88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
27.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/93/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши матеріали справи за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Домус Фрігус”, м. Дніпро
до приватного підприємства “Ніка Транс”, м. Ужгород
про стягнення суми 2 678,50 євро,
та за зустрічним позовом Приватного підприємства “Ніка Транс”, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Домус Фрігус”, м. Дніпро
про стягнення 36 000,00 грн.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з'явився
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 2 678,50 євро заборгованості за транспортно - експедиторські послуги, згідно Договору-заявки №17092019 від 17.09.2019 року, посилаючись на вимоги ст. ст. ст.ст. 15, 16, 22, 526, 920, 924 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 224, 225, 307, 314 ГК України.
Господарським судом Закарпатської області ухвалою від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 907/93/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
12.03.2020 Приватним підприємством “Ніка Транс” подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ “Домус Фрігус” суми 36 000,00 грн. вартості перевезення згідно Договору-заявки № 17092019 від 17.09.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 прийнято зустрічний позов Приватного підприємства “Ніка Транс”, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю “Домус Фрігус”, м. Дніпро про стягнення 36000,00 грн., вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Подальший розгляд справи №907/93/20 прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №907/93/20 призначено на 06 квітня 2020 р.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.05.2020 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, рекомендацій Ради суддів України, розпорядження голови Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року №06-41/01, розпорядженням голови Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2020 №01-03/4-о/д з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції (COVID-19), було відкладено підготовче засідання №907/93/20 в межах розумного строку.
Ухвалою суду від 04.02.2021 року призначено підготовче засідання по справі на 24 лютого 2021 року.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року задоволено клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю “Домус Фрігус”, м. Дніпро Романенка Петра Валерійовича (за вх.№02.3.1-02/1365/21 від 22.02.2021) про участь у судовому засіданні, яке призначено на 24.02.2021 о 11:00 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".
Ухвалою суду від 24.02.2021 року відкладено підготовче засідання по справі на 16 березня 2021 р.
16.03.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тим, що у період з 15 по 16 березня 2021 року у Господарському суді Закарпатської області проводилась санітарна дезінфекція приміщення та заборона доступу до приміщення суду відповідно до Наказу голови господарського суду Закарпатської області від 12.03.2021 року №01-02/6-о/д.
Ухвалою суду від 18.03.2021 року відкладено підготовче засідання на 06 квітня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 квітня 2021 року.
27.04.2021 на день судового засідання представником позивача за первісним позовом подано заяву про проведення судового засідання без його участі.
Разом з тим, позивач за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що на звернення Позивача щодо проведення відновлювального ремонту виробник - компанія Guntner Gmbh - повідомив, про неможливість проведення відновлювального ремонту.
Звертає увагу, на те, що через пошкодження товару відповідачем під час транспортування позивач був змушений, закупити новий такий самий товар для поставки кінцевому покупцю.
Представник позивача за первісним позовом зауважує, що неодноразово намагався врегулювати з Відповідачем питання відшкодування збитків у договірному порядку, але безрезультатно. 19.12.2019 року направив відповідачу претензію, однак лист з претензією не був доставлений та повернувся адресатові.
У зв'язку з чим, Позивач за первісним позовом просить суд стягнути грошові кошти в сумі 2 678,50 євро вартості пошкодженого товару.
Крім того, зазначає, що наявна у справі транспортна накладна на перевезення не містить застережень щодо відсутності або неналежної упаковки вантажу. Посилання Відповідача на те, що «при завантаженні видимих дефектів упаковки - не було» свідчить про відсутність дефектів упаковки підчас завантаження. Це також підтверджується вищезгаданою відсутністю застережень у транспортному документі про неналежну упаковку, а пошкодження упаковки внаслідок перевезення не є її дефектом.
Разом з тим у додаткових поясненнях по суті справи Позивач повідомляє Суд, що 12.03.2021р. він направив на адресу Відповідача заяву від 11.03.2021р. за № 163 про зарахування зустрічних грошових вимог, згідно з яким на підставі ч.2 ст.601 ЦКУ за заявою Позивача здійснено зарахування: вимоги ПП «Ніка Транс» до ТОВ «Домус Фрігус» про сплату вартості перевезення в розмірі 36 000,00 грн., що на 11.03.2021 дорівнює 1 093,17 євро по офіційному курсу НБУ 32,9317 грн. / 1 євро. Вимоги ТОВ «Домус Фрігус» до ПП «Ніка Транс» про відшкодування заподіяних збитків - в частині суми 1 093,17 євро.
Вимога ПП «Ніка Транс» до ТОВ «Домус Фрігус» про сплату вартості перевезення в сумі 36 000,00 грн. є припиненою в повному обсязі; вимога ТОВ «Домус Фрігус» до ПП «Ніка Транс» про відшкодування заподіяних збитків є зменшеною на суму зарахування і становить 1 585,33 євро.
Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданій суду зустрічній позовній заяві та додаткових поясненнях по суті справи. Пояснив, що під час доставки вантажу за другою адресою, м. Київ, виявилося, що через неналежну упаковку вантажу, відбулося пошкодження тену та піддону картера повітроохолоджувача. Додаткові пошкодження вантажу були завдані його розвантаженням при пошкодженій упаковці (без відновлення упаковки).
Вказує, що замовником не дотримано своїх зобов'язань щодо належного пакування вантажу та вивантаження повітроохолоджувача з пошкодженою упаковкою.
За твердженням відповідача за первісним позовом, пошкодження упаковки повітроохолоджувача, що знаходився в нижньому ряду, відбулося під дією ваги двох повітроохолоджувачів, що були навантажені зверху, за відсутності вини перевізника.
Зауважує, що визначаючи розмір позовних вимог, Позивач зазначив повну вартість повітроохолоджувачів, а не розмір суми на яку зменшилася його вартість внаслідок неналежної упаковки. Не зазначив причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, що є підставою для настання цивільної відповідальності.
Разом з тим, за доводами відповідача за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домус Фрігус», уникає сплати суми 36 000,00 грн. за виконання укладеного сторонами Договору-заявки на транспортно-експедиторські послуги № 17092019 від 17.09.2019 року.
З огляду на прострочення просить суд стягнути суму 36 000,00 грн. за надані послуги з перевезення.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
17 вересня 2019 року між ТОВ «Домус Фрігус» - Позивач за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом ПП «Ніка Транс» було укладено Договір-заявку на транспортно-експедиторські послуги №17092019.
Відповідно до п.1 Договору-заявки Експедитор зобов'язується надати послуги перевезення, а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити. В пункті 1 Договору заявки також зазначено інформацію про вантаж (найменування, кількість, вага, інші дані) - холодильне обладнання згідно з переліком, в т.ч. повітроохолоджувачі Gacc RX 05 0/2/3-70.Е-222529 1 М. Вартість перевезення (загальна вартість послуг, в т.ч. витрати) 36 000,00 грн. З умовами оплати б/н після отримання оригіналів документів на протязі 5 робочих днів після розвантаження авто.
За умовами п.5 Договору - заявки замовник забезпечує упаковку для збереження вантажу під час транспортування.
Згідно п.7 Договору Експедитор зобов'язаний проконтролювати, щоб водій слідкував за правильністю завантаження, розміщення та кріплення вантажу.
Експедитор відповідає за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту розвантаження в місці доставки за наявності пломб, та зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні пошкодженням, нестачею, втратою вантажу під час перевезення (п.8 Договору- заявки).
18.09.2019 р. вантажовідправником товару (постачальником) Guntner Gmbh було завантажено на транспортний засіб Відповідача, передбачений Договором-заявкою вантаж для доставки ТОВ «Домус Фрігус» в пункт призначення м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 22/15 (інвойс від 19.09.2019 № FV 1088558).
Згідно акту про невідповідність товару № 1 від 24.09.2019 року при прибутті вантажу в пункт призначення було виявлено пошкодження одного із повітроохолоджувачів Gacc RX 050/2/3-70.Е-2225291М вартістю 2678,50 євро.
На звернення Позивача щодо проведення відновлювального ремонту виробник - компанія Guntner Gmbh - повідомив, що здійснити ремонт пошкодженого обладнання у даному випадку неможливо.
В матеріалах справи міститься претензія від 16.12.2019 року направлена відповідачу за первісним позовом, з вимогою про оплату вартості пошкодженого товару, однак лист з претензією не був доставлений та повернувся адресатові.
У зв'язку з чим, Позивач за первісним позовом просить суд стягнути грошові кошти в сумі 2 678,50 євро вартості пошкодженого товару.
За доводами відповідача за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домус Фрігус», уникає сплати суми 36 000,00 грн. за виконання укладеного сторонами Договору-заявки на транспортно-експедиторські послуги № 17092019 від 17.09.2019 року.
З огляду на прострочення просить суд стягнути суму 36 000,00 грн. за надані послуги з перевезення.
12.03.2021р. Позивач за первісним позовом направив на адресу приватного підприємства «Ніка Транс» заяву від 11.03.2021р. за № 163 про зарахування зустрічних грошових вимог, згідно з яким на підставі ч.2 ст.601 ЦКУ за заявою Позивача здійснено зарахування: вимоги ПП «Ніка Транс» до ТОВ «Домус Фрігус» про сплату вартості перевезення в розмірі 36 000,00 грн., що на 11.03.2021 дорівнює 1 093,17 євро по офіційному курсу НБУ 32,9317 грн. / 1 євро. Вимоги ТОВ «Домус Фрігус» до ПП «Ніка Транс» про відшкодування заподіяних збитків - в частині суми 1 093,17 євро.
Вимога ПП «Ніка Транс» до ТОВ «Домус Фрігус» про сплату вартості перевезення в сумі 36 000,00 грн. є припиненою в повному обсязі; вимога ТОВ «Домус Фрігус» до ПП «Ніка Транс» про відшкодування заподіяних збитків є зменшеною на суму зарахування і становить 1 585,33 євро.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, за зустрічним позовом провадження підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір-заявку на транспортно-експедиторські послуги №17092019. Від 17.09.2019 року.
У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами спору відноситься до змішаного договору, що має ознаки договору транспортного експедирування.
У відповідності до ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Нормами ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спір за первісним позовом виник у зв'язку з пошкодженням товару при його перевезенні та стягненню вартості пошкодженого товару.
Водночас, зустрічний позов зумовлений порушенням товариством з обмеженою відповідальністю “Домус Фрігус”, м. Дніпро свого зобов'язання, щодо сплати суми 36 000,00 грн. за виконання укладеного сторонами Договору-заявки на транспортно-експедиторські послуги № 17092019 від 17.09.2019 року.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Фрігус» від 11.03.2021 року за №163 про зарахування зустрічних грошових вимог, яка 12.03.2021 р. надіслана відповідач та згідно з якою на підставі ч.2 ст.601 ЦКУ за заявою Позивача здійснено зарахування: вимоги ПП «Ніка Транс» до ТОВ «Домус Фрігус» про сплату вартості перевезення в розмірі 36 000,00 грн., що на 11.03.2021 дорівнює 1 093,17 євро по офіційному курсу НБУ 32,9317 грн. /1 євро. Вимоги ТОВ «Домус Фрігус» до ПП «Ніка Транс» про відшкодування заподіяних збитків - в частині суми 1 093,17 євро.
Вимога ПП «Ніка Транс» до ТОВ «Домус Фрігус» про сплату вартості перевезення в сумі 36 000,00 грн. є припиненою в повному обсязі; вимога ТОВ «Домус Фрігус» до ПП «Ніка Транс» про відшкодування заподіяних збитків є зменшеною на суму зарахування і становить 1 585,33 євро.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог статті 601 Цивільного кодексу України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Статтями 202, 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору за зустрічним позовом та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом в частині стягнення суми 1 093,17 євро.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
За змістом статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною другою статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з частинами першою - третьою статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вказані норми ГК України кореспондуються з приписами ст. 909 ЦК України.
Як вже зазначалось відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).
За умовами п.7 Договору Експедитор зобов'язаний проконтролювати, щоб водій слідкував за правильністю завантаження, розміщення та кріплення вантажу.
Експедитор відповідає за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту розвантаження в місці доставки за наявності пломб, та зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні пошкодженням, нестачею, втратою вантажу під час перевезення (п.8 Договору- заявки).
18.09.2019 р. вантажовідправником товару (постачальником) Guntner Gmbh було завантажено на транспортний засіб Відповідача, передбачений Договором-заявкою вантаж для доставки ТОВ «Домус Фрігус» в пункт призначення м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 22/15 (інвойс від 19.09.2019 № FV 1088558).
Відповідно до акту про невідповідність товару № 1 від 24.09.2019 року який підписаний представником перевізника водієм Гутич Р.В. при прибутті вантажу в пункт призначення було виявлено пошкодження одного із повітроохолоджувачів Gacc RX 050/2/3-70.Е-2225291М вартістю 2678,50 євро, а саме: пошкодження упаковки, тену та піддону картера повітроохолоджувача.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;· шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
В даному випадку протиправною поведінкою є поведінка, що суперечить обов'язкам та відповідальності позивача за первісним позовом, які передбачені в укладеному між сторонами договорі. Пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків під час перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками полягає в нездійсненні перевізником своїх обов'язків щодо схоронності вантажу підчас перевезення, що спричинило пошкодження вантажу.
Отже, вантаж відповідачем було прийнято цілісним, а доставлено у пошкодженому вигляді, який унеможливлює його ремонт та експлуатацію, що свідчить про те, що перевізник зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду, в розмірі вартості вантажу, так як пошкодження вантажу відбулось під час перевезення, яке він здійснював.
Разом з тим, твердження відповідача за первісним позовом про відсутність його вини у пошкодженні вантажу, судом не береться до уваги, оскільки таке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Як і не беруться до уваги доводи відповідача за первісним позовом про неналежність пакування вантажу, оскільки товар був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень з боку перевізника.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Домус Фрігус”, м. Дніпро підлягають задоволенню в сумі 1 585,33 євро.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Частинами першою, третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом в частині стягнення суми 1 093,17 євро. Та про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за зустрічним позовом, суд звертає увагу, що позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не позбавлені права та можливості на повернення їм з Державного бюджету України частини судового збору, сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідних клопотань не подано, тому підстави для повернення судового збору відсутні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом в сумі 1244,12 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити частково.
Провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення суми боргу у розмірі 1 093,17 євро закрити.
Стягнути з Приватного підприємства «Ніка Транс» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Руська, будинок 32, код ЄДРПОУ 35952640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Фрігус» (49098, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 8, квартира 112, код ЄДРПОУ 32964831) суму 1 585,33 євро. (тисячу п'ятсот вісімдесят п'ять євро 33 євроцента.) завданих збитків.
Стягнути з Приватного підприємства «Ніка Транс» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Руська, будинок 32, код ЄДРПОУ 35952640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Фрігус» (49098, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 8, квартира 112, код ЄДРПОУ 32964831) суму 1244,12 грн. (тисячу двісті сорок чотири гривні 12 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Провадження у справі за зустрічним позовом закрити.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 14.05.2021.
Суддя О. Ф. Ремецькі