Справа № 182/1458/21
Провадження № 2/0182/1613/2021
Іменем України
07.05.2021 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Оскільки він не є прямим нащадком покійної і не знав про її смерть, в установлений шестимісячний строк з дня її смерті не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Пізніше з'ясувалося, що єдина спадкоємиця за законом після смерті ОСОБА_3 - її донька ОСОБА_2 , яка на спадщину не претендує та з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса наміру звертатися не має. В лютому 2021 року він дізнався про існування заповіту ОСОБА_3 на його ім'я від 09 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3619, згідно якого ОСОБА_3 заповідала йому земельну ділянку, площею 6,8298 га., кадастровим номером 1222984300:02:003:0001, розташовану на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, передану для товарного сільськогосподарського виробництва. 04 березня 2021 року він подав заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. Однак, постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна. Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщину спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно зі ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. При цьому, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Вважає причину пропуску ним шестимісячного строку поважною, оскільки він не знав і не міг знати про існування заповіту на своє ім'я, так як не спілкувався зі спадкодавцем і проживав в іншому місті. Через це вимушений звернутись до суду.
В судове засідання сторони не прибули, надали заяви про розгляд справи у свою відсутність. Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав (а.с.60), відповідачка проти задоволення позову не заперечувала (а.с.61).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с.7), яка до дня смерті проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 (а.с.9). В установлений шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_3 позивач по справі не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. В лютому 2021 року він дізнався про існування заповіту ОСОБА_3 на ім'я позивача по справі від 09.12.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3619, згідно якого ОСОБА_3 заповідала йому земельну ділянку, площею 6,8298 га., кадастровим номером 1222984300:02:003:0001, розташовану на території Новоіванівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, передану для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5-6). 04.03.2021 року позивач по справі подав заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. (а.с.24). Однак, постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 04 березня 2021 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини (а.с.54).
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщину спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
При цьому, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця) і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно керуватися тим, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Правова позиція, висловлена Верховним судом України при розгляді справи № 6-1486цс15, передбачає, що, відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийнятгя спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
За таких обставин, суд вважає, що причина пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважною і вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м.Дніпропетровська (ІНН НОМЕР_1 ) додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк для прийняття спадщини рахувати з дня набуття чинності рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал