Справа № 521/14976/15-ц
Провадження № 8/521/10/21
13 травня 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.
секретаря судового засідання - Кушнірука О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року у цивільній справі № 521/14976/15-ц за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковальська Вікторія Володимирівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
10.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою та просив суд скасувати рішення Малиновського районного суду по справі № 521/14976/15-ц від 07.07.2016 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про витребування квартири задовольнити, посилаючись на наступні обставини.
Згідно заяви, 07.07.2016 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.09.2016 року та постановою Верховного Суду від 01.02.2018 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про витребування квартири АДРЕСА_1 . При цьому судами було встановлено наступне: ОСОБА_1 не є власником вищевказаної квартири, оскільки 03.12.2001 року він продав її ОСОБА_5 на підставі договору, посвідченого Одеською універсальною товарною біржею GIP; ОСОБА_1 придбав вищевказану квартиру протиправно; ОСОБА_2 придбала квартиру правомірно. Заявник стверджує, що сукупність вищевказаних фактів призвела до ухвалення судом рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були залишенні без задоволення.
Згідно позовної заяви, на теперішній час заявнику стали відомі наступні обставини: договір купівлі продажу квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не укладався, що підтверджується рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2019 року у справі №521/1261/16-ц; спірна квартира придбана ОСОБА_1 в установленому законом порядку, що підтверджується постановою свідчого СВ Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області Тимощука О.В. від 19.08.2019 року про закриття кримінального провадження №12015160470005395 від 28.08.2018 року; ОСОБА_6 придбала квартиру незаконно, а саме у період перебування квартири під арештом, що підтверджується постановою Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №815/340/16.
Заявник вважає викладені вище обставини нововиявленими та такими, що могли вплинути на висновки суду під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковальська Вікторія Володимирівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому звернулася до суду з відповідною заявою про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами.
10.09.2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Михайлюку А.М.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.09.2019 року, заяву про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2019 року, задоволено самовідвід судді Михайлюку О.А. у розгляді заяви про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами.
24.09.2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2019 року, заяву про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами, було повернено заявнику у зв'язку з неусуненням недоліків, які вказувались в ухвалі суду про залишення заяви без руху від 12.09.2019 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.06.2020 року, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси 22.11.2020 року про повернення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.03.2021 року, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси 22.11.2020 року про повернення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та постанову Одеського апеляційного суду від 23.06.2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
07.04.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07.07.2016 року по цивільній справі та призначено слухання справи.
13.05.2021 року заявник - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій просив слухати справи без його особистої участі. Треті особи у судове засідання не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.
13.05.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив відкласти слухання справи на іншу дату, з огляду на зайнятість його адвоката - Адабаш С.А. у інших судових засіданнях, проте не надав суду ніяких належних та допустимих доказів такому твердженню. До того ж, від адвоката Адабаш С.А. - представника ОСОБА_1 до суду ніяких заяв не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 429 ЦПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07.07.2016 року по цивільній справі та призначено слухання справи на 13.05.2021 об 11 годині 00 хвилин з урахуванням тридцятиденного строку, передбаченого ЦПК України.
Суд звертає увагу заявника, що порушення строків розгляду справи є грубим порушенням процесу, оскільки, як передбачено законом, своєчасний розгляд є безпосереднім обов'язком суду.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 429 ЦПК України, стосовно тридцятиденного строку розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, суд, з метою дотримання розумних та справедливих строків розгляду заяви та, з урахуванням неявки учасників процесу, вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року у цивільній справі № 521/14976/15-ц за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковальська Вікторія Володимирівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про перегляд рішення від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами не можливо задовольнити, виходячи з наступного.
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 13.11.2001 року між ним та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардук М. Д. та зареєстрованого 14.11.2001 року в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . 23 вересня 2014 року під час звернення його до житлово-експлуатаційної дільниці № 1 за отриманням довідки для оформлення субсидій, йому стало відомо, що у належній йому спірній квартирі зареєстрована невідома йому особа - ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що спірна квартира вибула із його власності поза його волею на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.11.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 з використанням підроблених документів. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В. Право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_9 , яка була введена в оману невстановленою особою.
В подальшому 31.01.2014 року ОСОБА_9 відчужила спірну квартиру ОСОБА_10 на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. Щедрова О.В., у свою чергу, 02.04.2014 року, на підставі посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А.В. договору, відчужила спірну квартиру ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що договір купівлі-продажу від 25.11.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В., може бути визнаний судом недійсними відповідно до статті 215 ЦК України, оскільки його було укладено на підставі підроблених документів. Приватним нотаріусом Ковальською В.В. було неуважно перевірено договір купівлі-продажу квартири, начебто укладений 03.12.2001 року на товарній біржі. Отже, недбалість приватного нотаріуса Ковальської В.В., яка мала місце під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , призвела до незаконного позбавлення права власності на спірну квартиру.
10.02.2002 року постановою слідчого Малиновського РВВС м. Одеси на спірну квартиру було накладено арешт. 21.11.2013 року заборону відчуження спірної квартири незаконно скасовано державним реєстратором Зібровою В.В. на підставі підроблених документів, неправомірні дії якого є предметом розгляду Одеським окружним адміністративним судом.
Позивач вказує, що у нього ніколи не виникало наміру здійснити відчуження належної йому квартири. Однак, в період з листопада 2013 року до квітня 2014 року відбувся ряд неправомірних дій, цілеспрямованих на заволодіння належним йому майном, з метою привласнення квартири.
В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню щодо незаконного заволодіння спірною квартирою було встановлено, що до всіх злочинних діянь позивач не має жодного відношення. В рамках досудового слідства було набуто достатньо доказів про скоєння злочину організованим злочинним угрупуванням, що свідчить про вибуття квартири з його володіння поза його волі, внаслідок вчинення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, та надає позивачу право витребувати квартиру з незаконного володіння відповідачки.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року в задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено, що він є власником спірної квартири.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена. Рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішені спору правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наданим сторонами доказам, зокрема, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він володіє спірним майном на відповідній правовій підставі.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтувались на припущеннях. Посилання у рішеннях судів на постанови слідчих у кримінальних справах, досудове слідство по яким не закінчилось винесенням обвинувального вироку, а навпаки закрито за відсутністю складу злочину, є некоректним. Адже, у постановах слідчих була викладена лише версія можливого розвитку подій, яка підлягала перевірці та в результаті ця версія не підтвердилась, тому кримінальне провадження було закрито. Судами не було звернуто уваги на зміст договору купівлі-продажу, на підставі якого спірна квартира вибула з його володіння.
У листопаді 2016 року відповідачка надала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила касаційну скаргу останнього залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.02.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 року залишено без змін.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши у повному обсязі фактичні обставини справи з урахуванням наданих сторонами доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем не доведено, що він є власником спірного майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а відповідачка володіє квартирою правомірно. При цьому судоми зауважено, що спірна квартира вибула з власності, саме ОСОБА_11 17.10.2001 року, за життя ні власник спірної квартири ОСОБА_11 , ні його правонаступник - син ОСОБА_12 , з різних причин, не змогли захистити свої порушені права в суді та в правоохоронних органах.
За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що жоден з правочинів, вчинених щодо спірного майна недійсним у встановленому законом порядку не визнано. Навпаки, позивачем оспорювався договір купівлі-продажу нерухомого майна № 01/1232, укладений 03.12.2001 року на Одеській універсальній товарній біржі GIP між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , але ним було подано заяву про відмову від позову, внаслідок чого провадження у справі про визнання правочину недійсним було закрито.
Доводи заявника у касаційній скарзі про безпідставність посилання судів попередніх інстанцій на постанови слідчих у кримінальних справах, провадження у яких закрито за відсутністю складу злочину, є необґрунтованими, оскільки судами зроблено обґрунтовані висновки на підставі встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів (т. 4, а.с. 175-181).
У вересні 2019 року до Малиновського районного суду м. Одеси електронною поштою надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами (т. 4, а.с. 190-192).
Згідно правил ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частина 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 Постанови № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року визначив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави для посилання на ці обставини виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Як вбачається, позивач у своїй заяві про перегляд рішення від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами, посилається на обставини, які викладені у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року по справі № 521/12361/16-ц; у постанові слідчого Тимощука О.В. від 19 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12015160470005395, та у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року по адміністративної справі № 815/340/16, тобто, на обставини, які зазначені у цих документах і виникли тільки після ухвалення судового рішення по справі № 521/14976/15-ц.
Даний факт підтверджується датами винесення рішень по ним. Враховуючи вказане, обставини, викладені у цих документах, не є нововиявленими обставинами.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами, а також факт неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами містяться у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року справа № 147/325/13-ц, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 363/2936/15-ц, та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року справа № 454/3003/14-ц.
При цьому, як вбачається по датам винесення рішень по наданим позивачем документам, вони складені після ухвалення судового рішення по справі № 521/14976/15-ц, а тому є новими доказами.
Відповідачка - ОСОБА_2 у своємі відзиві на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 11.05.2021 року наголошує, що з вказаним погоджується представник відповідача адвокат - Адабаш С.А., яка в рамках цивільної справи № 521/9593/19, яка знаходиться у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси у судді Плавича І.В. стверджує, про те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження та рішення суду у справі № 815/340/16, є новими доказами, про що зазначено у відповіді на відзив від 18.10.2020 року.
Згідно правової позиції Верховного суду, яка викладена у постанові від 29.08.2018 року у справі №552/137/15-ц, нові докази не можуть бути підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28)».
Як вбачається, позивачем таких доказів із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не надано.
Судом встановлено, що посилання на обставини, які викладені у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року по справі № 521/12361/16-ц є безпідставними у зв'язку з тим, що зазначене рішення не набрало законної сили і у розумінні ст.ст. 77, 79 ЦПК України не є належним та достовірним доказом.
До того ж, відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України при розгляді іншої справи не доказуються обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що постанова слідчого Тимощука О.В. від 19 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12015160470005395 не є доказом права власності та ні яким чином не доказує, що під час винесення судового рішення по справі № 521/14976/15-ц, ОСОБА_1 дійсно був належним власником спірної квартири.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 липня 2016 року по зазначеній справі було встановлено, що ОСОБА_1 не є власником квартири по адресу АДРЕСА_3 та придбав її у особи, яка не мала права на її відчуження. Судовим рішенням, також, не встановлено порушення прав ОСОБА_1 , саме відповідачем ОСОБА_2 (т. 4, а.с. 123-126).
Колегію суддів апеляційного суду Одеській області встановлено, що ОСОБА_1 не набув права власності на цю квартиру у встановленому законом порядку, про що зазначено в ухвалі від 15.09.2016 року (т. 4 а.с. 108-118).
Зазначені обставини не спростовані наданими позивачем доказами, що підтверджує факт того, що у ОСОБА_1 відсутнє право на спірну квартиру.
Стосовно стверджень позивача про, те що квартира перебувала під арештом під час її купівлі ОСОБА_2 , суд роз'яснює наступне. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів, не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
До того ж з копій матеріалів реєстраційної справи № 221547251000, справи нотаріального провадження щодо укладення договору купівлі-продажу від 04.04.2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , та відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 28.03.2018 року, вбачається, що 04.04.2014 року під час укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , вказана квартира під арештом не перебувала та не було підстав для відмови в укладенні зазначеного договору.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що у відповідності до вимог ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак, як вбачається, позивачем подані до матеріалів справи копії вищевказаних документів, якими він обґрунтовує свою заяву, які всупереч зазначеним вимогам законодавства не засвідчені належним чином.
Згідно позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, докази додані до матеріалів справи, що не засвідчені належним чином є не допустимими. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 8 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд прийшов до висновку, що рішення Малиновського районного суду по справі № 521/14976/15-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.09.2016 року та постановою Верховного Суду від 01.02.2018 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування квартири АДРЕСА_1 , не може бути переглянуте за наведеними ОСОБА_1 обставинами, оскільки такі обставини не можуть вважатись нововиявленими та не могли вплинути на висновки суду під час розгляду справи.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. В ухвалі суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Керуючись: постановою № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року, ст.ст. 76, 81, 260-263, 354, 423-429 ЦПК України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року у цивільній справі № 521/14976/15-ц за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковальська Вікторія Володимирівна про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СУДДЯ: БОБУЙОК І.А.