06.05.2021
Справа №720/196/21
Провадження № 2/720/272/21
06 травня 2021 року м. Новоселиця
Новоселицький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Мелещук К.О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін в м. Новоселиця цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості , суд,-
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення боргу за договором кредиту, в якій зазначив, що відповідно до укладеного договору на отримання банківських послугу №б/н від 25 серпня 2005 року ОСОБА_1 на підставі поданої заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанк отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою процентів щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов укладеного договору кредиту Банк зобов'язався надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідач допустила порушення умов укладеного договору та станом на 13 грудня 2020 року склалась заборгованість в загальній сумі 32164 грн. 90 коп., яка складається з 26897 грн. 33 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5267 грн. 57 коп. заборгованість по відсоткам.
Представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором кредиту в розмірі 32164 грн. 90 коп. і судові витрати в розмірі 2270 грн..
Ухвалою судді від 24 лютого 2021 року відкрито провадження по даній позовній заяві та призначена до судового розгляду у порядку спрощеного провадження.
15 березня 2021 року судом вирішено подальший розгляд справи провести з викликом сторін по справі.
В судовому засіданні представник позивача не з'явився, однак направив до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує, щодо винесення по справі заочного рішення.
Відповідач будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи по суті в судовому засіданні не з'явилася і не повідомила суд про причину своєї неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. По справі є в наявності достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Суд оцінивши надані позивачем докази до позовної заяви, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Наданими сторонами доказами судом встановлено, що відповідно до наданої копії заяви №б/н від 21 листопада 2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту в розмірі 5000 грн. на кредитну картку.
З довідки ПриватБанку вбачається, що 25 серпня 2005 року їй була видана кредитна картка за № НОМЕР_1 та 21 листопада 2005 року встановлений кредитний ліміт в розмірі 5000 грн. та з часом кредитний ліміт збільшувався.
З наданого розрахунку заборгованості по кредиту вбачається, що відповідач порушила умови кредиту та у зв'язку з чим склалась заборгованість по кредиту в загальній сумі в загальній сумі 32164 грн. 90 коп., яка складається з 26897 грн. 33 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5267 грн. 57 коп. заборгованість по відсоткам
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві про отримання ОСОБА_1 кредиту у ПриватБанку від 21 листопада 2005 року процентна ставка не зазначена.
До позовної заяви додані Умови і правилами надання банківських послуг, однак позивач не надав до матеріалів справи підтверджень, що саме з цими Умовами ознайомилася і погодилася з ними відповідач, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того в самих Умовах і правилах надання банківських послуг не зазначена процентна ставка.
При цьому, згідно з ч.6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає, що підлягають стягненню фактично отримані кредитні кошти з відповідача на користь позивача в сумі 26897 грн. 33 коп..
Щодо стягнення 5267 грн. 57 коп. заборгованості за простроченими відсотками, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки їх розмір та нарахування не передбачено в заяві від 21 листопада 2005 року, а інших документів, які б підтвердили факт погодження відповідачем конкретної відсоткової ставки по даному кредиту суду надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Платіжним дорученням №PROM1BDB9X від 21 грудня 2020 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн.
Тому суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2270 грн..
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 80, 82, 141, 245, 246, 258-273, 274-279,280, 354 ЦПК України, і на підставі ст.ст.554,610,611, 612,625,1054 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 на користь АТ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 26897 грн. 33 коп. (двадцять шість тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 33 коп.) в решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 на користь АТ «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн..).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд Чернівецької області в 30-денний строк з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_1 має право протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду подати заяву про перегляд заочного рішення суду.
Суддя: Вівчар Г.А.