21.04.2021
Справа №720/2036/20
Провадження № 2/720/178/21
14 квітня 2021 року м. Новоселиця.
Новоселицький районний суд Чернівецької області, у складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Факащук А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоселиця справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоселицької об'єднаної територіальної громади та ОСОБА_2 , третя особа КП «Новоселицьке районне бюро технічної інвентаризації»
- про визнання незаконним рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, про визнання незаконним рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Котелеве Новоселицького району Чернівецької області в сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Його сім'я проживала в будинковолодінні в АДРЕСА_1 .
Дане дворогосподарство згідно виписки з погосподарської книги в період з 01.07.1990 року по 15.04.1991року відносилося до дворів колгоспного типу та в ньому на той період проживали: ОСОБА_2 голова двору, ОСОБА_3 дружина та діти ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
Таким чином, враховуючи те, що вказане господарство до 15.04.1991 року відносилося до категорії дворів колгоспного типу то воно згідно чинного на той час закону було спільною власністю кожного члена даного двору і частки членів колгоспного двору були рівні, відповідно по 1/4 частці мав кожний з таких співвласників.
З 1976 року по 1995 рік його батьки збільшили площу житлового будинку та станом на 1995 рік загальна площа житлового будинку становила 45.40 кв.м., житлова площа 33.70 кв.м. добудували до житлового будинку веранду загальною площею 68.10 кв.м., побудували автогараж площею 29.5 кв.м., господарьский сарай площею 43.70 кв.м., та сарай площею 11.80 кв.м.
Отже з 1995 року в будинковолодінні по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок літ."А" , добудова до житлового будинку літ."А", автогараж літ. "Б", сарай літ."В" та сарай літ. «Г».
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилася спадщина на 1/4 частку житлового будинку літ. «А» в колгоспному дворі та на 1/2 частку на добудову до житлового будинку загальною площею 68.10 кв.м., автогараж площею 29.5 кв.м., господарський сарай площею 43.70 кв.м., та сарай площею 11.80 кв.м. та на земельний пай.
На день смерті мами ОСОБА_3 він проживав та проживає в даному господарстві по АДРЕСА_1 та фактично прийняв спадщину.
У 2002 році його батько прийняв спадщину на земельну частку пай, який належав його матері, він від прийняття спадщини, а саме частки земельного паю відмовився.
Крім цього,оскільки він знав, що є будинковолодіння за вказаною вище адресою, в даному господарстві де він проживав спільно з батьками, сестрою він мав намір звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, але збираючи всі необхідні документи на даний час йому стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Котелівської сільської ради Новоселицького району від 08 серпня 2007 року було оформлено право приватної власності на житловий будинок з прилеглими будівлями та спорудами розташованими в АДРЕСА_1 на його батька ОСОБА_2 .
В подальшому на підставі вказаного рішення відповідачу ОСОБА_2 15 серпня 2007 року було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з прилеглими будівлями та спорудами розташованими в АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що прийняте рішення виконавчого комітету Котелівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 08 серпня 2007 року та відповідне свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок та господарсько-побутові споруди по АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_2 порушують його права як співвласника вказаного господарства та як спадкоємця за законом після смерті матері, а відтак підлягають скасуванню.
В судовому засіданні позивач та його представник не з'явилися, однак представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує в повному обсязі. Просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не з'явився, однак направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов визнає в повному обсязі.
Представник відповідача Новоселицької ОТГ та третьої особи в судовому засіданні не з'явилися, однак направили до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, заявлений позов визнають в повному обсязі.
Суд враховуючи, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, враховуючи що визнання позову відповідачами не суперечить встановленим обставинам по справі дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основноположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в судовому порядку звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріалами справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , про що складений актовий запис № 20 виконавчим комітетом Котелівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Дворогосподарство по АДРЕСА_1 згідно виписки з погосподарської книги № 757 від 11 листопада 2020 року в період з 01.07.1990 року по 15.04.1991року відносилося до дворів колгоспного типу та в ньому на той період проживали: ОСОБА_2 голова двору, ОСОБА_3 дружина та діти ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 120 ЦК України в редакції 1963 року «Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності».
Тобто, зазначене дворогосподарство відповідно до вимог ЦК України в редакції 1963 року належало чотирьом членам двору на праві спільної власності у рівних частках. А тому власники даного дворогосподарства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали рівні часки по 1/4.
Стаття 380 ЦК України зазначає, що жилий будинок є об'єктом права приватної власності.
З 1976 року по 1995 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збільшили площу житлового будинку та станом на 1995 рік загальна площа житлового будинку становила 45.40 кв.м., житлова площа 33.70 кв.м. добудували до житлового будинку веранду загальною площею 68.10 кв.м., побудували автогараж площею 29.5 кв.м., господарський сарай площею 43.70 кв.м., та сарай площею 11.80 кв.м. Отже з 1995 року в будинковолодінні по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок літ. «А» , добудова до житлового будинку літ. «А -1», автогараж літ. «Б», сарай літ. «В» та сарай літ. «Г», про що складений акт обстеження самочинно зведених будівель.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , про що складений актовий запис № 11 виконавчим комітетом Котелівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на 1/4 частку житлового будинку літ. «А» в колгоспному дворі та на 1/2 частку на добудову до житлового будинку загальною площею 68.10 кв.м., автогараж площею 29.5 кв.м., господарський сарай площею 43.70 кв.м., та сарай площею 11.80 кв.м. і на земельний пай.
На день смерті ОСОБА_3 в господарстві по АДРЕСА_1 проживали чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 , про що свідчить довідка № 778 видана Котелівським старостинським округом № 6 19 листопада 2020 року.
У 2002 році чоловік померлої ОСОБА_2 прийняв спадщину на земельну частку пай, який належав його дружині ОСОБА_3 , син померлої ОСОБА_1 від прийняття спадщини відмовився, а саме частки земельного паю, що підтверджується заявою поданої до нотаріальної контори № 85 від 23 жовтня 2003 року.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Рішенням № 75 від 08 серпня 2007 року виконавчого комітету Котелевської сільської ради Новоселицького району було оформлено право приватної власності на житловий будинок з прилеглими будівлями та спорудами розташованими по АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 .
В подальшому на підставі вказаного рішення відповідачу ОСОБА_2 15 серпня 2007 року було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з прилеглими будівлями та спорудами розташованими в АДРЕСА_1 серія САВ № 904034 від 15 серпня 2007 року та витяг про державну реєстрацію права власності серії ССГ № 193538.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як встановлено ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - четвертою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1, 2, 4 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).
Згідно ч. 5 п. 5 Постанови ПВС України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Враховуючи те, що спірне господарство до 15.04.1991 року відносилося до категорії дворів колгоспного типу то воно згідно чинного на той час колгоспного права було спільною власністю кожного члена даного двору і частки членів колгоспного двору були рівні, а отже відповідно по 1/4 частці мав кожний з таких співвласників, а тому відповідно і спадок в житловому будинку відкривався на 1/4 частку спадкодавця, як колишнього члену колгоспного двору, крім того після смерті матері відкрилася спадщина на 1/2 частку на будинковолодіння побудовані у 1995 році, а тому прийняте рішення виконавчого комітету Котелівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 08 серпня 2007 року та відповідне свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок та господарсько-побутові споруди по АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_2 порушують права позивача як співвласника господарства по АДРЕСА_1 та як спадкоємця за законом після смерті матері, а відтак підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 321, 328 ЦПК України, ст. ст. 10, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Котелівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області№ 74 від 08 серпня 2007 року про визнання права приватної власності в цілому за ОСОБА_2 на житловий будинок з прилеглими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 15 серпня 2007 року та витяг про державну реєстрацію права власності серії ССГ № 193538 виданих на ім'я ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через місцевий Новоселицький районний суд в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Вівчар Г.А.