Провадження № 11-кп/803/1347/21 Справа № 203/1366/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 травня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12019040030000446 20 лютого 2019 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приют Дніпропетровської області, громадянина України, старшого солдата ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Обставини, встановлені вироком суду першої інстанції.
Вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов“язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 92 904 грн. та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Ухвалено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 98 000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за наступних обставин.
16 січня 2019 року близько 23 год. 00 хв. водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенс» р/н НОМЕР_2 , рухаючись в Центральному районі м. Дніпро по вул. Ю. Савченко з боку вул. Уральської в напрямку вул. Шмідта, під час руху, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та їх змінам, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і контролювати свої дії, не обрав безпечну швидкість свого руху, не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався із керуванням, виїхав на зустрічну смугу і в районі перехрестя з вул. Філософської, допустив зіткнення з автомобілем «Мазда-6», р/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , що рухався у зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «Мазда-6», р/н НОМЕР_3 , ОСОБА_8 спричиненні тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку та субапоневротичною гематомою лівої лобової області, закритої травми лівого колінного суглобу, а саме розривом заднього рогу латерального меніску, розриву передньої хрестоподібної зв'язки передньо-латеральної нестабільності лівого колінного суглобу, які відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Мерседес-Бенс» р/н НОМЕР_2 , порушив вимоги п.п. 2.9-а, 12.1 ПДР України та невиконання п.12.1 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з наслідкам, що настали.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов“язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, не оспорюючи правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення злочинів, доведеність вини обвинуваченого, правильність кваліфікації дій останнього, прокурор у той же час вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог кримінального закону, обвинуваченого на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування як основного, так і додаткового покарання з випробуванням, що в свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Згідно з вимогами ст. 77 КК України та роз'ясненнями, які містяться у абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.
Відповідно до абз. 1 п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, а саме з резолютивної частини оскаржуваного вироку, визнавши ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначивши йому основне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, суд першої інстанції на підставі положень ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного як основного, так і додаткового покарання з випробуванням, що призвело до неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку є, зокрема, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою скасування судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подано прокурором, потерпілим чи його представником.
На підставі вищевикладеного прокурор у апеляційній скарзі навів переконливі підстави щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, тому оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 слід скасувати з ухваленням нового вироку суду в частині призначення покарання.
Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України апеляційний суд -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов“язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4