2020 року в розмірі 5000 грн за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 №330 пропорційно дням безпосередньої участі; виплатити за липень-серпень 2020 року винагороду в розмірі 5000 грн за повний місяць служби (5 днів фактично проведених) у сумі 806,45 грн (арк.спр. 231).
Наказом від 06.10.2020 №349 на підставі наказу №295 від 31.08.2020 визначено не виплачувати ОСОБА_1 за вересень 2020 року винагороду в розмірі 5000 грн за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 №330 (арк.спр.186).
Наказом від 03.11.2020 № 381 та №382 визначено не виплачувати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення операції об'єднаних сил за жовтень 2020 року; не виплачувати за жовтень 2020 року в розмірі 5000 грн за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 № 330 (арк.спр. 187,188).
13.10.2020 наказом №354 встановлено продовжити виплачувати ОСОБА_1 з 06.10.2020 грошове забезпечення у виді окладу за військовим званням «молодший лейтенант» - 1060 грн та надбавки за вислугу років в розмірі 35% від окладу за військовим званням (арк.спр.90).
01.12.2020 наказом №407 встановлено продовжити виплачувати ОСОБА_3 з 06.11.2020 грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням «молодший лейтенант» - 1060 грн та надбавки за вислугу років у розмірі 35% від окладу за військовим званням (арк.спр.189).
Наказом від 03.11.2020 №381, від 02.12.2020 №408 та від 01.01.2021 №12 визначено не виплачувати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення операції об'єднаних сил в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення операції об'єднаних сил за жовтень 2020 року, за листопад 2020 року та за грудень 2020 року (арк.спр.190,191,226).
Наказом від 02.12.2020 №409 визначено не виплачувати винагороду за листопад 2020 року в розмірі 5000 грн за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 №330 (арк.спр.196).
01.01.2021 наказом №14 визначено не виплачувати ОСОБА_1 за грудень 2020 року винагороду в розмірі 5000 грн за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 №330 (арк.спр.192).
Наказом від 01.02.2021 №39 визначено виплатити, зокрема, ОСОБА_1 за січень 2021 року (25 календарних днів) надбавку за особливості проходження служби у базовому розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за складність та важливість виконуваних обов'язків; премію за особливий внесок в загальний результат служби (арк.спр. 193).
Наказом від 02.02.2021 №41 визначено не виплачувати ОСОБА_1 винагороду за період з 1 січня 2021 року в розмірі 5000 грн за повний місяць служби відповідно до наказу Міноборони від 16.09.2020 №330 (арк.спр.194).
01.02.2021 наказом №38 продовжено виплачувати грошове забезпечення з 01.01.2021 по 06.01.2021 ОСОБА_1 оклад за військовим званням «молодший лейтенант» - 1090 грн та надбавку за вислугу років у розмірі 35% від окладу за військовим званням; з 07 січня 2021 року: посадовий оклад - 3810 грн, оклад за військовим званням «молодший лейтенант» - 1090 грн в місяць, надбавку за вислугу років у розмірі 35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням; премії 70% посадового окладу в місяць, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (арк.спр.195).
Зазначені вище накази містять посилання на ухвали Краматорського міського суду Донецької області про застосування та продовження запобіжного заходу до позивача.
Відповідно до листа №428/220/21 від 28.01.2021 Краматорського міського суду Донецької області після 06.01.2021 застосований до позивача запобіжний захід продовжено не було, строк його дії закінчився саме 06.01.2021 (а.с.221).
Довідками відповідача про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу №68/48 від 22.01.2021 та №68/110 від 10.03.2021 підтверджено факт обмеження виплати йому грошового забезпечення в період часу з 08.08.2020 по 06.01.2021 (а.с.125, 155).
Довідкою відповідача №68/21 від12.01.2021 підтверджено факт безпосередньої участі позивача в операції об'єднаних сил в районах її проведення в період часу з 09.07.2019 по дату видачі цієї довідки - 12.01.2019 (а.с.182а).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Отже за виконання в повному обсязі роботи (посадових обов'язків) відповідно до зазначеної норми законодавства має бути виплачена заробітна плата (грошове забезпечення) в розмірі не нижчому, ніж встановлено саме законом.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно з вимогами ч. 1, 6, 7 ст.43 Закону № 2232-ХІІ фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
За членами комісій з питань приписки до призовних дільниць, призовних та військово-лікарських комісій при відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, лікарями і середнім медичним персоналом, технічними працівниками та обслуговуючим персоналом, які направляються для роботи на призовних дільницях і збірних пунктах під час взяття допризовників на військовий облік і призову громадян на військову службу або на збори для проведення медичного огляду і повторного огляду громадян, а також для відправлення призваних на збірні пункти, на весь час виконання цих обов'язків зберігаються займана посада та середня заробітна плата за основним місцем роботи.
Зазначеним у частині шостій цієї статті особам під час виконання цих обов'язків в іншій місцевості за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України, відшкодовуються витрати, пов'язані з їх виїздом в іншу місцевість та у зворотному напрямку, наймом (піднаймом) житла, а також витрати на відрядження.
Відповідно до вимог ч.1 ст.40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частиною 1 статті 16 "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 року
№ 1934-XII передбачено, що Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 9 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року
№ 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми тарифних разрядів за посадами військовослужбовців згідно з додатками 1-12; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Підпунктом 1 пунктом 6 постанови КМУ № 704 визначено надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання виплачувати, серед іншого, надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16.
З згідно з вимогами додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 розмір надбавки за вислугу від 10 до 15 років особам рядового і начальницького складу - 35 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.
Таким чином, до розрахунку розміру надбавки за вислугу років має бути включено як оклад за військовим (спеціальним) званням так і посадовий оклад військовослужбовця. Підстав для іншого розрахунку розміру цієї надбавки зазначена постанова не визначає, отже складові розміру цієї надбавки є незмінними.
Проте відповідач протиправно в оскаржених наказах про обмеження розміру грошового забезпечення позивачу самовільно визначив обчислювати надбавку за вислугу років позивачу 35% лише від окладу за військовим званням без урахування його посадового окладу, чим порушив право позивача на отримання грошового забезпечення в більшому розмірі.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:посадовий оклад;оклад за військовим званням;надбавку за вислугу років;підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;доплати за науковий ступінь та за вчене звання;премію;морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи). Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. (Постанова КМУ № 704 пункти 2.3.4).
Підпунктом 1 пунктом 6 постанови КМУ № 704 визначено надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання виплачувати, серед іншого, надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16.
Згідно з пунктом 14 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення не виплачується, в тому числі, за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно з вимогами абзацу першого пункту 3 розділу ХХІХ Порядку № 260 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Як встановлено судом, 09.08.2020 наказом №227 звільнено ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків за посадою начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення у зв'язку із затриманням та триманням під вартою на 72 години (арк.спр.103).
Доказів обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 08.08.2020 по 10.08.2020 відповідач суду не надав, тому суд дійшов висновку, що йому протиправно не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення в період затримання на 72 години відповідно до ст.208 КПК України (що по суті не є запобіжним заходом у вигляді відповідно до вимог ст. 176 КПК України).Таким чином, позивачу протиправно оскарженими наказами було припинено нарахування та виплату грошового забезпечення на час затримання з 08.08.2020 по 11.02.2020.
Відповідно до вимог абзаців першого та другого пункту 1 розділу ХХІХ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов'язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
У разі скасування рішення про усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді військовослужбовцям виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв'язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.
Позивач не оскаржує рішення про відсторонення його від виконання обов'язків за посадою - начальника автомобільної служби відділення матеріально-технічного забезпечення, за якою він тимчасово виконував обов'язки перед затриманням, тому суд не досліджує відповідних обставин. Однак зазначає, що відповідно до вимог абзацу першого пункту 1 розділу ХХІХ Порядку № 260 йому мало бути нараховане за час відсторонення від виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командиру №227 від 09.08.2020. Отже, ненарахування та невиплата позивачу грошового забезпечення з 08.08.2020 по 11.02.2020 є незаконною.
Відповідно до вимог абзацу другого пункту 3 розділу ХХІХ Порядку № 260 у разі якщо до військовослужбовців обрано інший запобіжний захід, що дозволяв йому виконувати службові обов'язки, визначені командиром військової частини, за період їх виконання з дня прибуття до військової частини і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Крім того, відповідно до вимог пункту 2 розділу ХХІХ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Кримінального процесуального кодексу України відсторонені від посад, виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з дня, наступного після відсторонення від посади, до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
З системного аналізу положень пунктів 1-3 розділу ХХІХ Порядку № 260 суд дійшов висновку, що грошове забезпечення не виплачується військовослужбовцю в повному обсязі в разі невиконання ним обов'язків за займаною посадою чи виконання їх не в повному обсязі (обсяг службових обов'язків особи щодо якої застосовано інший запобіжний захід, що дозволяє виконувати обов'язки військової служби, відповідно до вимог абзацу другого пункту 3 розділу ХХІХ Порядку № 260 має бути окремо визначено командиром військової частини).
Отже слушними є аргументи сторони позивача, що оскільки він в повному обсязі виконував обов'язки за посадою, перебував у складі сил та засобів ООС, постійно перебував на територіїї дислокації військової частини протягом всього часу застосування до нього запобіжного заходу у вигляді не цілодобового домашнього арешту (що визнає і відповідач, зазначаючи, що окремим наказом командира військової частини не було визначено обсяг обов'язків служби позивача в цей період), тому нарахування та виплата грошового забезпечення в цей період були обмежені позивачу протиправно оскарженими наказами.
Також відповідач не довів правильності застосування ним обмежень виплати грошового забезпечення позивачу за період оплачуваних відпусток з 12.08.2020 по 11.09.2020, оскільки відповідно до вимог абзацу другого пункту 3 розділу ХХІХ Порядку № 260 такі обмеження можуть бути застосовані лише за період виконання визначених командиром обов'язків служби, а відповідно до вимог абзацу першого пункту 9 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Таким чином відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржених наказів.
Тому належним способом захисту (з урахуванням статусу відповідача як структурного підрозділу юридичної особи (а.с. 105-106) буде саме скасування таких наказів в частині обмеження виплат грошового забезпечення позивачу та зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення в повному обсязі за спірний період з 08.08.2020 по 06.01.2021.
Отже вимоги позивача мають бути задоволені судом в цій частині з обранням іншого способу захисту його порушеного права відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.245 КАС України.
Щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З аналізу зазначених норм вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною 1 та 2 статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Вирішуючи питання щодо наявності моральних страждань позивача, спричинених прийняттям протиправних рішень Військової частини НОМЕР_1 , якими безпідставно суттєво зменшено його грошове забезпечення, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи належними доказами підтверджені ті факти, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства нараховував і виплачував позивачу протягом п'яти місяців грошове забезпечення в меншому розмірі ніж мінімальна заробітна плата, визначена Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", не ознайомивши його з підставами такого обмеження, хоча позивач в повному обсязі виконував обов'язки за займаною посадою. Слушними є аргументи позивача, що він як батько малолітньої дитини в цей період не міг забезпечити ні себе ні сім'ю, отже почував себе пригнічено безпорадно, принизливо. Отже належним розміром відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суд визначає 5000 гривень, які має бути стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача.
Таким чином позовні вимоги мають бути задоволені судом частково. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", однак поніс витрати на правову допомогу в розмірі 4000 гривень, що підтверджені належними доказами (а.с.126-128, 131), розмір цих витрат відповідач не оспорював під час розгляду справи. Тому суд присуджує понесені позивачем витрати на правову допомогу до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Вимоги уточненого адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (59 військовий мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 5-С; код ЄДРПОУ: 24983071) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази Військової частини НОМЕР_1 (59 військовий мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону) в частині обмеження нарахування та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період часу з 12.08.2020 по 06.01.2021, а саме: № 295 від 31.08.2020, № 354 від 13.10.2020, № 407 від 01.12.2020, № 38 від 01.02.2021; № 307 від 03.09.2020, № 346 від 02.10.2020, № 347 від 02.10.2020, № 349 від 06.10.2020, № 381 від 03.11.2020, № 382 від 03.11.2020, № 408 від 02.12.2020; № 409 від 02.12.2020, №39 від 01.02.2021, № 12 від 01.01.2021, №14 від 01.01.2021, № 39 від 01.02.2021, №41 від 02.02.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (59 військовий мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період часу з 12.08.2020 по 06.01.2021 в повному обсязі на підставі вимог чинного законодавства за відрахуванням виплачених сум за цей період.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (59 військовий мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону) на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (59 військовий мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону) на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 26 квітня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян