05.05.21
Справа № 635/1455/21
Провадження № 2/635/2042/2021
05 травня 2021 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поливанової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 6000 тисяч гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває у шлюбі із відповідачем, який зареєстрований 23 січня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №34. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та перебувають на її утриманні.Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, нікому аліменти не сплачує, інших дітей не має, має достатній доход, щоб сплачувати адіменти на утримання дітей у розмірі 6000 грн. щомісячно. За вказаних обставин вона звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позвиач у судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутністть, зменшила позовні вимоги та просила сстягнути з відповідача аліменти у розмірі 3000 грн. на двох неповлнолітніх дітей.
Відпвідач у судове засіданні не зявився, надав заяву, якою визнав зменшені позовні вимоги, просив розглянути справу у його відсутність.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Сторони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 23 січня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову, актовий запис №34 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 23 січня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції).
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 10 червня 2010 року Малороганською сільською радою Харківського району Харківської області) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 02 вересня 2011 року Малороганською сільською радою Харківського району Харківської області), батьком дітей записаний відповідач по справі - ОСОБА_2 .
Неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією Виконавчого комітету Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Отже, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження саме в твердій грошовій сумі. В матеріалах справи також відсутні відомості щодо офіційного працевлаштування відповідача та отримання ним стабільного, регулярного доходу.
Частинами 1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду справи неповнолітні діти проживають разом з матір'ю та фактично знаходяться на її утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем під час судового розгляду.
Стягнення аліментів у судовому порядку є правом того з батьків, з ким проживає неповнолітня дитина, передбаченим Сімейним Кодексом України, незалежно від надання допомоги на утримання дитини в добровільному порядку.
Оскільки судом встановлено, що неповнолітні діти проживають разом з матір'ю, а отже тягар по їх утриманню здебільшого покладається на неї, виходячи з вимог сімейного законодавства, відповідно якого дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, враховуючи ту обставину, що відповідач є здоровою особою працездатного віку, з урахуванням матеріального становища дітей та їх батька, суд вважає необхідним покладення на останнього аліментного зобов'язання.
При визначенні розміру аліментів, окрім вищевказаних правових положень, суд виходить з наступних обставин.
Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів на підтвердження наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дітей в матеріалах справи відсутні, при цьому, суд враховує ту обставину, що в ході судового розгляду він не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі по 1500 гривень на кожну дитину, вважаючи, що на даний час має змогу сплачувати аліменти лише у такому розмірі.
При визначенні розміру аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім вищевказаних обставин, суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2021 року становить 2395,00 гривен.
Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від:05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Отже, враховуючи викладені обставини, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 гривень на кожну дитину щомісячно, що на думку суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У разі отримання відповідачем іншого прибутку, зміни його матеріального становища позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів в порядку ст. 192 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Отже, суд стягує з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дітей у вищевказаному розмірі, починаючи із дня пред'явлення позову до суду, а саме з 24 лютого 2021 року (і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
За змістом ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п'ясот) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно, починаючи з 24 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п'ясот) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно, починаючи з 24 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позову ? відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості, що не проголошуються:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання АДРЕСА_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено 14 травня 2021 року.
Суддя О.В.Назаренко