14 травня 2021 року Справа №160/6232/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового проадження в м.Дніпрі заяву позивача про визнання протиправними дій при виконанні рішення суду по справі №160/6232/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
11 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про визнання протиправними дій при виконанні рішення суду по справі №160/6232/20.
У відповідності до розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень» №242 д від 11.05.2021 року у зв'язку перебуванням судді Врони О.В. у відпустці заяву передано на повторний автоматизований розподіл та згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 р. дану заяву передано на розгляд судді Боженко Н.В.
Заяву подано в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій заявник просить суд визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року у справі №160/6232/20, щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.03.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - серпень 2016 року. Постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження військової служби з 01.03.2017 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Так, за приписами частини 1, 2, 3, 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Всупереч наведеним приписам чинного законодавства дана заява не містить інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання, а також хід виконавчого провадження.
У свою чергу, згідно з частиною 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Суд зазначає, що будь-яких виключень щодо дотримання вимог частини 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні із заявою на підставі цієї статті законом не встановлено. Однак, зазначену вимогу позивачем також не дотримано.
Пунктом другим частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
З огляду на викладене, заява позивача про порушення прав невиконанням рішення суду не відповідає вимогам, визначеним статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.
Також суд зазначає, що рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку. Боржник, за власним волевиявленням, може виконати рішення суду добровільно. Разом із цим, стягувач має право пред'явити виконавчий документ для примусового виконання.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті першої Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, Законом України "Про виконавче провадження" також визначено наслідки невиконання рішення та передбачено заходи, які вживає державний виконавець у випадку невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
З огляду на наведене, заява позивача підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 167, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій при виконанні рішення суду у справі №160/6232/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко