Справа№ 508/998/20
Провадження№2/508/97/21
12.05.21 року смт. Миколаївка
Миколаївський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді: Банташ Д.С.,
при секретарі: Мазарак Н.А.,
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Миколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_1 ) про визнання шлюбу від дня його державної реєстрації недійсним,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу від дня його державної реєстрації недійсним.
Свої вимоги мотивувала тим, що в квітні 2017 року вона познайомилась з відповідачем. Через два дні після знайомства, а саме 10 квітня 2017 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 був зареєстрований в Приморському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 325. Після укладення шлюбу їй стало відомо, що відповідач не мав наміру створити сім'ю, а використав шлюб між ними для отримання дозволу на реєстрацію та проживання на території України.
Позивач, ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Суду пояснила, що відповідача вона бачила тільки у відділі реєстрації актів цивільного стану, до цього ніколи з ним знайома не була. Після реєстрації шлюбу вони не мешкали разом жодного дня, не вели спільного господарства. Шлюб з відповідачем вона уклала на прохання своєї знайомої, для того щоб відповідач зміг для отримати дозвіл на реєстрацію та проживання на території України.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав. При цьому зазначив, що він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 для отримання дозволу на реєстрацію та проживання на території України. Шлюб уклав без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
У відповідності до ч.ч. ст. 1,2,3 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
2. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
3. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд вважає, що є передбаченні чинним законодавством підстави для розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу від дня його державної реєстрації недійсним у підготовчому судовому засіданні.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 10 квітня 2017 року у Приморському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 325 (серія та номер свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ) (а.с.4).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Сторони по справі, позивач і відповідач, у судовому засіданні підтвердили, що їхній шлюб був укладений без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч. 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
У відповідності до ст. 27 Сімейного Кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
На підставі ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.
Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст. 44 Сімейного Кодексу у випадках, передбачених статтями 39-41 Сімейного Кодексу України, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
У відповідності до ст. 45 Сімейного Кодексу недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Таким чином, відповідно до положень Сімейного кодексу України, при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім'ю чи про його відсутність.
Визнання шлюбу недійсним є підставою для анулювання актового запису щодо укладання шлюбу і виданого Свідоцтва про шлюб. На підставі рішення суду про визнання шлюбу недійсним орган реєстрації шлюбу має зробити відповідний запис в актовій книзі.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задовлення.
Керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу від дня його державної реєстрації недійсним - задовольнити.
Визнати шлюб, між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Грузії), укладений 10 квітня 2017 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 325 - недійсним з дня його державної реєстрації.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення складено 14 травня 2021 року.
Суддя Д.С. Банташ