221/8247/20
2/221/418/2021
06 травня 2021 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області в складі
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Сотченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Волноваської РДА, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання позивача,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до відповідача про про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на своє утримання, вказуючи, що 12.07.2018 р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_1 .
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 10.09.2020 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано.
З лютого 2020 року вона, разом з дитиною, проживає окремо від відповідача, який не надає матеріальної допомоги на її утримання. Сама вона перебуває у відпустці з догляду за дитиною, не працює, будь-яких доходів не має, тому просила стягнути з нього на користь позивача аліменти на своє утримання в розмірі ј частини з усіх видів заробітку та доходів до досягнення дитиною віку трьох років.
Крім того, просила визначити місце проживання дитини разом з нею, оскільки вона має у власності житловий будинок, умови для комфортного проживання дитини, виховує його та утримує, забезпечує всі потреби дитини у спілкуванні з родичами та його батьком, який не приймає участі у вихованні дитини, життям не цікавиться, зв'язку з ним не підтримує.
Ухвалою від 05.03.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов в частині стягнення аліментів визнає частково - в розмірі 1/6 частини заробітку та доходів, оскільки рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 10.09.2020 року з нього на користь позивача вже було стягнуто аліменти в розмірі ј частини заробітку та доходів на утримання дитини, ОСОБА_1 , аліменти він сплачує щомісячно.
Стосовно позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини зазначив, що спору щодо місця проживання дитини між ним та позивачем не існує, він не заперечує проти місця проживання дитини з матір'ю, тому просив закрити провадження у справі в частині цих позовних вимог.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала частково, просила стягнути аліменти на своє утримання в розмірі 1/6 частини заробітку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, що визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З копії рішення Волноваського районного суду Донецької області від 10.09.2020 року, що набрало законної сили 12.10.2020 року, встановлено, що з 12.07.2018 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір'ю, шлюбні відносини припинено в лютому 2019 року, вказаним рішенням суду шлюб було розірвано.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.04.2019 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сторони у справі.
Згідно довідки від 22.12.2020 року за № 3434 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої Новотроїцькою селищною радою Волноваського району Донецької області, та довідки за № 3435 від 22.12.2020 року про реєстрацію місця проживання позивача, місце їх проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно довідки Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області за № 3436 від 22.12.2020 року, до складу сім'ї позивача входить син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 1 ст.160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Положеннями ч.1 ст.161 СК України визначено: якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У відзиві на позов відповідач вказував, що він ніколи не заперечував проти проживання дитини з позивачкою, такого спору не існувало та не існує, він ніколи не звертався з вимогами про визначення місця проживання дитини.
Заявляючи вимоги про визначення місця проживання дитини, у позовній заяві позивач не вказувала, що відповідач заперечував проти проживання дитини з нею та що з цих підстав існує спір між нею та відповідачем.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір'ю, спору про місце проживання дитини між ними не існує.
Враховуючи, що позивачем не було обґрунтовано позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини та не було підтверджено належними доказами порушення прав її або дитини, тому суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.
Позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання позивача суд вважає за необхідне задовольнити виходячи з такого.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Позивач не працює, оскільки знаходиться у відпустці з нагляду за дитиною до 3 років, відповідач не надає добровільно матеріальної допомоги на її утримання.
Положенням ст. 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аналіз наведених положень сімейного законодавства дає підстави суду вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням потреб дружини, враховуючи те, що відповідач є працездатним, визнав позовні вимоги, тому суд вважає, що з нього на користь позивача слід стягнути аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини заробітку та доходів до досягнення дитиною віку 3 років.
На підставі ч.1,6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1748,80 грн (908 грн.+ 840,80 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.84 СК України, ст.ст. 76-82, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Волноваської РДА, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання позивача, задовольнити частково.
Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: с.Загальці Бородянського району Київської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів), починаючи з 23.12.2020 року, до досягнення дитиною, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.С.Овчиннікова