12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 520/4238/19
адміністративне провадження № К/9901/1855/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБК ПЛЮС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року (головуюча суддя Панченко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Спаскін О.А.. судді - Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБК ПЛЮС» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,
установив:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮБК ПЛЮС» (далі за текстом - ТОВ «ЮБК ПЛЮС», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ від 26 березня 2019 року №2181 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «ЮБК ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 3981789). На обґрунтування позову позивач зазначав, що наказ є протиправним та незаконним, оскільки при визначенні періоду, який підлягає перевірці, податковим органом не враховано закінчення встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) строку, що визначає період, за який може бути проведено перевірку позивача, зокрема, з питань декларування податку на додану вартість, - з 1 січня 2016 року по 1 квітня 2016 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, Товариству відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування доводів касаційної скарги її заявник вказує, що 20 квітня 2016 року Товариством подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, а тому, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган не мав права включати до спірного наказу перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 січня 2016 року по 1 квітня 2016 року. Вважає безпідставним дослідження судами обставин щодо правомірності включення Товариства до плану-графіка перевірок на відповідний період, оскільки це не було предметом позову, натомість позивач наголошував саме на незаконному визначенні відповідачем періоду, що буде охоплений перевіркою.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 82 ПК України, та затвердженого ДФС України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, 26 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято наказ №2181 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «ЮБК ПЛЮС».
Не погоджуючись із даним наказом позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірний наказ прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України. Суди врахували, що ТОВ «ЮБК ПЛЮС» було включено до плану-графіку перевірок на 2019 рік на підставі наявних ризиків несплати податків за результатами господарської діяльності, план-графік документальних планових перевірок платників податків - юридичних осіб з урахуванням щомісячних коригувань розміщено відповідачем на офіційному веб-сайті ДФС України. З урахуванням викладеного суди констатували, що контролюючим органом правомірно винесено наказ про проведення перевірки Товариства згідно з планом-графіком, затвердженим у встановленому законодавством порядку. Також судами взято до уваги, що доказів оскарження дій ДФС України щодо включення Товариства до плану-графіка документальних планових перевірок на відповідний період позивачем не надано. Аналізуючи доводи позивача про те, що зазначений у наказі період діяльності, який буде перевірятися, визначений поза межами строків, встановлених статтею 102 ПК України, суди виходили з того, що ймовірне порушення контролюючим органом приписів означеної статті під час проведення перевірки не може бути підставою для скасування наказу про проведення перевірки. Суди також вказали, що позивачем не доведено, що контролюючим органом під час проведення перевірки буде порушено вимоги статті 102 ПК України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Статтею 77 ПК України регламентовано порядок проведення документальних планових перевірок
Так, за приписами пунктів 77.1 та 77.2 статті 77 документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 77.3 статті 77 ПК України забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Згідно з пунктом 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 2 червня 2015 року № 524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 26 березня 2018 року за №386; далі - Порядок № 524) план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.
Так, спірним наказом на підставі статті 77 ПК України вирішено провести документальну планову перевірку ТОВ «ЮБК ПЛЮС» за період діяльності з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 102 ПК України регламентовано строки давності та їх застосування.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
За змістом вказаної норми контролюючий орган у разі проведення перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства повинен ураховувати приписи статті 102 ПК України.
Більш того, відповідно до пункту 4 Порядку № 524 при відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу II Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу II Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання платника податків (…).
Таким чином, при плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов'язань, контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою.
Як вбачається з судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду справи, суди, вирішуючи спір, обмежились дослідженням правомірності включення позивача як платника податку до плану-графіка проведення планових перевірок та дотримання контролюючим органом порядку складення означеного графіку. Поряд із тим, суди не надали належної правової оцінки основній підставі заявленого Товариством позову та не перевірили, чи при визначенні у спірному наказі періоду діяльності, який буде перевірятися (1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року), контролюючим органом дотримано строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, зокрема, з урахуванням поданих платником податків декларацій, на чому наголошував позивач в судах обох інстанцій.
Висновок судів про те, що ймовірне порушення контролюючим органом приписів пункту 102.1 статті 102 ПК України під час проведення перевірки не може бути підставою для скасування наказу про проведення перевірки, колегія суддів вважає помилковим, оскільки означена стаття містить застереження не лише щодо необхідності дотримання податковим органом граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків, але й щодо періодів, які охоплюватиме перевірка.
Верховний Суд, враховуючи заявлені в касаційній скарзі доводи позивача, не може залишити це поза увагою.
Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанції, тому, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України (в редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження у справі) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій на порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з'ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, тому судові підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБК ПЛЮС» задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська