14 травня 2021 року
Київ
справа №320/2749/19
адміністративне провадження №К/9901/18450/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (у складі головуючого судді Лиски І.Г.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.)
в справі №320/2749/19
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства з питань запобігання корупції
про визнання протиправним та скасування рішення.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просила суд визнати незаконним та скасувати припис «Про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону» №1428 від 17 травня 2019 року, внесений на підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 травня 2018 року, в частині вимоги про усунення порушення вимог абзацу шостого частини другої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції».
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, залишеним без змін, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано спірний припис НАЗК.
3. У поданій касаційній скарзі Національне агентство з питань запобігання корупції із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 4 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що на засіданні 30-ї сесії Української міської ради VII скликання, що відбулося 21 вересня 2017 року, міський голова м. Українка ОСОБА_2 звернувся до депутатського корпусу із особистою заявою про дострокове складання ним повноважень за власним бажанням.
6. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначена заява була розглянута та прийнято рішення «Про дострокове припинення повноважень Українського міського голови», згідно з пунктом 2 якого повноваження міського голови м. Українка ОСОБА_2 достроково припиняються 30 жовтня 2017 року.
7. Починаючи з 30 жовтня 2017 року відповідно до частини другої статті 42 та пункту 1 чистини третьої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тимчасово здійснювати повноваження Українського міського голови розпочала секретар Української міської ради ОСОБА_3 .
8. 12 листопада 2018 року на підставі особистих заяв першого заступника міського голови ОСОБА_4 , заступників міського голови з виконавчої роботи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , керуючої справами виконавчого комітету Української міської ради, прийнято розпорядження №159-к від 12 листопада 2018 року «Про звільнення ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».
9. 14 листопада 2018 року на засіданні 49-ї позачергової сесії Української міської ради VII скликання, розглянувши особисту заяву секретаря Української міської ради ОСОБА_3 про дострокове припинення повноважень секретаря за власним бажанням, відповідно до частини п'ятої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийнято рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області VII скликання ОСОБА_3 та звільнення її з посади». Відповідно до пункту 2 цього рішення повноваження секретаря Української міської ради VII скликання ОСОБА_3 достроково припиняються з 14 листопада 2018 року.
10. 21 листопада 2018 року на засіданні 50-ї позачергової сесії Української міської ради VII скликання прийнято рішення «Про обрання секретарем Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 ». Цим рішенням вирішено: 1) обрати секретарем Української міської ради Обухівського району Київської області VІІ скликання ОСОБА_1 з 21 листопада 2018 року; 2) ввести ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області; 3) посадовим особам, відповідальним за кадрову роботу в Українській міській раді Обухівського району Київської області оформити працевлаштування ОСОБА_1 відповідно до законодавства про працю; 4) Головному бухгалтеру виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області Ніколаєвій І.Б. взяти до відома інформацію про працевлаштування ОСОБА_1 для нарахування заробітної плати відповідно до чинного законодавства України; 5) контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань регламенту, депутатської діяльності, етики, законності, охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян, соціального захисту населення та антикорупційної діяльності Української міської ради Обухівського району Київської області.
11. 28 листопада 2018 року виконавчим комітетом Української міської ради видано розпорядження №165-к «Про призначення ОСОБА_1 на посаду секретаря Української міської ради». Відповідно до цього розпорядження ОСОБА_1 з 28 листопада 2018 року призначена на вказану посаду.
12. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20 липня 2005 року та заявою на звільнення від 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 до 27 листопада 2018 року (включно) працювала доцентом кафедри нотаріального та виконавчого процесу і адвокатури юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та 27 листопада 2018 року в її трудову книжку внесено запис про її звільнення.
13. Крім того в трудовій книжці позивачки також зазначено, що 28 листопада 2018 року її призначено на посаду секретаря Української міської ради, 28 листопада 2018 року нею прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування та цієї ж дати присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п'ятої категорії посад.
14. Згідно з витягів з ЄДРЮОФОПГФ станом на 21 листопада 2018 року, 22 листопада 2018 року та 27 листопада 2018 року у виконавчому комітеті Української міської ради підписантом та керівником з 30 жовтня 2017 року зазначено ОСОБА_3 , станом на 31 травня 2019 року у виконавчому комітеті Української міської ради з 28 листопада 2018 року керівником та підписантом зазначено ОСОБА_1 .
15. Уповноваженими особами Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до направлення на перевірку Національного агентства з питань запобігання корупції від 1 квітня 2019 року №20-11/31/19 з 8 квітня по 7 травня 2019 року включно проведено позапланову перевірку дотримання вимог Закону в Українській міській раді Обухівського району Київської області щодо можливих порушень вимог Закону в частині організації проведення спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 , обраної секретарем Української міської ради.
16. Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 травня 2019 року №1428 секретарю Української міської ради ОСОБА_1 (тимчасово здійснює повноваження Українського міського голови згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») внесено припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону 17 травня 2019 року №1428.
17. Згідно з указаним приписом №1428 від 17 травня 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції вимагало: усунути порушення вимог абзацу шостого частини другої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції»; ініціювати проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли невиконанню посадовими особами Української міської ради Обухівського району Київської області вимог частин другої та третьої статті 57, частини третьої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції». За результатами проведеного службового розслідування вжити заходів у встановленому законом порядку.
18. 31 травня 2019 року виконавчим комітетом Української міської ради видано розпорядження №119 за підписом секретаря міської ради ОСОБА_1 «Про проведення службового розслідування».
19. Відповідно до зазначеного розпорядження, на виконання припису Національного агентства з питань запобігання корупції (вхідний №1193/0/1-19 від 23 травня 2019 року) створено комісію з проведення службового розслідування та зобов'язано комісію в період з 31 травня 2019 року по 29 липня 2019 року здійснити перевірку фактів та з'ясувати всі обставини, що сприяли порушенню посадовими особами Української міської ради вимог законодавства.
20. У подальшому листом виконавчого комітету Української міської ради від 5 червня 2019 року, вих. №1260/0/3-19 за підписом ОСОБА_1 повідомлено Департамент організації із запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, що на виконання його припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону №1428 від 17 травня 2019 року, видано розпорядження №119 від 31 травня 2019 року «Про проведення службового розслідування» та про результати проведення службового розслідування буде повідомлено додатково. Що стосується виконання припису в частині усунення порушень вимог абзацу 6 частини другої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції», повідомлено, що ця вимога оскаржується в суді і за результатами оскарження відбудеться подальший розгляд згідно з чинним законодавством.
21. Після видання виконавчим комітетом Української міської ради розпорядження від 31 травня 2019 року №119 про проведення службового розслідування, відповідною комісією було проведено службове розслідування та складено такі документи: протокол від 26 липня 2019 року засідання комісії з проведення службового розслідування на виконання припису Національного агентства з питань запобігання корупції №1428 від 17 травня 2019 року; службову записку заступника міського голови І.В. Карасьова; відібрані пояснення головного спеціаліста з кадрових питань та кадрового обліку ОСОБА_9 ; протокол від 16 серпня 2019 року засідання комісії з проведення службового розслідування на виконання припису Національного агентства з питань запобігання корупції №1428 від 17 травня 2019 року та складено акт про результати проведення службового розслідування від 16 серпня 2019 року, в якому зазначено, що комісією прийнято рішення про завершення проведення службового розслідування у зв'язку з відсутністю правових підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
22. Також судами встановлено, що Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року в адміністративній справі №320/3412/19 за позовом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльності, адміністративний позов задоволено частково, встановлено відсутність у ОСОБА_1 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
23. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу Секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про встановлення відсутності у ОСОБА_1 компетенції (повноважень) секретаря Української міської ради Обухівського району Київської області з 27 листопада 2018 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині залишено рішення суду першої інстанції без змін.
24. Вважаючи протиправним у частині внесений відповідачем припис, позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
25. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відлік строку, коли виникає обов'язок надати згоду на проведення спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», пов'язується саме із моментом призначення на посаду секретаря міської ради і прийняттям присяги, а не з моментом обрання на цю посаду на сесії ради. Тому, надавши згоду на проведення спеціальної перевірки 28 листопада 2018 року, позивачка не порушила визначений частиною другою статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» строк.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Національне агентство з питань запобігання корупції у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, оскільки судами не враховано правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №818/393/17.
27. У зазначеній справі, на переконання відповідача, зроблено висновок про правомірність внесення Національним агентством з питань запобігання корупції припису за ненадання згоди на проведення спеціальної перевірки протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання на посаду голови районної ради.
28. При цьому, звертає увагу відповідач, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено однаковий порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посаду голови районної ради та секретаря міської ради, а саме шляхом обрання відповідною радою.
29. Відповідач не погоджується з висновками судів про те, що лише після прийняття виконавчим комітетом Української міської ради розпорядження від 28 листопада 2018 року №165-к «Про призначення ОСОБА_1 на посаду секретаря Української міської ради» в неї виник обов'язок надати згоду на проведення спеціальної перевірки.
30. Автор касаційної скарги стверджує, що закон не пов'язує дату надання згоди на проведення спеціальної перевірки з датою початку здійснення повноважень виборної посадової особи органу місцевого самоврядування, а визначає прямий обов'язок особи подати згоду на проведення спеціальної перевірки протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання або затвердження.
31. З огляду на це, ОСОБА_1 після обрання її 21 листопада 2018 року на посаду секретаря міської ради повинна була надати згоду на проведення спеціальної перевірки протягом трьох робочих днів, тобто до 26 листопада 2018 року включно.
32. Наголошує, що єдиною і виключною підставою, внаслідок якої у секретаря міської ради виникає обов'язок надання згоди на проведення спеціальної перевірки, є його обрання на зазначену посаду відповідною радою.
33. Також відповідач не погоджується з висновками судів щодо неможливості застосування висновків Верховного Суду в справі №300/346/19 (постанова від 29 січня 2019 року) та Івано-Франківського апеляційного адміністративного суду в справі №353/722/18 (постанова від 28 листопада 2018 року) та вважає недоречним посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини в справі «Полях та інші проти України».
34. У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач не погоджується з нею, вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
35. Автор відзиву на касаційну скаргу звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не застосували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №818/393/17, оскільки предметом розгляду зазначеної справи було те, що особа (позивач) взагалі не подала письмової згоди на проведення відносно неї спеціальної перевірки, оскільки вважала себе звільненою від цього обов'язку, тобто в справі не було предметом доказування обставини щодо строку надання згоди на проведення спеціальної перевірки.
36. Натомість предметом доказування в справі, що розглядається, є не встановлення обставин подання чи неподання згоди на проведення спеціальної перевірки, а момент, з якого у позивачки виник обов'язок для подання такої згоди.
37. З огляду на це, автор відзиву на касаційну скаргу вважає неможливим застосування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №818/393/17, оскільки правовідносини у справах не є аналогічними, різним є предмет доказування.
38. Позивач звертає увагу, що Національне агентство з питань запобігання корупції вкотре викладає норми законодавства на власний розсуд, робить висновок про те, що надання згоди на проведення спеціальної перевірки має передувати (є обов'язковою передумовою) призначення на посаду, адже у пункті 21 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №171 (далі - Прядок №171), чітко зазначено, що згода має бути надана після призначення.
39. Ураховуючи це, а також положення частини першої статті 57 Закону України «Про запобігання корупції», днем заняття посади ОСОБА_1 є 28 листопада 2018 року і саме в цей день (після призначення як того вимагає пункт 21 Порядку №171) вона і надала згоду на проведення відносно неї спеціальної перевірки, а тому строк для подачі такої згоди позивачем не пропущено, підсумовує автор відзиву на касаційну скаргу.
V. ПОЗИЦІЯ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
40. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
41. Касаційне провадження в справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
42. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з цієї підстави, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №818/393/17 та зазначає, що судами не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у вказаній справі.
43. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
44. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
45. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
46. Так, у справі №818/393/17 позивач звернувся до суду з позовом до Національного агентства по запобіганню корупції про скасування припису відповідача від 15 грудня 2016 року №1409 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону.
47. Підставою для внесення зазначеного припису слугувало неподання позивачем протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання на посаду голови Глухівської районної ради, документів для проведення спеціальної перевірки.
48. Підставою ж звернення до суду з позовом стало те, що позивач вважав, що мав право на просування по службі та зайняття вищої посади, а тому він не повинен був писати заяву на надання згоди на проходження повторної спеціальної перевірки, оскільки всі необхідні документи, які потребують дослідження вже було перевірено.
49. Аналізуючи норми законодавства, що регулювали спірні правовідносини в справі №818/393/17, зокрема, положення статті 56 Закону України "Про запобігання корупції" та статей 5, 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в поєднанні з її фактичними обставинами, Верховний Суд зробив висновок, що у зв'язку з обранням позивача головою Глухівської районної ради VIІ скликання як посадової особи органу місцевого самоврядування третьої категорії відносно нього необхідно було проводити спеціальну перевірку у встановленому законом порядку. Також Верховний Суд констатував, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач після обрання його на посаду голови Глухівської районної ради надав відповідну письмову згоду на проведення спеціальної перевірки, а тому непроведення уповноваженим органом такої перевірки є порушенням частини першої статті 56 Закону України "Про запобігання корупції".
50. Таким чином, як слушно зауважує позивач у відзиві на касаційну скаргу, в справі, на яку посилається відповідач як на підставу неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, не було предметом доказування обставини щодо строку надання згоди на проведення спеціальної перевірки, а отже суд касаційної інстанції не робив висновків на кшталт правомірності припису, внесеного за ненадання згоди на проведення спеціальної перевірки протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання на посаду голови районної ради.
51. Водночас у справі, що розглядається, спірні правовідносини між сторонами склались щодо моменту, з якого розпочинається відлік триденного строку, протягом якого позивачка зобов'язана надати згоду на проведення щодо неї спеціальної перевірки, передбаченої статтями 56, 57 Закону України «Про запобігання корупції».
52. Отже, оскільки в порівнюваних справах в їх спірних частинах правовідносини не є подібними, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для застосування висновків Верховного Суду, сформульованих у його постанові від 4 липня 2018 року в справі №818/393/17.
53. Верховний Суд вважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами, спірними правовідносинами, що склались, та оцінкою доказів. Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі та в наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
54. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
55. За таких обставин, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.
56. Крім того, на адресу суду надійшло клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження в справі, в якому останнє просить закрити провадження в справі як такій, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
57. Зазначене клопотання відповідача мотивовано, зокрема, тим, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень мало право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів. А порядок реалізації цих повноважень був визначений в положеннях статей 12-131 Закону України «Про запобігання корупції».
58. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними): пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-101, 12, 121 частини першої, частини другу - п'яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами; статтю 3661 Кримінального кодексу України.
59. Отже, на думку автора клопотання про закриття провадження у справі, в розглядуваному випадку відпали правові підстави для перевірки судом правомірності спірного припису Національного агентства з питань запобігання корупції №1428 від 17 травня 2019 року на відповідність його вимогам закону, адже зазначений припис у розумінні КАС України не зумовлює в подальшому для позивачки виникнення будь-яких прав і обов'язків, а тому він не може бути предметом спору.
60. Також відповідач стверджує, що враховуючи, що Національне агентство з питань запобігання корупції на момент розгляду справи не наділено публічно-владними управлінськими функціями щодо внесення приписів, між позивачем та відповідачем не виникло відносин влади та підпорядкування, у яких відповідач виконував би владно-управлінські функції стосовно позивача. Водночас Національне агентство з питань запобігання корупції не може бути належним відповідачем у цій справі.
61. Відповідач наголосив, що за наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 Національне агентство з питань запобігання корупції позбавлено повноважень, наданих Законом України «Про запобігання корупції», а тому в цій справі відповідач втратив ознаки суб'єкта владних повноважень. Отже справа №320/2749/19 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, провадження в ній підлягає закриттю.
62. Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
63. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
64. Також у Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їхнього виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.
65. Як зазначалось раніше, Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними): пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-101, 12, 121 частини першої, частини другу - п'яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII зі змінами; статтю 3661 Кримінального кодексу України.
66. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що визнані неконституційними зазначені положення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
67. Таким чином, дія наведених положень втратила чинність 27 жовтня 2020 року, а спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.
68. За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до ухвалення вказаного Рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
69. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
70. Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що суд касаційної інстанції, зокрема, переглядає судові рішення та перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, тобто перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що були чинними станом на день їх правозастосування відповідним судом. У розглядуваному випадку оскаржувані рішення судів ухвалені до Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020.
71. Ураховуючи наведене, а також те, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у цій справі, що свідчить про, те що суд касаційної інстанції не здійснював касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, необхідно відмовити в задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження в цій справі з наведених у ньому підстав.
Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження в справі №320/2749/19 відмовити.
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року в справі №320/2749/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова