10.03.2021 Єдиний унікальний номер 205/9336/20
Номер провадження 2/205/245/21
іменем України
10 березня 2021 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу № 205/9336/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, ?
встановив:
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 17 листопада 2012 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року.Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю. Сторони проживають окремо. Відповідач відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Позивач просить стягнути з відповідача на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, натомість її представник - адвокат Кайнога Є.В. надав суду заяву, у якій просив розгляд справи провести без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи сповіщений належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони від спільного подружнього життя мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Сторони проживають окремо. Відповідач відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно із ч. 1 ст. 189 цього Кодексу батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі та виплачуються щомісячно.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, які мають істотне значення.
Відповідач є працездатним, доказів неможливості сплачувати аліменти із об'єктивних, незалежних від нього причин, суду не надано.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний і спроможний надавати матеріальну допомогу своїй малолітній дитині.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд зазначає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, разом з тим, позивач просить стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від доходу, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 189, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280, ЦПК України, суд, ?
УХВАЛив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Г. Остапенко