Справа № 338/158/19
Провадження № 22-ц/4808/829/21
Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.
Суддя-доповідач Бойчук
17 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,
ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року під головуванням судді Шишка О.А.в селищі Богородчани у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Старобогородчанська сільська рада об'єднаної територіальної громади Богородчанського району Івано-Франківської області про встановлення земельного сервітуту,
ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Старобогородчанська сільська рада об'єднаної територіальної громади Богородчанського району Івано-Франківської області про встановлення земельного сервітуту.
Рішенням Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки площею 0,0147 га з довжинами між точками «А», «Б», «В», «Г» 3,50 м, 17,72 м, 9,16 м, 12,57 м, 9,56 м, 4,68 м, 5,63 м, 9,28м, 17,67 м, що розташована на АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №866311 від 20.10.2006 року, кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, у виді права пішого проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_2 , розташованих на АДРЕСА_1 . Вказані межі земельного сервітуту прокласти у спосіб, зображений на схемі, що є додатком №8 до висновку експертного дослідження від 15.02.2019 року №007/02-19 судового експерта ОСОБА_4 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 248,41 грн. судового збору.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року залишена без руху з підстав несплати судового збору. При цьому суд відмовив в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження незадовільного майнового стану (розміру реального доходу, наявності заробітної плати, прибутку, рухомого/нерухомого майна тощо), що могли б слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору.
Оскільки недоліки апеляційної скарги усунуті не були ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року скаргу визнано неподаною та повернуто апелянту.
ОСОБА_1 05 травня 2021 року через систему «Електронний суд» повторно подала апеляційну скаргу на рішення Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року, долучивши 07 травня 2021 року клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на те, що вона перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітна, що додатково підтверджує відсутність у неї доходів за попередній календарний рік та доводить те, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року перевищує 5% розміру її річного доходу, що відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення її від сплати судового збору.
Частиною четвертою статті 356 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Натомість всупереч цих вимог закону до скарги не долучено доказів на підтвердження сплати судового збору та належних доказів на підтверджують підстав для звільнення від його сплати.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зі змісту ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року вбачається наявність недоліків поданої апеляційної скарги, зокрема, відсутність доказів сплати судового збору. При цьому визначено точну суму, яку необхідно сплатити. Одночасно апелянту роз'яснено, що вона не звільнена від сплати судового збору з підстав, які були зазначені в скарзі.
Саме на аналогічні підстави зсилається ОСОБА_1 при повторному поданні апеляційної скарги.
Ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року про повернення апеляційної скарги не оскаржувалася та набрала законної сили.
Разом з тим при повторному зверненні до суду із апеляційної скаргою апелянтом не надано доказів сплати судового збору та інших доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору. Це свідчить про те, що обставини, які стали підставою для її повернення, існувати не перестали.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Пунктами шостим, сьомим частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, оскільки обставини, що раніше стали підставою для повернення апеляційної скарги, існувати не перестали, а з матеріалів справи об'єктивно вбачається факт зловживання апелянтом наданими процесуальними правами шляхом повторного звернення до суду з апеляційною скаргою з раніше встановленими недоліками, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст. 44, 185, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: І.В. Бойчук
В.Д. Фединяк
В.А. Девляшевський