справа №176/442/21
провадження №2/176/343/21
Іменем України
(заочне)
18 травня 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гусейнова К.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у приміщенні Жовтоводського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
31 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі Договору купівлі-продажу від 14.011.2021. Відповідач не є членом її сім'ї, зареєстрований у квартирі, але фактично в ній не проживає з вересня 2014 року, витрат по утриманню квартири та сплаті комунальних послуг не несе. Реєстрація його місця проживання має лише формальний характер. Позивач вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, які розраховуються в залежності від зареєстрованих за адресою осіб. Таким чином, реєстрація місця проживання створює для позивача перешкоди в користуванні своєю власністю та в отриманні житлових соціальних пільг.
Ухвалою суду від 13 квітня 2021 року по справі було відкрито провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача, у визначений ухвалою про відкриття провадження по справі строк, відзиву на позов до суду не надходило.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. та згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240492491 від 14.01.2021, ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.7,8).
Відповідно до довідки про склад сім'ї №1/3-936 від 16.03.2021, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, у спірній квартирі зареєстрований проживаючим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
З акту про непроживання особи за місцем реєстрації від 25.03.2021, засвідченого сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з вересня 2014 року (а.с.10).
Відповідно до договору купівлі-продажу зазначеної квартири відповідач ОСОБА_2 як попередній власник зобов'язався до 20.01.2021 року знятись з реєстраційного обліку, однак вказане зобов'язання не виконав.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В силу ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
За змістом ст. 72 ЖК України дозволяється в судовому порядку визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Із роз'яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» слідує, що відповідно до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.
Оскільки відповідач втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення, зазначене житло є приватною власністю позивача згідно дослідженого вище договору купівлі-продажу, то суд приходить до висновку, що правові підстави у відповідача для користування спірною квартирою після укладення договору купівлі-продажу 14.01.2021 року відсутні, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 908 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати в сумі 908 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Жовтоводський міський суд.
Суддя К.А.Гусейнов