Номер справи 623/672/21
Номер провадження 2/623/414/2021
іменем України
14 травня 2021 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі головуючого судді Одарюка М.П.,
за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Ізюм справу № 623/672/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області, Ізюмська районна рада Харківської області про стягнення грошових коштів при звільненні,
23 лютого 2021 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні. Свої вимоги мотивує тим, що вона в період з 01.02.2005 по 19.01.2021 працювала на посаді соціального працівника відділення соціально - побутової, натуральної та гуманітарної допомоги в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області. З 01 квітня 2005 року була переведена на посаду заступника директора Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області. Наказом № 50-ос від 19.01.2001 року вона була звільнена з роботи з 19.01.2021 року у зв'язку з ліквідацією територіального центру на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України. Станом на 19.01.2021 року територіальним центром їй не була виплачена вихідна допомога при звільненні. 27.01.2021 року позивач звернувся з листом до відповідачів з вимогою провести з ним остаточний розрахунок та виплатити всі належні виплати при звільненні, в тому числі виплатити вихідну допомогу у розмірі не меншому середнього місячного заробітку. Листом від 01.02.2021 року за № 63, № 26-б/01-25 територіальний центр повідомив позивача, що виплатити вихідну допомогу при звільненні не має можливості, оскільки остання не нараховувалась у зв'язку з тим, що у кошторисі територіального центру на 2020 рік не було передбачено коштів на її виплату, територіальний центр є комунальною установою, яка повністю фінансується за рахунок місцевого бюджету районної ради. Після прийняття районною радою рішення про ліквідацію територіального центру до Ізюмської районної ради Харківської області було направлено листа про виділення коштів для виплати вихідної допомоги працівникам територіального центру. 29.12.2020 року на бюджетній комісії районної ради кошти не були виділені з мотиву їх відсутності в бюджеті. В своєму листі Ізюмська районна рада Харківської області від 20.01.2020 року повідомила позивача, що остаточного рішення щодо виплати вихідної допомоги працівникам територіального центру ще не прийняте.
З урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з Територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області грошові кошти в сумі 33574,32 грн, з яких: 13006,32 грн - вихідна допомога; 20568,30 грн - компенсація за несвоєчасно проведений розрахунок та судовий збір у сумі 908,00 грн.
У відзиві на позов, наданому головою комісії з ліквідації територіального центру соціального обслуговування ( надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області,вказують на те, що Територіальний центр соціального обслуговування є комунальною, бюджетною і неприбутковою установою Ізюмської районної ради, який повністю утримується за рахунок районного бюджету. І в зв'язку з тим, що районною радою кошти територіальному центру для виплати вихідної допомоги не були виділені, виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні не було можливості. Проти позовних вимог відповідач не заперечує. Просять заборгованість перед позивач з виплати вихідної допомоги при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду, судові витрати у вигляді судового збору стягнути з Ізюмської районної ради Харківської області, справу розглядати без участі представника Територіального центру ( а.с.23-24).
Ізюмська районна рада Харківської області у відзиві на позовну заяву просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. В обґрунтування посилається на те, що Позивач в позовній заяві вказує, що в період з 12.05.2005 по 31.12.2020 працював в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи - 36293800).
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Ізюмська районна рада ж не є роботодавцем, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, оскільки районною радою, в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконувалися виключно владні функції стосовно ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ЦЕНТРУ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ) ІЗЮМСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
Крім того, Ізюмська районна рада Харківської області є окремою юридичною особою, яка повністю фінансується за рахунок місцевого (районного) бюджету за кодом програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету 0150 «Організаційне, інформаційно- аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності обласної ради, районної ради, районної у місті ради (у разі її створення), міської, селищної, сільської рад» і кошти, які виділяються на її утримання можуть бути використані виключно для організаційного, інформаційно-аналітичного та матеріально-технічного забезпечення діяльності ради.
Трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до Ізюмської районної ради Харківської області, не передбачена.
Тому вважають, що твердження позивача щодо порушення його прав Ізюмською районною радою Харківської області є надуманими та безпідставними.
У відповіді на відзив позивача вказує на те, що відсутність або недостатність бюджетного фінансування не може бути обставиною, що виключає відповідальність суб'єкта владних повноважень період особою за порушення строків виплати, передбачених ст. 116 КЗпП України.
У Положенні про територіальний центр, яке затверджене рішенням сесії Ізюмської районної ради Харківської області від 16 листопада 2016 за № 191-VII визначено, що Територіальний центр повністю утримується та фінансується за рахунок районного бюджету. Кошторис та штатний розклад Територіального центру затверджує голова Ізюмської районної ради, а тому, саме Ізюмська районна рада повинна виділити грошові кошти для розрахунку під час звільнення. Вважає, що її вимоги щодо стягнення з Ізюмської районної ради , як власника та основного розпорядника коштів Територіального центру грошових коштів, які не виплачені їй під час звільнення, є обґрунтованими.
Учасники судового процесу надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до наказу № 50-ос від 19.01.2021 року позивач звільнений з роботи з 19.01.2021 року у зв'язку з ліквідацією територіального центру на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України. Дані обставини підтверджуються також відомостями трудової книжки. З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис (а.с.6-8).
За даними довідки № 77 від 15.02.2021 року виданої головою ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області заборгованість по заробітній платі на момент звільнення ОСОБА_1 відсутня, станом на 15.02.2021 року не виплачена допомога передбачена ст. 44 тКЗпП України в сумі 13006,32 грн ( а.с.14).
Відповідно до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 середня заробітна плата за листопад - грудень 2020 року складає 6049,45 грн ( а.с.13).
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена положеннями ст. 117 КЗпП України, якою встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, поміж іншим роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, обов'язок щодо своєчасного розрахунку з працівником покладено на роботодавця.
В обґрунтування відсутності вини підприємства в затримці розрахунку представник відповідача посилався на те, що у кошторисі територіального центру на 2020 рік не було передбачено коштів на її виплату, територіальний центр є комунальною установою, яка повністю фінансується за рахунок місцевого бюджету районної ради. Після прийняття районною радою рішення про ліквідацію територіального центру до Ізюмської районної ради Харківської області було направлено листа про виділення коштів для виплати вихідної допомоги працівникам територіального центру. 29.12.2020 року на бюджетній комісії районної ради кошти не були виділені з мотиву їх відсутності в бюджеті. В своєму листі Ізюмська районна рада Харківської області від 20.01.2020 року повідомила позивача, що остаточного рішення щодо виплати вихідної допомоги працівникам територіального центру ще не прийняте.
У постанові Верховного Суду України від 07.12.2012 року у справі № 21-977во10 зазначив, що відсутність або недостатність бюджетного фінансування не може бути обставиною, що виключає відповідальність суб'єкта владних повноважень період особою за порушення строків виплати, передбачених ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що 1) індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. 2) Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року 692, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим законом. Під доходом у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Аналогічні положення щодо здійснення індексації грошових доходів, які не мають разового характеру також містяться і в ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
З наведеного слідує, що обов'язок нарахування індексації грошових доходів населення та компенсації громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати покладено на роботодавця під час нарахування заробітної плати, яка є щомісячним платежем, при наявності зазначених умов, а не разової виплати, якою є вихідна допомога.
До того ж вихідна допомога згідно п. 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, не включається до фонду оплати праці, а відноситься до інших виплат. У зв'язку з тим, що виплата вихідної допомоги не є витратами на оплату праці то індексація грошових доходів населення та компенсації громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на вихідну допомогу не нараховується.
При таких обставинах, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги у розмірі 13006,32 грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх задоволення.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України), отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 351,75 грн.
Керуючись ст.ст.4-5,10,81,89,259,263-265,273, 352,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області, Ізюмська районна рада Харківської області про стягнення грошових коштів при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ізюмської районної ради Харківської області ( код ЄДРПОУ 36293800, адреса: 64309 Харківська область, м. Ізюм, вул. Гагаріна, буд.1) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 вихідну допомогу в сумі 13006,32 грн та судовий збір в сумі 351,75 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк
Повний текст рішення складено 18 травня 2021 року