Справа № 466/4912/20
«14» травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12020140090000885 від 20 березня 2020 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Владивосток Російської Федерації, українця, громадянина України, фізичну особу - підприємця, з вищою освітою, розлученого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 19.07.2019 вироком Шевченківського районного суду м. Львова за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням терміном 1 рік
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
ОСОБА_4 20 березня 2020 року приблизно о 11 год.00 хв., діючи умисно, повторно, порушуючи вимоги Законів України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», списку №1 таблиці №11 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджено постановою КМУ від 06.05.2000 №7770, з метою незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів для особистого вживання, без мети збуту, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, перебуваючи поблизу лікарні швидкої медичної допомоги, що на вул. Миколайчука,9 у м. Львові, біля зупинки громадського транспорту, на землі, помітив поліетиленовий пакет із чотирма згортками фольги із вмістом порошкоподібної речовини коричневого кольору, у яких згідно з висновком експерта №13/514 від 19 червня 2020 року виявлено діалцетиморфін (героїн) масою 0,2136 грам та 6-моноацетилморфін, масою. 0,0025 грама, які віднесені до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, а також ацетилкодеїн масою 0,0092 грама, який віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, та піднявши їх, поклав у пачку із сигаретами, яка знаходилася у кишені його куртки, таким чином незаконно придбав наркотичні засоби без мети збуту.
В подальшому, ОСОБА_4 20 березня 2020 року приблизно о 14 год. 55 хв., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. П. Орлика, 5, був виявлений працівниками Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області, яким під час проведення огляду місця події добровільно видав наркотичні засоби, які незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що 20 березня 2020 року, приблизно о 11.00 год. поблизу лікарні швидкої медичної допомоги, що на вул. Миколайчука,9 у м. Львові, біля зупинки громадського транспорту, на землі, він знайшов поліетиленовий пакет із чотирма згортками фольги із вмістом порошкоподібної речовини коричневого кольору. Даний пакет він підняв та поклав у пачку із сигаретами. Згодом він добровільно видав наркотичні засоби працівникам Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області. У вчиненому щиро кається та просить його суворо не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 . Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні злочину повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12020140090000885.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину повністю і об'єктивно доведена та його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без змети збуту, вчинене повторно.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно з ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину і обставин його вчинення.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст.65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У цій ситуації, про можливість належної соціалізації обвинуваченого та допустиму репутацію свідчить невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, поведінку під час та після вчинення кримінального правопорушення, а саме сприяння слідству та суду в установленні об'єктивної істини, розкаяння у вчиненому, відсутність за його результатами будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превелювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.
Тим паче, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винуватого, щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і до нього слід застосувати вимоги ст. ст.75,76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, визначених ч.1 ст.76 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 по справі не обирався.
Речові докази: 4 фольгових згортка з порошкоподібною речовиною коричневого кольору слід знищити.
Процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 1961,40грн. стягнути з ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд ,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: 4 фольгових згортка з порошкоподібною речовиною коричневого кольору, передані в камеру зберігання речових доказів Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №13/514 від 19 червня 2020 року у розмірі 1961,40 грн. (одну тисячу дев'ятсот шістдесят одну гривню сорок копійок).
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_6 -Шумська