Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/789/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11)
до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (61026, м. Харків, вул. Тваринників, буд. 1-А)
про стягнення 86972,10 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 86972,10 грн., з яких: 79224,16 грн. заборгованість за період: жовтень 2019 - грудень 2019; 2779,99 грн. 3% річних та 4967,95 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано на неналежне виконання з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16101/97 від 30.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії в гарячій воді.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. При цьому, копія ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 16.03.2021, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується Інформацією наявною в ЄДРПОУ, 19.03.2021 була вручена уповноваженій особі відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №006665/1.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (згідно пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
30.01.2019 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) та Інститутом тваринництва Національної академії аграрних наук України (відповідач, споживач) було укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 16101/97 (далі - договір) (т.с. 1 а.с. 7-10), відповідно до якого позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 6.2. договору, розрахунковим періодом є місяць, за результатам якого підписується акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період.
У відповідності до п. 6.5. договору, здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію без приладів комерційного обліку в такому порядку: якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує оплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення оплачується відповідачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від оплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в Договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно до п. 6.8. договору, відповідач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує за місцезнаходженням позивача наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що. не обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів відповідач повертає позивачу протягом 10 днів після їх отримання.
Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач посилається на те, що у період з: жовтня 2019 р. по грудень 2019 р. позивач здійснив постачання теплової енергії у приміщення відповідача, розташовані за адресами: м. Харків, вул. Гвардійської Армії, 3,8 та м. Харків, вул. Ювілейна,10.
Приміщення відповідача не оснащені приладами обліку, тому нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалося розрахунковим способом, згідно п. 5.5. договору.
Так, при відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу з вини споживача (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінченні терміну дії повірки тощо, обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 5.6. Договору, розрахунок теплових навантажень здійснюється за рахунок відповідача проектними організаціями, які мають ліцензію та узгоджується позивачем. При відсутності цього, нарахування за спожиту теплову енергію здійснюються згідно з розрахунком, виконаним позивачем за затвердженими відомчими нормами.
Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об'єктів не вважається порушенням договору.
Так, позивачем у позові вказано про те, що станом на 01.03.2021 по об'єднаному особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 79224,16 грн., яка утворилася за період з жовтня 2019 р. по грудень 2019 р.
На виконання умов договору позивачем відповідачу виставлялись рахунку за спожиту теплову енергію, а також формувався акт звіряння об'єднаний відпуску-отримання теплової енергії станом на 08.12.2020 року. Втім, як зазначає позивач, відповідач прострочує оплату спожитої теплової енергії та не в повному обсязі здійснює з ним розрахунки.
Враховуючи, що відповідачем не здійснено повну оплату спожитої теплової енергії, позивач був змушений звернутись до суду, з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження факту надання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресами: м. Харків, вул. Гвардійської Армії, 3,8 та м. Харків, вул. Ювілейна,10, позивачем підписано разом із відповідачем акти включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, які підписані уповноваженими представниками споживача та теплопостачальної організації (т.с. 1 а.с. 21, 23-25). Крім того, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, які отримані представником відповідача, підтверджують фактичні об'єми поставленої позивачем на користь відповідача теплової енергії (т.с. 1 а.с. 26-32).
При цьому, розрахунки вартості спожитої теплової енергії проводились позивачем на підставі показань встановленого за адресами: м. Харків, вул. Гвардійської Армії, 3, 8 та м. Харків, вул. Ювілейна,10, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення, виконаного згідно з нормативним документом теплової енергії здійснювалося розрахунковим способом, згідно п. 5.5. договору.
Відповідно до умов п. 5.5. договору, при відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу з вини споживача (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінченні терміну дії повірки тощо, обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. 6.5. договору, здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію без приладів комерційного обліку в такому порядку: якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує оплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення оплачується відповідачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі отриманого з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, акту виконаних робіт; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від оплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в Договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 6.8. договору, відповідач з 29 числа розрахункового місяця до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує за місцезнаходженням позивача наступні документи за розрахунковий період: акт звіряння розрахунків; рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по об'єктах, що. не обладнані приладами обліку. По одному примірнику оформлених актів відповідач повертає позивачу протягом 10 днів після їх отримання.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про своєчасну та повну оплату поставленої природної теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 79224,16 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення оплати. За таких обставин, оскільки відповідач не здійснив повний розрахунок, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 79224,16 грн. основної суми заборгованості по сплаті договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Разом із тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, позивач просить суд стягнути 3% річних у розмірі 2779,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4967,95 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень норми ст. 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Здійснивши перевірку розрахунків позивача, суд погоджується з розміром заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином, в межах визначених позивачем сум, до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 2779,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4967,95 грн.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" підлягають задоволенню з підстав, наведених вище.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (61026, м. Харків, вул. Тваринників, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 00497199) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) - 79224,16 грн. заборгованості; 2779,99 грн. 3% річних; 4967,95 грн. інфляційних втрат та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "17" травня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова