Провадження № 22-ц/803/3957/21 Справа № 172/818/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
17 травня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство»
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2021 року
у цивільній справі за позовом кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за прострочку грошового зобов'язання,-
У вересні 2020 року КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2014 року задоволено позов КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 49184,53 грн.
Відповідачем не своєчасно та не у повному обсязі виконується зобов'язання з повернення коштів за користування кредитом, тому позивач на підставі положень ст. 625 ЦК України має право на відшкодування збитків.
У зв'язку з викладеним, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь збитки за прострочення виконання зобов'язання в сумі 14828,78 грн.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2021 року у задоволенні позову КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведені викладені у позовній заяві обставини, оскільки суми сплаченого відповідачем боргу відрізняються від тих сум, які позивачем зазначені у позовній заяві. Крім того, частина повернутих коштів взагалі не врахована позивачем під час виконання розрахунку завданих відповідачем збитків. Жодних документальних підтверджень сплати грошових коштів позивачем не надано.
Не погодившись з рішенням суду КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2014 року задоволено позов КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_1 про стягнення грошового боргу за кредитним договором, процентів за користування кредитом та збитків від інфляції в розмірі 49184,53 грн.
Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року задоволено позовні вимоги КС «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 36810,18 грн.
Відповідно до листа Васильківського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 49893610 з виконання виконавчих листів виданих на підставі вищезазначених рішень суду.
За виконавчим документом № 172/886 від 04 грудня 2014 року з боржника стягнуто боргу на суму 24870,08 грн., залишок боргу станом на 05 січня 2021 року становить 24314,45 грн. За виконавчим документом № 172/427 від 23 жовтня 2017 року стягнення не проводилося і залишок заборгованості становить 36810,18 грн.
Згідно звітів Комунального підприємства «Васильківської центральної районної лікарні» Васильківської селищної ради, на підставі постанови від 16 березня 2017 року ВП №48073324 виданої за виконавчим документом № 172/886 від 04 грудня 2014 року із заробітної плати відповідача ОСОБА_1 здійснюються щомісячні відрахування на користь позивача.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що позивачем не доведені викладені у позовній заяві обставини, оскільки суми стягнутого з відповідача боргу відрізняються від тих сум, які позивачем зазначені у позовній заяві.
Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610-612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами, встановленими статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
При цьому, позивач зазначаючи у позовній заяві стягнуті на його користь з відповідача грошові суми, належних та допустимих доказів їх розміру не надає.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена позивачем у позовній заяві сума сплаченого ОСОБА_1 боргу, належними доказами не підтверджена.
Зазначені позивачем суми повернутих коштів відрізняються від тих сум, що фактично були утримані із заробітної плати відповідача під час примусового виконання рішення суду, а частина повернутих коштів взагалі не врахована позивачем під час виконання розрахунку завданих збитків.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, аналогічні позовним вимогам, які були предметом розгляду у суді першої інстанції та повторного правового аналізу не потребують.
Аргументи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова