13 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/6062/19
адміністративне провадження № К/9901/22251/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/6062/19
за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (прийняте у складі судді - Журавель В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.)
І. Суть спору
1.1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, в якому просив:
1.2. визнати протиправними дії Окружного адміністративного суду міста Києва, які полягали у невиплаті ОСОБА_1 з 05.08.2018 року по 01.04.2019 року суддівської винагороди в частині щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та розрахунку стажу його роботи на посаді судді у відповідності до частини 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, починаючи з 05.08.2018 року;
1.3. стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої суддівської винагороди в розмірі 112053,54 грн., яка утворилась за період з 05.08.2018 року по 01.04.2019 року;
1.4. зобов'язати Окружний адміністративний суд м. Києві починаючи з 01.04.2019 року здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років виходячи з стажу роботи в органах прокуратури, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме 11 років 10 місяців 11 днів, та як такого, що у відповідності до частини 2 статті 137 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 року включається до стажу роботи на посаді судді.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» після проходження процедури кваліфікаційного оцінювання має право на отримання суддівської винагороди в розмірах, визначених цим Законом. При цьому, відповідно до статті 135 вказаного Закону України суддівська винагорода складається, зокрема, з посадового окладу та доплат.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 23 січня 2012 року на підставі Указу Президента України №29/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п'ять років.
3.1. 02 березня 2012 року відповідно до наказу голови Окружного адміністративного суду міста Києва № 65/к позивача зараховано до штату цього суду.
3.2. Указом Президента України від 19 грудня 2018 року №431/2018 на підставі частини 5 статті 126, частини 1 статті 128 та підпункту 2 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України позивача призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Вказану посаду позивач обіймає на цей час.
3.3. 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із заявою про надання інформації щодо стажу його роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, за період роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва з 05 серпня 2018 року по теперішній час, а також правових підстав такого розрахунку. У заяві позивач також просив суд надати розрахункові відомості щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за вказаний період.
3.4. 15 лютого 2019 року службовою запискою начальника відділу управління персоналом та антикорупційного моніторингу позивачу надано розрахунки стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років судді станом на 05 серпня 2018 року та станом на 15 лютого 2019 року, а також розрахункові листи про нарахування та про виплачену позивачу суддівську винагороду за період з 01 серпня 2018 року по 31 січня 2019 року, яка надана відділом планово-фінансової діяльності та звітності суду.
3.5. Позивача також повідомлено, що розрахунки стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років проведені відповідно до статті 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами від 12 липня 2018 року № 2509-VІІІ) та ураховуючи пункт 5 рекомендацій, які надані спільним листом голів Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України «Про зарахування (перерахування) стажу роботи на посаді судді».
3.6. Згідно з розрахунком стажу для встановлення надбавки за вислугу років станом на 15 лютого 2019 р. позивачу зараховано наступні періоди:
- заступник начальника управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури м. Києва, стаж 1 рік 9 місяців 16 днів, фактичний стаж, взятий для розрахунку 11 місяців 10 днів;
- заступник начальника управління начальник відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури м. Києва, стаж 1 рік 1 місяць 25 днів, фактичний стаж, взятий для розрахунку 1 рік 1 місяць 25 днів;
- начальник управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури міста Києва, стаж 1 рік 29 днів, фактичний стаж, взятий для розрахунку 1 рік 29 днів;
- суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, стаж 6 років 11 місяців 14 днів, фактичний стаж, взятий для розрахунку 6 років, 11 місяців, 14 днів.
3.7. Відповідно до вказаного розрахунку стаж позивача складає 9 років 11 місяців 14 днів.
3.8. Згідно з трудовою книжкою позивач працював на різних прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури в період з 28 березня 2000 року до 08 лютого 2012 року.
3.9. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати з 05 серпня 2018 року по 01 квітня 2019 року суддівської винагороди в частині щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та розрахунку стажу його роботи на посаді судді у відповідності до частини 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VІІІ від 02 червня 2016 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
4.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність дій відповідача, як суб'єкта владних .повноважень щодо не зарахування стажу роботи в органах прокуратури до стажу роботи на посаді судді.
IV. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
5.1. Посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №160/173/19.
5.2. Також, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
5.3. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано правової оцінки аргументам позивача про зарахування п'ятирічного стажу в галузі права, з огляду на призначення його на посаду Указом Президента України від 19 грудня 2018 року №431/2018, а також не наведено аргументів неможливості застосування принципу верховенства права до спірних правовідносин з питань виплати суддівської винагороди у період з 05 серпня 2018 року по 04 грудня 2018 року.
5.4. У зв'язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. У поясненнях по суті заявлених позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва просить суд розглянути касаційну скаргу позивача відповідно до норм матеріального та процесуального права, з дотриманням принципу верховенства права на підставі наявних матеріалів справи.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
9. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
10. За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
11. Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
12. Частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
13. За приписами частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
14. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
15. Відповідно до частини 1 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
16. Згідно з частиною 2 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
VI. Позиція Верховного Суду
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
20. Судами встановлено, що на час призначення позивача суддею питання визначення стажу було врегульовано у статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07 липня 2010 року.
21. Вимоги, визначені Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", діяли з 30 липня 2010 року до 30 вересня 2016 року при призначенні суддів на посаду вперше.
22. Частиною першою статті 65 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI передбачалось, що на посаду судді міг бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який мав вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживав в Україні не менш як десять років та володів державною мовою.
23. Вимоги, визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, діють з 30 вересня 2016 року при призначенні суддів на посаду вперше.
24. Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
25. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
26. При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII не встановлено.
27. На час призначення позивача на посаду судді питання визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося статтею 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07 липня 2010 року, яка встановлювала виключний перелік посад, робота на яких підлягала до зарахування до стажу роботи на посаді судді.
28. Водночас, відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII (в редакції, яка діє з 05 серпня 2018 року) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
29. Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.
30. При цьому, статтею 65 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VІ від 07 липня 2010 року, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
31. Верховний суд, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, враховуючи внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висловили свою думку у спільному листі від 05 листопада 2018 року «Про зарахування(перерахунок) стажу роботи на посаді судді», відповідно до якого до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тобто застосовуються вимоги, що діяли на момент такого призначення (обрання).
32. З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07 липня 2010 року, на день їх обрання.
33. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року (справа № 11-1481заі18) зазначила, що внесенні до статті 137 Закону № 1402-VIII зміни Законом від 12 липня 2018 року № 2509-VIII дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді.
34. Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додатково лише трьох років роботи в галузі права.
35. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №160/173/19.
36. В свою чергу, позивачем не наведено в касаційній скарзі належних обґрунтувань, які б спростовували висновки викладені у вказаній постанові Верховного Суду, а тому Суд не вбачає підстав відступу від них.
37. В частині доводів скаржника щодо невиплати в період з 05 серпня 2018 року по 04 грудня 2018 року будь-яких щомісячних доплат за вислугу років, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх безпідставність виходячи з наступного.
38. Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04 грудня 2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, зі змінами, а саме:
- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;
- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з обов'язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;
- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.
39. До 04 грудня 2018 року вказані норми неконституційними не визнавалися і були чинними, тому відповідачем відповідно до цих норм законодавства не виплачувалася позивачу доплата за вислугу років у вказаний ним період з 05 серпня 2018 року по 04 грудня 2018 року.
40. За наведених обставин у справі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Окружним адміністративним судом м. Києва правильно здійснено обчислення стажу роботи позивача на посаді судді, який складав 9 повних років (з них 6 років на посаді суддею та 3 роки - стажу роботи (професійної діяльності) судді у сфері права), тому з урахуванням цього стажу (більше 5 років) вказаним відповідачем також правильно визначено розмір доплати за вислугу років - 20% від посадового окладу. Підстави для визначення доплати в розмірі 40% від посадового окладу у відповідача були відсутні.
41. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
42. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
43. Крім цього, Верховним Судом враховуються доводи касаційної скарги про безпідставний розгляд справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а не в загальному порядку як справи, що не належить до справ незначної складності. Разом з цим, вказане не є таким, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та в розумінні пункту другого частини другої статті 353 КАС України не є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
44. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
46. Згідно з статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи статей 349, 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.
VIІ. Судові витрати
48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська А.Г. Загороднюк