12.05.2021 Справа № 920/38/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/38/21 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродмитрівське» (16572, Чернігівська область, Ніжинський район, смт Дмитрівка, вул. Романкова, буд. 2, ідентифікаційний код 03794851),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Промислова, буд. 2, ідентифікаційний код 37052520),
про стягнення 5 898 839,10 грн,
за участі представників учасників справи:
позивача - Сенча О.О згідно ордеру від 01.03.2021 № 1013445, Ганненко О.С. згідно свідоцтва від 30.03.2016 № 000441,
відповідача - Вовк О.В. за довіреністю від 22.03.2021 № 2203-02.
12.01.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати за договором поставки від 24.01.2020 № 24015 у сумі 5 898 839,10 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 88 482,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі товару за укладеним між сторонами договором, попередньо оплаченого позивачем.
Ухвалою від 15.01.2021 постановлено позовну заяву (від 12.01.2021 вх. № 353) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродмитрівське» (16572, Чернігівська область, Ніжинський район, смт Дмитрівка, вул. Романкова, буд. 2, ідентифікаційний код 03794851) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Сумсько-Київських дивізій, буд. 24, оф. 38, ідентифікаційний код 37052520) про стягнення 5 898 839,10 грн залишити без руху; встановити строк для усунення недоліків позовної заяви дев'ять днів з дня вручення заявнику ухвали про залишення позовної заяви без руху; встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви: шляхом подання суду доказів надсилання позовної заяви учасникам справи та копії доданих до неї документів цінним листом з описом вкладення.
26.01.2021 від представника позивача до суду надійшла заява від 21.01.2021 б/н (вх. № 676/21 від 26.01.2021) щодо усунення недоліків, відповідно до якої позивачем виконано вимоги судової ухвали від 15.01.2021 та подано до суду докази надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача разом з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.01.2021 у справі № 920/38/21 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/38/21; призначити підготовче засідання на 02.03.2021, 12:00 з повідомленням сторін.
18.02.2021 від представника відповідача надійшов відзив від 16.02.2021 № 16/02/21/03 (вх. № 1744/21 від 18.02.2021), відповідно до якого проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що постачальником поставлено товар на суму 10 482 650,83 грн, решту товару не поставлено, в зв'язку з тим, що позивач не виконав договірних зобов'язань в частині надання постачальнику транспортної інструкції, що унеможливило постачання товару. Крім того, як зауважує відповідач, позивач в позовній заяві не надав підтвердження надання ним відповідачеві транспортної інструкції на недопоставлений товар, тому відповідач має законні підстави призупинити поставку товару. Також, відповідач наголошує на тому, що якщо із заявою заявою/скаргою звертається керівник юридичної особи (директор) повноваження останнього підтверджуються статутом та/або випискою з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб підприємців.
Щодо доводів представника відповідача стосовно того, що суд не врахував відсутність підтверджень процесуальної дієздатності особи, яка підписала позовну заяву, оскільки якщо із заявою заявою/скаргою звертається керівник юридичної особи (директор) повноваження останнього підтверджуються статутом та/або випискою з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб підприємців, суд зауважує наступне.
Суд має можливість перевірки даних у ЄДРЮОФОПГО щодо будь-якої юридичної особи чи ФОП з використанням кваліфікованого цифрового підпису судді як під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, так й протягом розгляду справи. Тому, здійснивши відповідну перевірку, суд відкрив провадження у даній справі ухвалою від 27.01.2021.
Однак, зважаючи на зауваження відповідача, викладені у відзиві, на підтвердження повноважень щодо підписання позовної заяви, відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» судом станом на 02.03.2021 вчинено запит за кодом 237363991242 щодо позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродмитрівське» (16572, Чернігівська область, Ніжинський район, смт Дмитрівка, вул. Романкова, буд. 2, ідентифікаційний код 03794851) та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого керівником юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродмитрівське» (ідентифікаційний код 03794851) є ОСОБА_1 , а відтак позовна заява від 06.01.2021 б/н (вх. № 353 від 12.01.2021) підписана уповноваженою особою.
02.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання від 01.03.2021 № б/н (вх. № 1070к) про продовження строку для подання відповіді на відзив на обґрунтування своєї позиції у справі.
Ухвалою від 02.03.2021 у справі № 920/38/21 судом постановлено відкласти розгляд клопотання представника позивача від 01.03.2021 № б/н (вх. № 1070к) та підготовче засідання у справі № 920/38/21 на 22.03.2021, 12:30.
03.03.2021 від представника позивача до суду електронною поштою надійшла заява від 02.03.2021 б/н (вх. № 1107к), відповідно до якої представник позивача просить суд залишити без розгляду клопотання від 02.03.2021 про продовження строку для подання відповіді на відзив.
22.03.2021 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 18.03.2021 № 01-03/21гс, де представник позивача проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечує, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи на підставі доданих ним до відповіді на відзив доказів.
У судовому засіданні 22.03.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яка, відповідно до частини п'ятої статті 233 ГПК України занесена до протоколу судового засідання, відповідно до якої судом постановлено задовольнити клопотання представника позивача від 02.03.2021 № б/н (вх. № 1107к від 03.03.2021) про продовження строку для подання відповіді на відзив залишивши без розгляду клопотання представника позивача (вх. № 1070к від 02.03.2021); задовольнити клопотання представника позивача (вх. № 1319к/21 від 22.03.2021) долучивши до матеріалів справи відповідь на відзив; продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 28.04.2021; а також постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27.04.2021,10:00.
30.03.2021 від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення від 30.01.2021 № 2021-03-30/01 на відповідь на відзив на позовну заяву, де останній зазначає, що проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки у зв'язку з ненаданням позивачем транспортних інструкцій, відповідач скористався своїм правом на притримання поставки, що передбачено пунктом 3.9 договору, укладеного між сторонами. Умовами договору не передбачено будь-яке повідомлення покупця (позивача) про факт притримання.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 27.04.2021 у справі № 920/38/21 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/38/21; призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 12.05.2021, 12:00.
Представник позивача в судовому засіданні по суті 12.05.2021 усно зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом у повному обсязі, натомість представник відповідача у судовому засіданні по суті проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у вищезгаданих письмових відзиві та поясненнях.
Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання для розгляду даної справи по суті та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні по суті 12.05.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до укладеного між сторонами договору поставки від 24.01.2020 № 24015 (надалі - договір) відповідач зобов'язується поставити і передати у власність позивача хімічну продукцію (надалі - товар), а позивач зобов'язується належним чином прийняти й оплатити товар в сумі, строки та на умовах визначених даним договором.
Товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до додатків, що укладаються сторонами на кожну партію товару і є невід'ємними частинами даного договору (пункт 1.2 договору).
Найменування товару, його кількість, одиниця виміру, асортимент, ціна одиниці товару, вартість партії товару, строки та базис поставки товару та інші умови визначаються сторонами в додатках до даного договору (пункт 1.3 договору).
Умови поставки товару узгоджені сторонами у розділі 3 договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар на умовах, що визначаються у додатках до договору у відповідності до правил «ІНКТОРЕМС» в редакції 2010 року.
Поставка товару відбувається на підставі транспортної інструкції покупця, яка є невід'ємною частиною виконання договору і документом, що підтверджує наміри покупця в отриманні товару, та надається постачальнику в письмовій (електронній) формі за 3 (дні) до поставки з обов'язковим зазначенням: номера та дати договору поставки товару; найменування вантажоодержувача, його місцезнаходження, ідентифікаційного коду (коду ЄДРПОУ) та коду по залізниці; найменування, асортименту та кількості товару, виду упаковки (тари); строків (термінів) поставки; адреси місця призначення, куди має бути поставлено товар; автопідприємства та реквізити автотранспорту (в разі перевезення товару за рахунок покупця); назви та коду станції (в разі перевезення товару залізничним транспортом, при умові, що передачу товару перевізникові має здійснити постачальник) (пункт 3.5 договору).
Відповідно до пункту 3.6 договору, якщо постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої транспортної інструкції до виконання, вважається, що транспортна інструкція покупця узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання.
За умовами пункту 3.7 договору зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними та право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент поставки товару. Моментом поставки товару вважається: у випадку передачі товару на складі постачальника (виробника) - момент відвантаження товару покупцю або перевізнику; у випадку відвантаження залізничним транспортом - момент проставляння штемпельної відмітки на залізничній накладній.
Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної (пункт 3.8 договору).
Пунктом 3.9 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за цим договором, ненадання або несвоєчасного надання транспортної інструкції, постачальник має право призупинити відвантаження товару. Постачальник звільняється від зобов'язань по виконанню умов цього договору в частині подальшої поставки товару, при відсутності підтвердження про можливість виконання умов договору з боку покупця.
За умовами пункту 3.10 договору, у разі ненадання постачальнику транспортної інструкції на відвантаження товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, постачальник залишає за собою право повернути зазначені грошові кошти покупцеві та відмовитися від поставки.
Згідно із пунктом 5.1 договору, покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 9.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно з додатком № 1 від 24.01.2020 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а саме добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне марки 16:16:16 в біг-бегах у кількості 767,000 т загальною вартістю з ПДВ 8 130 196,93 грн.
Умови поставки товару згідно правил INCOTERMS - 2010: «EXW, склад постачальника».
Ціна товару встановлена на умовах: «EXW, склад постачальника», згідно правил INCOTERMS - 2010.
Оплата за товар здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 100 % попередня оплата вартості товару до 15.02.2020. Ціна за товар дійсна до 31.01.2020.
Термін поставки товару - до 30.04.2020, на підставі транспортної інструкції покупця, погодженої постачальником, але не раніше виконання покупцем вимог цього додатку щодо попередньої оплати вартості товару.
Згідно з додатком № 3 від 28.01.2020 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а саме добрива рідкі азотні (КАС-32) у кількості 466,000 т загальною вартістю з ПДВ 2 865 900,00 грн.
Умови поставки товару згідно правил INCOTERMS - 2010: «EXW, склад постачальника».
Ціна товару встановлена на умовах: «EXW, склад постачальника», згідно правил INCOTERMS - 2010.
Оплата за товар здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 100 % попередня оплата вартості товару до 15.02.2020. Ціна за товар дійсна до 15.02.2020.
Термін поставки товару - до 30.04.2020, на підставі транспортної інструкції покупця, погодженої постачальником, але не раніше виконання покупцем вимог цього додатку щодо попередньої оплати вартості товару.
Згідно з додатком № 4 від 29.01.2020 до договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а саме аміак рідкий технічний у кількості 393,000 т загальною вартістю з ПДВ 3 851 793,00 грн.
Умови поставки товару згідно правил INCOTERMS - 2010: «EXW, склад постачальника».
Ціна товару встановлена на умовах: «EXW, склад постачальника», згідно правил INCOTERMS - 2010.
Оплата за товар здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 100 % попередня оплата вартості товару до 10.02.2020. Ціна за товар дійсна до 10.02.2020.
Термін поставки товару - до 01.04.2020, на підставі транспортної інструкції покупця, погодженої постачальником, але не раніше виконання покупцем вимог цього додатку щодо попередньої оплати вартості товару.
24.01.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 20 на суму 8 130 196,93 грн за 767,000 тон добрива (азотно-фосфорно-калійне комплексне марки 16:16:16).
28.01.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 58 на суму 2 865 900,00 грн за 466,000 тони добрив рідких азотних (КАС-32).
29.01.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 75 на суму 3 851 793,00 грн за 393,000 тони аміаку рідкого технічного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за договором щодо попередньої оплати за поставку товару 10.02.2020 перераховано відповідачеві 793 500,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5724590164, 5 500 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5724590163, 1 306 500,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5724590161; 07.02.2020 перераховано відповідачеві 530 196,93 грн відповідно до платіжного доручення № 5724590159, 2 865 900,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5724590160 та 3 851 793,00 грн відповідно до платіжного доручення № 5724590157.
Таким чином, 07.02.2020 та 10.02.2020 позивачем перераховано на рахунок відповідача 14 847 889,93 грн, в якості попередньої оплати вартості товару згідно додатками №1 від 24.01.2020, № 3 від 28.01.2020 та № 4 від 29.01.2020 до договору поставки № 24015 від 24.01.2020.
На виконання умов договору відповідачем у період з 09.03.2020 по 06.04.2020 поставлено позивачу 305,86 тони добрива азотно-фосфорно-калійного комплексного марки 16:16:16 на суму 3 242 114,79 грн (з ПДВ); 213,000 тон аміачної селітри на суму 246 240,00 грн (з ПДВ); 262,36 тон добрив рідких азотних (КАС-32) на суму 1 613 514,00 грн (з ПДВ); 340,664 тон аміаку рідкого технічного на суму 3 338 847,88 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними за період з 09.03.2020 по 06.04.2020: № ИАС 0309-03, № ИАС 0309-04, № ИАС 0310-06, № ИАС 0311-07, № ИАС 0312-07, № ИАС 0313-07, № ИАС 0314-09, № ИАС 0314-10, № ИАС 0315-08, № ИАС 0316-07, № ИАС 0317-09, № ИАС 0319-09, № ИАС 0320-23, № ИАС 0320-24, № ИАС 0321-02, № ИАС 0323-15, № ИАС 0323-16, № ИАС 0324-08, № ИАС 0325-12, № ИАС 0326-05, № ИАС 0327-05, № ИАС 0328-09, № ИАС 0310-01, № ИАС 0310-02, № ИАС 0311-01, № ИАС 0311-02, № ИАС 0312-01, № ИАС 0312-02, № ИАС 0313-01, № ИАС 0313-02, № ИАС 0325-02, № ИАС 0225-26, № ИАС 0225-27, № ИАС 0225-29, № ИАС 0225-28, № ИАС 0229-04, № ИАС 0229-05, № ИАС 0229-06, № ИАС 0229-07, № ИАС 0317-03, № ИАС 0320-04, № ИАС 0320-15, № ИАС 0323-10, № ИАС 0324-06, № ИАС 0330-10, № ИАС 0401-12, № ИАС 0401-13, № ИАС 0405-03, № ИАС 0405-04 та № ИАС 0406-04. (а.с. 141-191).
В зв'язку з тим, що терміни поставки товару визначені додатками до договору вийшли, а товар не був поставлений в повному обсязі, 27.05.2020 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію, відповідно до змісту якої позивач просив відповідача повернути в термін до 30.05.2020 на поточний рахунок позивача грошові кошти за непоставлений товар в загальній сумі 7 894 753,34 грн. Однак вказану вимогу відповідачем виконано частково на суму 1 995 914,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не передав у власність позивача товар, попередню оплату в сумі 5 898 839,10 грн на вимогу позивача не повернув.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що позивач не виконав договірних зобов'язань в частині надання постачальнику транспортної інструкції, що унеможливило постачання товару.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів у строки встановлені договором в загальній сумі 14 847 889,93 грн повністю підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями, а також актом звіряння взаємних розрахунків за період січень - жовтень 2020 року. Доказів поставки відповідачем позивачу товару у повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не подані. Доказів повернення позивачу попередньої оплати, у зв'язку з не поставкою товару, відповідач не подав, контррозрахунку заборгованості відповідач також до суду не подав.
Матеріали справи містять акт звіряння взаємних розрахунків за період січень - жовтень 2020 року, який свідчить про наявну заборгованість відповідача перед позивачем за договором за договором поставки від 24.01.2020 № 24015 на суму 5 898 839,10 грн, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками. Зазначений факт відповідачем не спростовано.
Враховуючи викладені встановлені судом обставини, оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язань щодо поставки товару, грошові кошти в сумі 5 898 839,10 грн на вимогу позивача не повернув, суд вважає вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 5 898 839,10 грн правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 88 482,59 грн підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
У відповіді на відзив від 18.03.2021 № 01-03/21гс представник позивача проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечує, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи на підставі доданих ним до відповіді на відзив доказів, в тому числі з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 000,00 грн.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В судовому засіданні по суті справи представником позивача заявлено клопотання про призначення судового засідання в порядку пункту 5 частини шостої статті 238 ГПК України для визначення розміру витрат на правову допомогу, а також про встановлення строку для подання стороною доказів щодо розміру відповідних витрат після ухвалення рішення в справі. Дане клопотання відповідає вимогам чинного господарського процесуального законодавства, є встановленим правом сторони, а тому підлягає задоволенню й вирішенню в окремому судовому засіданні після ухвалення рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Промислова, буд. 2, ідентифікаційний код 37052520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродмитрівське» (16572, Чернігівська область, Ніжинський район, смт Дмитрівка, вул. Романкова, буд. 2, ідентифікаційний код 03794851) суму попередньої оплати товару за договором поставки від 24.01.2020 № 24015 в розмірі 5 898 839,10 грн (п'ять мільйонів вісімсот дев'яносто вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 10 коп.) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 88 482,59 грн (вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 59 коп.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 19.05.2021, 10:30 відповідно до положень пункту 5 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка Тараса, буд. 18/1, перший поверх, зал судового засідання № 2.
5. Зобов'язати позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродмитрівське» (16572, Чернігівська область, Ніжинський район, смт Дмитрівка, вул. Романкова, буд. 2, ідентифікаційний код 03794851) подати докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, їх розміру протягом п'яти днів після ухвалення рішення у відповідності до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 18 травня 2021 року.
Суддя Ю.А. Джепа