20.04.2021 Єдиний унікальний номер 202/3674/19
Єдиний унікальний номер судової справи: 202/3674/2019
Номер провадження: 2/205/654//2021
20 квітня 2021 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада, про встановлення місця проживання дітей, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
З Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в провадження Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю була передана справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада, про встановлення місця проживання дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.08.2008 року між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано та стягнуто із ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення повноліття ОСОБА_6 , після чого стягувати в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання ОСОБА_7 до досягнення нею повноліття. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із матір'ю, яка виховує дітей в дусі поваги та любові, піклується про стан здоров'я дітей, їх фізичний та моральний розвиток. Діти не бажають проживати разом з батьком.
Оскільки між батьками виник спір щодо місця проживання вказаних дітей, позивач звертається до суду та просить встановити місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву (а.с. 41-44), у якому, посилаючись на те, що позивач не може створити гармонійних та достатніх умов для розвитку дітей. Окрім цього, відповідач під час розгляду справи в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що позивач вдається до маніпуляцій щодо реалізації прав матері, не враховуючи при цьому інтереси дітей, і має наміри іммігрувати до США разом із дітьми, що позбавить відповідача можливості брати участь у вихованні та спілкуванні із власними сином та донькою. У зв'язку із чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву за позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада, про встановлення місця проживання дітей (а.с. 133-139).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач та її представник у судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач та його представник у судовому засідання позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволені.
Також, як під проведення підготовчого судового засідання так і під час розгляду справи з боку сторони відповідача було заявлено ряд клопотань, зокрема про закриття провадження по справі, про залучення у якості третьої особи Управління-службу у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради, про прийняття до свого провадження уточненої позовної заяви, про об'єднання справ в одне провадження, які були вирішені судом шляхом постановлення відповідних ухвал із приводу поставлених питань.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради надав суду заяву, у якій просив розгляд справи провести без його участі, винести рішення, яке відповідає інтересам дітей.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 02.10.2019 року у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада, про встановлення місця проживання дітей, було відмовлено.
Ухвалою суду від 19.11.2019 року у задоволенні клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи Управління-службу у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада, про встановлення місця проживання дітей, було відмовлено.
Ухвалою суду від 19.11.2019 року підготовче провадження по даній справі було закрито, с права призначена до судового розгляду.
Ухвалою суду від 10.06.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада, про встановлення місця проживання дітей, повернуто відповідачу разом із доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 24.11.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання даної справи в одне провадження зі справою 202/4470/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, яка перебуває на розгляді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, було відмовлено.
Заслухавши думку учасників справи, пояснення дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши письмові докази та матеріали справи, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 02.08.2008 року перебували у шлюбі, від якого у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7-9).
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано та стягнуто із ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, до досягнення повноліття ОСОБА_6 , після чого стягувати в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання ОСОБА_7 до досягнення нею повноліття (а.с. 9).
Матеріалами справи також підтверджено, що 08.04.2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено шлюб (а.с. 20), який було розірвано 15.01.2021 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 205).
Матеріалами справи також підтверджено, що відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22.04.2019 року, позивач та її діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Судом також встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС, УДМС України в Дніпропетровській області (а.с. 28).
Судом під час розгляду справи також встановлено, що діти рівнозначно люблять як батька, так і матір, житлові умови для проживання дітей та умови для забезпечення потреб вказаних сина та доньки обома батьками створені приблизно на одному рівні. Одночасно із цим, як мамо так і батько дітей мають позитивні соціальні характеристики, свій батьківській обов'язок намагаються виконувати на належному рівні, однак по відношенню один до одного мають неприязні стосунки. На думку суду встановлена обставина наявної заборгованості по сплаті аліментів у відповідача, не може розцінюватись в даному випадку як ухилення від виконання батьківських обов'язків з огляду на вчинення дій такою особою щодо виховання та турботи про дитину.
Матеріалами справи також підтверджено, що своїм висновком Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 16.10.2019 року № 18/5-512 вважає за доцільне визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,разом з матір'ю ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 66-69).
Судом також встановлено, що між сторонами виник спір стосовно місця проживання таких дітей, оскільки кожен із батьків бажає, щоб названі діти мешкали саме з ним, внаслідок чого вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч.ч. 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Положеннями ч. 1 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
При цьому предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
З аналізу норми, що міститься у ч. 1 ст. 160 СК України вбачається, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
При цьому, статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
При цьому батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
З аналізу наведених норм матеріального закону, практики Європейського суду з прав людини вбачається, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
В даному випадку, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самих дітей, враховуючи при цьому їх сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання таких дітей і обов'язком батьків діяти в їх інтересах.
Суд вказує, що згідно ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Як зазначалось вище, відповідним висновком Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 16.10.2019 року № 18/5-512 вважає за доцільне визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір'ю ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1
Суд вказує, що відповідно до статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03.08.2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.
Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються.
Допитаний у судовому засіданні у присутності педагога-психолога ОСОБА_10 , син сторін - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,пояснив, що однаково любить як батька, так і матір, але проживати хоче саме з матір'ю, яка більш прихильно ставиться до нього. Під час опитування такої дитини судом встановлено, що хлопчик більш емоційно прив'язаний до матері. На думку суду, вік та рівень розвитку хлопчика дозволяють йому усвідомлено висловити свою позицію щодо питання визначення його місця проживання.
Дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не допитувалась судом з огляду на її вік, однак обсяг інформації, наданої органом піки та піклування також дозволяє суду стверджувати про те, що і така дитина більш емоційно прив'язаний до матері.
Таким чином, встановивши наявність практично однакових належних матеріально-побутових умов як у матері, так і у батька для проживання і виховання вказаних дітей, однакову прихильність таких дітей до обох батьків, а також виконання обома батьками належним чином своїх обов'язків по вихованню дітей, суд вважає за необхідне визначити місце проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 саме разом із матір'ю. Адже розуміючи, що даний спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, суд надає першочергове значення саме найкращим інтересам таких дітей. А тому, враховуючи тривалість проживання малолітніх дітей з матір'ю, забезпечення сталості їх соціальних зв'язків з матір'ю, думку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добросовісне виконання позивачем ОСОБА_5 батьківських обов'язків, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з матір'ю чи негативно впливали б на їх виховання та розвиток, суд доходить висновку, що позовні вимоги, щодо визначення місця проживання дітейє такими, що ґрунтуються на законі, внаслідок чого підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що визначення місця проживання дітей разом із матір'ю ні в якій мірі не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дітьми та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дітей не обмежений у своєму праві на спілкування з ними, прояву турботи відносно них та участі у їх вихованні та розвитку.
Доводи відповідача щодо можливості у майбутньому імміграції позивача до США разом з дітьми до свого нового чоловіка суд розцінює критично, оскільки під час розгляду справи була встановлена обставина розірвання шлюбу у передбаченому законом порядку між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає квитанцію про оплату правової допомоги наданої адвокатом.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано квитанцію № 0.0.1365962946.1 від 28 травня 2019 року про сплату послуг з надання професійної правничої допомоги у сумі 12 000 гривень (а.с. 1). Оскільки такий гонорар є фіксованим, і від сторони відповідача не надійшло обґрунтованих заперечень щодо необхідності зменшення таких витрат, тому суд, враховуючи складність справи, кількості проведених судових засідань, та обсягу виконаної адвокатом роботи доходить висновку про наявність підстав для стягнення таких витрат.
У зв'язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 19, ч. 1 ст. 160, ст. 161 СК України, ст.ст. 2, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі рада (місце знаходження: 49026, м. Дніпро, пр.. Слобожанський, буд. 8) про встановлення місця проживання дітей - задовольнити в повному обсязі.
2. Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
3.Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення буде складено 29.04.2021 року.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлена в нарадчій кімнаті.
Суддя: Д.В. Мовчан