13 травня 2021 року Справа №160/13254/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2021 у справі №160/13254/20 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень задоволено повністю. Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 06.04.2020, №UA110000/2020/000164/2. Визнано протиправним та скасовано Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 15.06.2020, №UA110000/2020/000256/2. Разом з тим стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби понесені витрати з оплати судового збору в сумі 4204,00 грн.
До суду від представника позивача надійшла заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Промислова компанія ДТЗ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали справи щодо розподілу судових витрат згідно рішення суду у даній справі та норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 25.07.2020, специфікацію (додаток) № 3/21 по Договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2020, акт № 3/21 здачі приймання наданих послуг по Договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2020, специфікація № 3/21 від 09.03.2021, рахунок № 3/21 від 09.03.2021 за специфікацією № 3/21 від 09.03.2020, актом виконаних робіт № 3/21 від 09.03.2021 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2020, платіжне доручення № 21634 від 11.03.2021 на суму 3500,00 грн.
За умовами договору про надання правничої допомоги, сторони погодили вартість правничої допомоги, а саме вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби.
У специфікації (додатку) № 3/21 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2021 визначено суму у 3500,00 грн.
Відповідно до акту 3/21 здачі прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 25.07.2020, специфікації № 3/21 від 09.03.2021 сума до сплати дорівнює 3500 грн.
Платіжним дорученням № 21634 підтверджено сплату суму визначену у рахунку по договору № 3/21 до договору про надання правничої допомоги
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч. 1,2 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути спів розмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд також врахував складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання позивачу у цій справі правничих послуг, а також значення цієї справи для позивача та його репутації.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не довів не співмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката Молочок А.О. є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Керуючись ст.ст.243,252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/13254/20 - задовольнити.
Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко