Провадження № 22ск/803/5/21 Справа № 803/7/21 Доповідач - Свистунова О. В.
17 травня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі головуючого судді - Свистунової О.В., за участю секретаря судового засідання - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року по справі № 17/07/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" про солідарне стягнення заборгованості, -
11 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року по справі ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" про солідарне стягнення заборгованості (згідно штампу на заяві), зазначивши, що про оскаржуване рішення вона дізналась лише 01 березня 2021 року.
Заява мотивована тим, що із відкритого доступу реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та реєстру боржників, заявнику сталу відомо, що 25 лютого 2021 року приватним виконавцем Щигарцевим І.В. відкрито виконавче провадження щодо боржника ТОВ "Дніпротехгаз" на підставі виконавчого листа, виданого Дніпровським апеляційним судом про примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року.
Зазначила, що заявника не було залучено до участі у справі, хоча вона є учасником ТОВ "Дніпротехгаз" та володіє розміром 50% у статутному капіталі, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року порушуються її права.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано у Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" матеріали третейської справи № 17/07/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" про солідарне стягнення заборгованості, та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" протокол рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" від 04 січня 2019 року.
09 квітня 2021 року Постійно діючим третейським судом "Південно-східний Міжрегіональний" були надані матеріали третейської справи № 17/07/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" про солідарне стягнення заборгованості.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦПК України, справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
ОСОБА_2 заперечував проти поданої заяви, просив рішення третейського суду залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" також заперечувало проти поданої заяви ОСОБА_1 , просило рішення третейського суду залишити без змін.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , а рішення Третейського суду залишити без змін, підтримав раніше подані заперечення.
Представник ТОВ "Дніпротехгаз" - Чопенко Д.В. просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , підтримав раніше подані заперечення та просив рішення Третейського суду залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце судове розгляду повідомлені належним чином за останніми відомими суду адресами їх місця проживання/знаходження, про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, матеріали третейської справи, суд встановив наступне.
04 січня 2019 року між ОСОБА_5 , як Позикодавцем (далі - «Первісний кредитор»), та ОСОБА_3 , як Позичальником (далі - «Відповідач 1», «Позичальник») було укладено договір №1 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 04 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №1 про надання позики від 04.01.2019 року були передані 04.01.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
09 січня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №2 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 47 000,00 (сорок сім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 09 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 47 000,00 (сорок сім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №2 про надання позики від 09.01.2019 року були передані 09.01.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
10 січня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №3 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 10 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок за Договором №3 про надання позики від 10.01.2019 року були передані 10.01.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
16 січня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №4 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 16 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок за Договором №4 про надання позики від 16.01.2019 року були передані 16.01.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
25 січня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №5 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 47 000,00 (сорок сім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 25 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 47 000,00 (сорок сім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №5 про надання позики від 25.01.2019 року були передані 25.01.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
04 лютого 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №6 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 04 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №6 про надання позики від 04.02.2019 року були передані 04.02.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
12 лютого 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №7 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 12 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №7 про надання позики від 12.02.2019 року були передані 12.02.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
15 лютого 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №8 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 47 000,00 (сорок сім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 15 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 47 000,00 (сорок сім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №8 про надання позики від 15.02.2019 року були передані 15.02.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
20 лютого 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №9 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 20 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок за Договором №9 про надання позики від 20.02.2019 року були передані 20.02.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
27 лютого 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №10 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 27 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок за Договором №10 про надання позики від 27.02.2019 року були передані 27.02.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
15 березня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №12 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 15 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №12 про надання позики від 15.03.2019 року були передані 15.03.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
21 березня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №13 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 21 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок за Договором №13 про надання позики від 21.03.2019 року були передані
21.03.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
26 березня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №14 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 26 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) гривень 00 копійок за Договором №14 про надання позики від 26.03.2019 року були передані
26.03.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
29 березня 2019 року між Первісним кредитором та Відповідачем 1 було укладено договір №15 про надання позики у відповідності до якого Первісний кредитор передав Відповідачу 1 грошову позику в розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена - 29 травня 2019 року. Грошові кошти у розмірі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок за Договором №15 про надання позики від 29.03.2019 року були передані 29.03.2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, виданою особисто Відповідачем 1.
Для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними договорами про надання позики, між Первісним кредитором, відповідачем 1 та відповідачем 2 укладені наступні договори поруки: №1 від 04 січня 2019р; №2 від 09 січня 2019р; №3 від 10 січня 2019р; №4 від 16 січня 2019р; №5 від 25 січня 2019р- №6 від 04 лютого 2019р; №7 від 12 лютого 2019р; №8 від 15 лютого 2019р; №9 від 20 лютого 2019р- №10 від 27 лютого 2019р; №11 від 06 березня 2019р; №12 від 15 березня 2019р; №13 від 21 березня 2019р; №14 від 26 березня 2019р; №15 від 29 березня 2019р.
Згідно Договору про відступлення права вимоги №08-06/19 від 08 червня 2019 року ОСОБА_2 (далі - «Позивач») набув право вимоги, що належало Первісному кредитору відповідно за: договором №1 про надання позики від 04 січня 2019р; Договором №2 про надання позики від 09 січня 2019р; договором №3 про надання позики від 10 січня 2019р; договором №4 про надання позики від 16 січня 2019р; договором №5 про надання позики від 25 січня 2019р; договором №6 про надання позики від 04 лютого 2019р; договором №7 про надання позики від 12 лютого 2019р-договором №8 про надання позики від 15 лютого 2019р; договором №9 про надання позики від 20 лютого 2019р; договором №10 про надання позики від 27 лютого 2019р; догавором №11 про надання позики від 06 березня 2019р; договором №12 про надання позики від 15 березня 2019р договором №13 про надання позики від 21 березня 2019р; договором №14 про надання позики від 26 березня 2019р- договором №15 про надання позики від 29 березня 2019р, щодо належного виконання Позичальником (Відповідачем 1) всіх зобов'язань за вищевказаними договорами про надання позики, зокрема щодо повернення суми заборгованості в загальному розмірі 723 000,00 (сімсот двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.
Відповідно до п.1.2, Договору про відступлення права вимоги № 08-06/19 року від 08 червня 2019 року, Позивач набув право вимоги, що належало Первісному кредиторові, за: договором поруки №1 від 04 січня 2019р; договором поруки №2 від 09 січня 2019р; договором поруки №3 від 10 січня 2019р; договором поруки №4 від 16 січня 2019р; договором поруки №5 від 25 січня 2019р; договором поруки №6 від 04 лютого 2019р; договором поруки №7 від 12 лютого 2019р; договором поруки №8 від 15 лютого 2019р; договором поруки №9 від 20 лютого 2019р; договором поруки №10 від 27 лютого 2019р; договором поруки №11 від 06 березня 2019р; договором поруки №12 від 15 березня 2019р; договором поруки №13 від 21 березня 2019р; договором поруки №14 від 26 березня 2019р; договором поруки №15 від 29 березня 2019р, замість Первісного кредитора вимагати від Поручителя (Відповідача 2) належного виконання зобов'язань Позичальника за договорами позики, зокрема щодо повернення суми заборгованості в загальному розмірі 723 000,00 (сімсот двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.
09 червня 2019 року Позивач особисто вручив Позичальнику повідомлення про відступлення права вимоги від 09 червня 2019 року, що підтверджується підписом Позичальника на повідомленні.
09 червня 2019 року Позивач особисто вручив Поручителю (ТОВ «ДНІПРОТЕХГАЗ» в особі директора Северіна Олександра Дмитровича) повідомлення про відступлення права вимоги від 09 червня 2019 року, що підтверджується підписом та печаткою Поручителя.
У зв'язку з тим, що в установлений строк позика повернута не була, 15.06.2019 року позивач направив на адресу відповідачів вимоги про сплату боргу, проте отримав від них повідомлення про неможливість виконати боргове зобов'язання внаслідок скрутного матеріального становища та відсутністю обігових коштів на банківських рахунках.
17 липня 2019 року рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" про солідарне стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехгаз" (код ЄДРПОУ: 30502624) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договорами про надання позики та договорами поруки №1 від 04 січня 2019 року; №2 від 09 січня 2019 року; №3 від 10 січня 2019 року; №4 від 16 січня 2019 року; №5 від 25 січня 2019 року; №6 від 04 лютого 2019 року; №7 від 12 лютого 2019 року; №8 від 15 лютого 2019 року; №9 від 20 лютого 2019 року; №10 від 27 лютого 2019 року; №11 від 06 березня 2019 року; №12 від 15 березня 2019 року; №13 від 21 березня 2019 року; №14 від 26 березня 2019 року; №15 від 29 березня 2019 року в загальному розмірі 723 000,00 грн.
Витрати пов'язані з третейським розглядом віднесено на відповідачів.
Перевіряючи доводи заяви у контексті положень ЦПК України та Закону України «Про третейській суди» суд дійшов наступних висновків.
Розділом VII ЦПК України регламентований порядок здійснення провадження у справах про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Положеннями частини 2 статті 454 ЦПК України встановлено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Частиною 3 статті 457 ЦПК України визначено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Відповідно до частини 1 статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні визначено Законом України «Про третейські суди»(далі по тексту - Закон).
Так, статтею 1 Закону визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Винятки встановлені статтею 6 Закону.
Відповідно до статті 7 Закону в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Згідно зі статтею 8 Закону порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.
Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (абзац п'ятий частини першої статті 2 Закону про третейські суди). Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина перша статті 12 Закону України «Про третейські суди»).
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
Окрім того, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (частина перша статті 5 Закону України «Про третейські суди»).
Рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, і питання, вирішені судом, не виходять за межі третейської угоди, що узгоджується з п.1.14. договорів, де зазначено, що будь-який спір, що виникає з цього Договору або у зв'язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, зміни, розірвання, припинення чи недійсності, якщо його не можливо вирішити шляхом переговорів, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого третейського суду "Південно-Східний Міжрегіональний" (Дніпропетровське обласне управління юстиції, свідоцтво №9-ТС від 29.11.2005 року), з обранням третейським суддею Єнчева Ф.І.
Також, згідно п. 7.2. договорів поруки встановлено, якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він підлягає розгляду в постійно діючому третейському суді "Південно-східний Міжрегіональний" (Дніпропетровське обласне управління юстиції, Свідоцтво №9-ТС від 29 листопада 2005 року), з обранням третейським суддею Єнчева Ф.І.
Як на підставу вимог про скасування рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 17 липня 2019 року у даній справі, ОСОБА_1 посилалася на те, що: третейський суд зазначеним рішенням вирішив питання про її права та обов'язки, однак не залучив її до розгляду справи в якості третьої особи.
Відповідно до положень статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Частиною третьою статті 457 ЦПК України визначено, що при розгляді справи в судовому засіданні, суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Згідно з частиною другою статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що особа, яка не брала участь у третейському розгляді, має право на оскарження рішення третейського суду лише у тому випадку, якщо рішенням третейського суду безпосередньо вирішені питання про її права та обов'язки, тобто третейським судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття третейським судом рішення є заявник, або таке рішення має містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
У контексті зазначеного, якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для скасування рішення третейського суду.
Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення третейського суду у порядку статей 454, 455 ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване рішення третейського суду прийнято про її права та обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до третейського розгляду, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення третейський суд прямо зазначив про права та обов'язки цієї особи.
Доводи заявниці про те, що ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі, хоча вона є учасником ТОВ "Дніпротехгаз" та володіє розміром 50% у статутному капіталі, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року порушуються її права, є виключно її припущенням, та не свідчать про існування порушеного її права як учасника ТОВ "Дніпротехгаз".
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , заявник звернулася до суду про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року, саме як фізична особа, а не в інтересах ТОВ "Дніпротехгаз".
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Так, відповідно до вимог ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників (засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.
Зважаючи на викладене, ТОВ "Дніпротехгаз" має самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
ОСОБА_1 , як співзасновник юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями ТОВ "Дніпротехгаз", а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника).
Крім того, чинним законодавством не передбачено залучення третіми особами до участі у справі засновників юридичних осіб у спорах, де відповідачем є засновані ними юридичні особи.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 457 ЦПК України, за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу суд має право постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу без змін.
При розгляді справи в судовому засіданні, судом встановлено відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Враховуючи недоведеність аргументів заявниці про порушення її прав оскаржуваним рішенням, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року підлягає залишенню без задоволення, а відповідне рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року підлягає залишенню без змін.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 454, 457, 458, 460 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 17 липня 2019 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів.
Суддя О.В. Свистунова