Справа № 182/6902/20
Провадження № 2/0182/337/2021
Іменем України
28.04.2021 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Протягом життя ОСОБА_3 ніяких заповітів не складала та заповідальних розпоряджень не робила, тому право на спадщину, відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Таким чином, вони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - є єдиними спадкоємцями за законом після смерті їхньої матері ОСОБА_3 . У встановлений законом строк вони звернулись до приватного нотаріуса Нікопольського нотаріального округу Іопеля С.О. із заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом (по 1/2 частці), однак, 29.10.2020 року ними було отримано постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації, наданої КП «Нікопольське НМБТІ», право власності на квартиру АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано та право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану квартиру відсутнє. За життя ОСОБА_3 почала процес реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , однак, не встигла завершити. 03.03.1987 року ОСОБА_2 було видано ордер на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 399 як члену ЖБК № 74, відповідно до сплачених внесків. На той час родина складалась із ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_4 , шлюб між якими було розірвано 22.06.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 було присвоєне прізвище ОСОБА_3 . В судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності (ст.392 Цивільного кодексу України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі, й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Крім того, п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № X передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Гіри таких обставинах, у відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення за заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені законодавством України. Відповідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Згідно з ч.3 ст.1269 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на майно, що входить до складу спадщини» і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив державну реєстрацію права. Згідно до ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 16 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Через такі обставини звернулись до суду.
В судове засідання сторони не з'явились, надали до суду заяви про розгляд справи у свою відсутність. Представник позивачів на задоволенні позовних вимог наполягала, просила суд їх задовольнити (а.с.88).
Представник відповідача проти задоволення позову не заперечувала (а.с.90).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с.10). Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Протягом життя ОСОБА_3 ніяких заповітів не складала та заповідальних розпоряджень не робила, тому позивачці по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після смерті матері ОСОБА_3 (а.с.7-9). У встановлений законом строк позивачці звернулись до приватного нотаріуса Нікопольського нотаріального округу Іопеля С.О. із заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.53, 62), однак, 29.10.2020 року ними було отримано постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.72, 74). Відповідно до інформації КП «Нікопольське НМБТІ», право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року не зареєстроване (а.с.48), право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану квартиру відсутнє (а.с.46). За життя ОСОБА_3 розпочала процес реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , однак, не встигла завершити. 03.03.1987 року спадкодавиці ОСОБА_2 було видано ордер на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 399 як члену ЖБК № 74, відповідно до сплачених внесків (а.с.15). На той час родина складалась із ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_4 , шлюб між якими було розірвано 22.06.1995 року (а.с.11). Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 було присвоєне прізвище ОСОБА_3 .
Відповідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № X, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При таких обставинах, у відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Згідно ч.3 ст.1269 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, передбаченому Законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.4, 13, 81, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал