13 травня 2021 року
м. Київ
справа №140/1753/19
провадження №К/9901/32392/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Волинській області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді Кузьмич С.М., Шавель Р.М.)
у справі № 140/1753/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у Волинській області,
третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області,
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо проведення розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 26 березня 2019 року та оформлення відповідних матеріалів для призначення пенсії за вислугу років, зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області провести розрахунок вислуги років для призначення пенсії, застосувавши ст. 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки», на підставі якої у рядках «вислуга років, що дає право на призначення пенсії, згідно з розрахунком» та «вислуга років для призначення пенсії» на 18 березня 2016 року вказати 24 роки 11 місяців 19 днів і більше, оформити всі необхідні документи на основі такого розрахунку та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262- XII (далі - Закон №2262- XII) (у редакції, чинній на час вступу на службу до органів внутрішніх справ та призначення на посаду - 15 серпня 1998 року).
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року скасовано, позов задоволено.
4. Головне управління Національної поліції у Волинській області з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року.
5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
6. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
7. ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду з клопотаннями про закриття касаційного провадження, мотивуючи їх відсутністю підстав для касаційного оскарження у цій справі.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з посади інспектора управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції у Волинській області, з 18 березня 2016 року згідно з наказом №49 о/с від 11 березня 2016 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до вказаного наказу, вислуга років позивача на день звільнення складає: календарна - 17 років 07 місяців 03 дні.
9. 26 вересня 2018 року позивач подав відповідачу заяву для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, а саме підготувати та подати необхідні документи до управління Пенсійного фонду України для прийняття рішення щодо призначення йому пенсії за вислугу років.
10. Листами від 04 вересня 2018 року №235/12/01/1-2018, 14 жовтня 2018 року №190/01/29-2018 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви, оскільки на день звільнення зі служби позивач не мав 22 календарних років та 6 місяців вислуги, як це передбачено чинним законодавством, у зв'язку з чим, повідомив позивача про неможливість направити документи для оформлення подання для призначення пенсії за вислугою років до органів Пенсійного фонду.
11. Згідно з розрахунком вислуги років на ОСОБА_1 , вислуга років на 18 березня 2016 року складає 28 років 09 місяців 04 дні.
12. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 14 березня 2019 року у справі №140/2106/18 визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області, яка полягає у відмові ОСОБА_1 у задоволенні його заяви щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області провести розрахунок розміру грошового забезпечення, підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
13. На виконання рішення суду, Головне управління Національної поліції у Волинській області підготовлено документи необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 , в тому числі розрахунок вислуги років для призначення пенсії позивача від 26 березня 2019 року.
14. Ознайомившись із проведеним на підставі рішення суду розрахунком від 26 березня 2019 року, позивач виявив на його думку ряд помилок у розрахунку та невідповідності чинному законодавству, зокрема:
1) пільгова вислуга років вказана у розрахунку становить 28 років 9 місяців 9 днів, тоді як у довідці від 01 жовтня 2018 року №3/1-107 вислуга у пільговому обчисленні складає 28 років 09 місяців 04 дні;
2) у блоці «служба в органах внутрішніх справ» для застосування коефіцієнта вислуги років 1:3 у стовпчику 1, рядки 9 та 12 вказано «підстава: постанова КМ України від 17.07.1992 №393», що не відповідає чинному законодавству, оскільки в даній постанові такий пункт відсутній, а слід застосовувати Закон України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки»;
3) у блоці «служба в Національній поліції України» у рядку 1 не застосовано коефіцієнт вислуги років 1:3 на період мого перебування у закордонному відрядженні у складі національного персоналу Місії ООН у Ліберії, не зазначено підставу: Закон України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки»;
4) у рядках «вислуга років, що дає право на призначення пенсії, згідно з розрахунком» та «вислуга років для призначення пенсії» на 18 березня 2016 року зазначено 17 років 07 місяців 03 дні, що не відповідає положенням ч. 3 ст.8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки», а слід вказати 24 роки 11 місяців 19 днів, виходячи з даного розрахунку.
15. Позивач вважає, що Головне управління Національної поліції у Волинській області фактично відмовило йому у призначенні пенсії за вислугу років, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що в Законі №2262-XII визначено, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, до якої не передбачено зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що зарахувати періоди служби з 07 березня 2011 року по 09 червня 2013 року, з 31 травня 2014 року по 06 листопада 2015 року в календарну вислугу років в трьохкратному розмірі для призначення пенсії ОСОБА_1 , законних підстав у Головного управління Національної поліції у Волинській області не було, а тому відповідачем правомірно зараховано до стажу на пільгових умовах.
17. Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на ч.3 ст. 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» як на підставу для зазначення відповідачем у графі оскаржуваного розрахунку «Вислуга років для призначення пенсії не 17 років 7 місяців 3 дні, а 24 роки 11 місяців 19 днів, оскільки ця норма Закону не передбачає віднесення 3 років 9 місяців календарної служби позивача у складі національного контингенту як учасника міжнародних операцій як трьохкратний розмір 11 років 3 місяці саме до календарної вислуги років для призначення пенсії, а лише до пільгової вислуги років для обчислення пенсії, що й вірно було відображено в спірному розрахунку відповідача та в резолютивній частині цього розрахунку.
18. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і виходив з того, що дії Головного управління Національної поліції у Волинській області, які виразились у неправомірному проведенні позивачу розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 26 березня 2019 року, а фактично відмові у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, є протиправними, оскільки вони порушують право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки».
19. Апеляційний адміністративний суд мотивував свої висновки тим, що в ч. 3 ст. 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» вказано, що вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюється з розрахунку один місяць за три місяці, тобто такі терміни як «пільгова вислуга», «вислуга років в пільговому обчисленні», «зарахування вислуги років на пільгових умовах», «пільгові умови зарахування вислуги років», «загальна вислуга» у вказаному Законі не використовуються, а використовується термін «вислуга років», проте відповідач період вислуги років, здобутих позивачем згідно, саме з вказаним Законом, а не постанови Kабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, незважаючи навіть на те, що в ній такий пункт відсутній, відображає в розрахунку вислуги років для призначення позивачу пенсії лише як пільгову, та не відображає її в резолютивній частині розрахунку у рядках «вислуга років, що дає право на призначення пенсії, згідно з розрахунком» та «вислуга років для призначення пенсії» на 18 березня 2016 року, що суперечить вказаним вище положенням чинного законодавства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
20. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 13, 43 Закону №2262-XII.
22. Відповідач стверджує, що набуття права на пенсію визначає календарна вислуга років, а обчислення розміру пенсії здійснюється за загальною вислугою років (пільгове нарахування).
23. Процесуальним порушенням скаржник вважає те, що суд апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови зазначив про те, що постанова не підлягає касаційному оскарженню.
24. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи відповідача та зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки набуття права на пенсію визначає саме календарна вислуга років.
25. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вважає касаційну скаргу необґрунтованою, посилається на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
27. За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з розрахунку відповідача вбачається, що вислуга на день звільнення ОСОБА_1 складала: в пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 04 дні, в якому враховано період коефіцієнта вислуги 1:3 при прийнятті участі в міжнародних операціях ООН протягом 3-х років 9 місяців в трьохкрантному розмірі, в календарному обчисленні - 17 років 07 місяців 03 дні. Вислуга років станом на 18 березня 2016 року для обчислення пенсії становила 28 років 09 місяців 04 дні, вислуга років для призначення пенсії станом на 18 березня 2016 року становила 17 років 07 місяців 03 дні.
29. Згідно із ч. 3 ст. 8 Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу обчислюються з розрахунку один місяць за три місяці.
30. У ст. 1 вказаного Закону визначено, що національний контингент - військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку, що направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, у тому числі у складі багатонаціональних військових формувань високої готовності військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (спільні батальйони тощо).
31. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон №2262-XII.
32. Пунктом "б" ст. 1-2 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
33. Відповідно до п. "а" ст. 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
34. Своєю чергою, ст. 17-1 Закону №2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
35. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
36. Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
37. Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18.
38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача були наявні 17 років 07 місяців 03 дні вислуги у календарному обчисленні та у пільговому обчисленні - 28 років 09 місяців 04 дні.
39. З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі 805/3923/18-а, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявної у позивача вислуги років достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст.12 Закону № 2262-ХІІ.
40. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
41. Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведеного.
42. Зазначення судом апеляційної інстанції у резолютивній частині постанови про те, що постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає є процесуальним порушенням, яке не призвело до прийняття незаконного рішення, тому не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
43. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні постанови суду апеляційної інстанції.
44. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №140/1753/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб