справа № 207/66/20
№ провадження 2/208/887/21
Іменем України
05 лютого 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
Учасники справи
Позивач Дніпровський державний технічний університет,
Відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровського державного технічного університету до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
I.Стислий викладпозиціїпозивача та відповідача.
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
У своєму позові позивач просить суд, визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути заборгованість за житлово комунальні послуги в розмірі 51 793, 54 грн.
В обґрунтуванні позову позивач зазначили, що відповідач по теперішній час значиться зареєстрованим в гуртожитку АДРЕСА_2 на підставі його заяви від 21.12.1992 р. З 04.01.2010 р. відповідач не проживає в гуртожитку. Також відповідач має заборгованість за комунальними послугами, які він не сплачує.
II. Заяви, клопотання позивача, відповідача.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини не явки до суду не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
III. Процесуальні дії по справі.
02 березня 2020 року ухвалою відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до представника позивача була надана заява в якій відповідач ОСОБА_1 просить надати йому кімнату в гуртожитку № 4 для поселення (а.с.5), також на ім?я відповідача виданий ордер № 135 на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_2 (а.с.6).
Згідно до актів про не проживання від 27.12.2013 р., 28.12.2017 р., 30.04.2018 р. в кімнаті АДРЕСА_3 відповідач ОСОБА_1 не проживає з 06 січня 2014 по 28 грудня 2017 року та з 04 січня 2018 по 30 квітня 2019 року (а.с.13-15), також з довідки вбачається, що заборгованість за комунальні послуги складає 51 793,54 (а.с.17-19).
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно до ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Ст. 129, 130 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.
Ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі - судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
В п. 10 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року зі змінами та доповненнями «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що по справам про визнання наймача чи членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК) необхідно встановити причини відсутності відповідача вище встановленого строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
VI. Висновки суду.
Згідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація є внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У відповідності зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Згідно з ч.1 ст.11 Закону реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження користувач має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, та урахуванням того, що відповідач не проживає в кімнаті з січня 2014 року без поважних причин, що позбавляє позивача вільно користуватись власністю, а тому вимоги позивача про визнання особи такою, що втратила право користування власністю, підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VII. Розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921,00 грн. з відповідача, що документально підтверджено.
Враховуючи викладене та керуючись , ст. ст. 64, 71, 72, 167 ЖК України ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 280, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Дніпровського державного технічного університету до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського державного технічного університету, ЄДРПОУ 02070737, м. Кам?янське, вул. Дніпробудівська, 2:
- 51 793 (п'ятдесят одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн.. 54 коп. - заборгованість за комунальні послуги;
- 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. - судовий збір
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Похваліта С. М.