17.05.2021
Іменем України
17 травня 2021 року с.м.т.Шевченкове
Суддя Шевченківського районного суду Харківської області Тордія Е.Н. розглянувши адміністративний матеріал №637/415/21 (3/637/233/21), який надійшов з ВПД №1 (Шевченкове) Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області у відношенні :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює ЛМ «Транс» водієм, інд. код невідомий, проживає по АДРЕСА_1 ,
у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Роз'яснені права, передбачені ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.63 Конституції України,-
Короткий зміст та фактично встановлені обставини.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 1 травня 2021 року вбачається, що 1 травня 2021 року, біля 20.20 години по вул. Харківській шлях 32, в с.м.т. Шевченкове ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем ВАЗ 21102, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння , а саме запахом алкоголю з порожнечі роту, від проходження медичного огляду у встановленому порядку відмовився ,що було зафіксовано відеозаписом. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позиція учасників судового процесу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив ,що 1 травня 2021 року біля 20.30 зустрічав на автовокзалі с.м.т. Шевченкове свого товариша. Враховуючи що останній має водійські права вони домовились що машину поведе саме він. Він постави автомобіль біль автостоянки не побачивши знак, який це забороняє. Він купив пива і так як не мав наміру сідати за кермо його випив. В цей час до нього підійшли працівники поліцій, у зв'язку з порушення правила стоянки та одночасно вирішили скласти протокол що він керував транспортним засобом у стані сп'яніння ,що само по собі не відбувалось. Пояснив ,що є водієм і це його єдиний заробіток. Він ніколи не сідає за кермо у стані сп'яніння. Прохав це врахувати при вирішенні питання щодо притягнення його до відповідальності.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 засвідчив ,що його було запрошено працівниками поліції 1 травня 2021 року ,біля 20.20 години засвідчити факт того ,що водій відмовився проходити
медичний огляд на стан сп'яніння. Зазначив ,що не може підтвердити факт того ,що особа рухалась на належному йому автомобілі, і його було зупинено. Також зазначив ,що ОСОБА_1 нервував через події,працівники поліції робили відеозапис.
Суддя, дослідивши надані до справи докази дійшов наступного висновку.
Мотиви суду та застосовані правові норми.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
У відповідності до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, обєктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність по ній настає 1) у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України), 2) у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України), 3) а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Таким чином для кваліфікації діяння за ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа: -керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; -або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; - або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до роз'яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 рудня 2005 року №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані спяніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відео реєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є доказами.
Згідно «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що
знижують увагу та швидкість реакції», детально вказано послідовність доведення водія в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. За наявності ознак алкогольного сп'яніння огляд на стан сп'яніння може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, і алгоритм проведення перевірки таки: якщо огляд проводиться поліцейськими: перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу; на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, визначених у п.3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння; якщо встановлений факт сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складання відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст.. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення); якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Каге1іп v. Russia»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Разом з тим, діючим законодавством чітко визначено процедуру проходження огляду на стан алкогольного спяніння (ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року)).
Між тим, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я, відповідно до ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п.п. 7, 8 Інструкції, є три підстави:1) незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з результатами огляду на стан сп'яніння, проведеного працівником поліції на місці зупинки транспортного засобу; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, що, в такому випадку, є обовязковим.
З відеозапису дослідженого в судовому засіданні вбачається, що працівниками патрульної поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження медичного обстеження на стан спяніння у встановленому законодавством порядку в присутності двох свідків за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, вказано про можливість проходження такого або за допомогою драгера або в закладі охорони здоров'я, що фактично не відповідає ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні та п.п. 7, 8 Інструкції.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей, які б свідчили про необхідність обов'язкового проведення огляду на стан алкогольного спяніння щодо ОСОБА_1 безпосередньо в медичному закладі, відповідно до ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення , або до п. 8 Інструкції.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції, огляд на стан спяніння, проведений з порушенням, зокрема пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції, вважається недійсним.
Крім того, відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Додатком за № 1 Інструкції затверджено форму такого направлення.
Дослідивши адміністративний протокол та додатки до нього суддя зазначає, що таке направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в додатках до протоколу відсутнє.
З оглянутого в судовому засідання відеозапису CD-диску видно, тільки те що ОСОБА_1 стоїть перед працівниками поліції ,які не обґрунтували причину зупинки. Окрім того відеозапис не містить доказу того ,що ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції, які і виявили його стан.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 31 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати один з таких превентивних заходів: зупинення транспортного засобу. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Згідно до ч.3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»).
Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.
З огляду на те, що підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським не зазначено, то саме зупинку транспортного засобу та наступні дії інспектора поліції не відповідають вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII поліція згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як слідує з пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, а також при перегляді доданого до матеріалів справи відеозапису, останнього працівники поліції не зупиняли
Крім того, надані відеозаписи, які надіслані до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення, та були досліджені в судовому засіданні, не містять достатніх та достовірних даних про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки під час огляду в судовому засіданні відеозаписи CD- дисків, не відтворюють факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу.
Всупереч вимогам п.п. 3.3 та 3.5 Інструкції «про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03 лютого 2016 року № 100, відеозапис є не суцільним, починається не з часу зупинки транспортного засобу , а з моменту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.
Положеннями ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи,що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Частини 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Висновки суду щодо застосування адміністративного стягнення.
Враховуючи особисте пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надані суду докази, оцінивши їх у сукупності, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтвердження в судовому засіданні не знайшла, а тому провадження у справі має бути закритим, за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7,9, 124 ,247, 251, 256,280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд Харківської області.