17 травня 2021 року м. Кропивницький Справа №340/1886/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради про:
- визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за період 2015 по 2020 роки;
- зобов'язання Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за період 2015 по 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на кожний рік, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Позивач вказує, що виплата йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2015 - 2020 роки здійснена у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню (а.с.31-43). Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи згідно з п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 08.02.2019 р. Представник відповідача вказує, що у 2019 році у жодних списках осіб, які мають право на грошову допомогу позивач не значився, а тому у 2019 році Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради зазначена грошова допомога ОСОБА_1 не виплачувалася. Розмір допомоги встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. №112, цей розмір не залежить від будь-яких чинників та перерахунку не потребує. Представник відповідача наголошує на тому, що у 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роках не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху (а.с.9).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.14).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 р. зупинено провадження у справі №340/1886/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (а.с.15).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.04.2021 р. поновлено провадження у справі №340/1886/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.52).
19.04.2021 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.53).
Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.04.2015 р. (а.с.5).
ОСОБА_1 з 01.02.2020 р. по 01.03.2022 р. є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.02.2020 р. (а.с.5).
Відповідачем у 2020 році здійснено виплату позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи за 2020 рік у розмірі 3 160,00 грн (а.с.45-46).
За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 04.05.2020 р. щодо перерахунку, нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідач листом від 19.050.2020 р. №1520/32-3 повідомив позивача, що для вирішення питання здійснення перерахунку, нарахування і виплати з урахуванням раніше виплачених сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» Управлінням зроблений запит до департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації (а.с.7).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачем оскаржено її у судовому порядку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини щодо соціального захисту ветеранів війни як окремої категорії громадян врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ (далі за текстом - Закон №3551).
Відповідно до ст.4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Законом №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону №3551, у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від25.12.1998 р. №367-ХIV, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-VI у статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказану норму викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 визнано неконституційними, зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги та на дату звернення останнього із заявою до відповідача про перерахунок даної допомоги, діяла ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 р., яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для інвалідів війни - сім мінімальних пенсій за віком.
З огляду на ч.ч.1, 4, 5, 6 ст.171 Закону №3551 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Громадянам, які належать до кількох категорій осіб згідно з цим Законом, виплачується одна допомога - у більшому розмірі.
Разова грошова допомога не виплачується в разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Окрім того, з 01 січня 2015 року правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 р. №79-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 р., визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України з 01.01.2015 р. делеговані повноваження щодо встановлення розміру разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На виконання делегованих повноважень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 р. №112, яка набрала чинності 25.02.2020 р.
Приписами зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За правовою позицією Конституційного Суду України «встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту» (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення від 18.12.2018 р. №12-р/2018).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Окрім того, Конституційний Суд України у рішенні від 18.12.2018 р. №12-р/2018 наголошував на тому, що «забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави» (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях від 22.09.2005 р. №5-рп/2005, від 29.06.2010 р. №17-рп/2010, від 22.12.2010 р. №23-рп/2010, від 11.10.2011 р. №10-рп/2011).
Отже, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020 відновлено дію частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону від 25.12.1998 р. №367-XIV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20. Беручи до уваги, що дана справа є типовою, суд відповідно до ч.3 ст.291 КАС України застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20.
Таким чином, позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, на момент нарахування і виплати йому у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня та на дату звернення його із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, мав право на отримання цієї допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
При цьому суд наголошує на тому, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.
У розумінні абз.11 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 р. №294-ІХ установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень.
Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи повинен становити 11 466,00 грн (1 638,00 грн х 7).
Разом з тим, суд зауважує на тому, що надходження відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів менших сум для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій, ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону від 25.12.1998 р. №367, не може розцінюватися як підстава для зменшення позивачу законодавчо встановлених виплат, що є складовою його соціального захисту.
Більш того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 р. у справі №21-399во10, від 07.12.2012 р. у справі №21-977во10, від 03.12.2010 р. у справі № 21- 44а10).
Таким чином, відповідач, не здійснивши нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на отримання допомоги у законодавчо встановленому розмірі.
На підставі викладеного, зважаючи на ч.2 ст.9 КАС України з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком і зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки та про зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на кожен рік, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги, суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020, з огляду на ч.2 ст.152 КАС України, не має ретроспективної дії та не застосовується до правовідносин, які виникли до його прийняття, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору (а.с.5). Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.
Керуючись ст.ст.132, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Кропивницькому ради (м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 53/39, код ЄДРПОУ 03197629) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 17 травня 2021 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт