ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2021Справа № 910/2234/21
За позовом Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваекобіогрупп"
про стягнення 288 913,92 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи:
Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваекобіогрупп" з вимогою про стягнення 288 913,92 грн. неустойки, з яких 288 000 грн. пені та 913,92 грн. штрафу за порушення умов договору про організацію надання послуг по вивезенню твердих відходів (вивезення побутового сміття) № 163/8-19 від 05.11.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за умовами договору, а саме припинення виконання зобов'язань з надання послуг за договором, у зв'язку з чим йому було нараховано за період з 04.04.2020 по 31.05.2020 року 288 000 грн. пені та 913,92 грн. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 2.
Проте, поштовий конверт № 0105474523957 було повернуто суду 05.04.2021 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.
У силу положень пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
05.11.2019 між позивачем (замовником) і відповідачем (виконавцем) укладено Договір про організацію надання послуг по вивезенню твердих відходів (вивезення побутового сміття) № 163/8-19, за умовами якого виконавець надає послуги по вивезенню твердих та побутових відходів з місць накопичення у замовника, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 10 та частотою вивезення вказаному у графіку вивезення побутового сміття (додаток № 1 до договору), а саме двічі на тиждень по вівторках та четвергах.
Згідно умов п. 2.1 договору порядок надання послуг включає такі операції: збирання та тимчасове зберігання твердих та побутових відходів (далі - ТПВ) на об'єктах замовника до прибуття спеціального автомобіля виконавця; завантаження ТПВ у сміттєвоз і прибирання засміченої під час завантаження території навколо об'єкту силами виконавця; вивезення сміттєвозом ТПВ на (видалення, знешкодження, захоронення) до сміттєсортувальної станції, полігону тощо.
Відповідно до п. 2.4 договору за результатами наданих послуг, один раз на місяць, уповноваженими представниками сторін підраховується фактична кількість вивезених ТПВ про що складається акт прийняття наданих послуг.
Згідно умов п. 9.1 договору договір діє з 01.01.2020 до 31.12.2020 і набирає чинності з дня його підписання.
Відповідно до п. 9.3 договору договір може бути припинений достроково лише за взаємною згодою сторін, крім випадків, зазначених у п.п. 3.5 та 8.6 цього договору.
Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Судом встановлено, що з 04.02.2020 відповідач не виконує свої зобов'язання за договором по вивезенню твердих та побутових відходів з об'єкта позивача.
Вказані обставини підтверджуються актами складеними уповноваженими посадовими особами позивача за період з 08.04.2020 по 29.05.2020, листами позивача №№ 1439/7-8 від 23.04.2020, 1605/7-8 від 28.04.2020, 1711/7-8 від 05.05.2020, 1747/7-8 від 07.05.2020, 1768/7-8 від 12.05.2020, 1798/7-8 від 14.05.2020, 1839/7-8 від 19.05.2020, 1932/7-8 від 21.05.2020, 1972/7-8 від 26.05.2020, 1999/7-8 від 28.05.2020.
Крім того, факт припинення виконання відповідачем своїх зобов'язань по вивезенню твердих та побутових відходів за спірним договором з 04.02.2020 підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 910/5300/20, яке набрало законної сили.
У силу вимог ст. 75 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доказування.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів виконання відповідачем послуг по вивезенню твердих та побутових відходів з об'єкта позивача після 04.02.2020 суду не надано.
За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин зобов'язані вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що відповідач обумовлений договором послуги позивачу не надав, відтак допустило порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 50% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що їх розмір позивачем правильно визначено і становить 288 000 грн. пені та 913,92 грн. штрафу, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позов Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваекобіогрупп" (01011, м. Київ, вул. Рибальська 2, ідентифікаційний код 36046537) на користь Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14, ідентифікаційний код 20015794) 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн. пені, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 92 коп. штрафу, 4 333 (чотири тисячі триста тридцять три) грн. 71 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко